Розділ 1170 — Обіцянка звіру

Всередині розуму гуманоїдного звіра Ратен та Шіро стояли навпроти звіра рівня напівбога. Його руки перетворилися на леза, і чомусь Шіро здалося, що звір виглядає навіть більш спраглим до битви тут, ніж у реальному світі.

"Давай, атакуй його!" - наказав Шіро іншому, сподіваючись, що, як і Сіл, Ратен опиниться там миттєво.

"Що ти хочеш, щоб я зробив? Заляпав його до смерті?!" - відгукнувся Ратен, але наступної секунди звір кинувся вперед, виставивши одну з рук. Побачивши це, Ратен відштовхнув Шіро ногою, змусивши того впасти на підлогу, а сам вчасно відхилився назад, щоб уникнути першого удару.

Його реакція була блискавичною, а обличчя скривилося від роздратування через ситуацію, що склалася.

"Ти, клятий звір!" - вилаявся Ратен, збираючись вдарити його в руку, але в цей момент у нього в руці з’явився кинджал, який розсік повітря в бік звіра. За секунду до того, як кинджал міг дістати передпліччя звіра, той перетворив руку на щит, блокуючи удар. Потім звір використав свій щит, щоб вгатити Ратена в обличчя, підкинувши його в повітря на кілька футів.

"Що не так? Чому він не використовує тут свої здібності ?" - дивувався Шіро, проте знову ж таки, у цьому просторі розуму зараз був Ратен, а не Сіл. Однак він помітив дещо в руках Ратена. Два кинджали, яких раніше там не було.

"Думаю, це простір розуму, і кинджали з’явилися, коли він пішов в атаку", - Шіро почухав потилицю, намагаючись збагнути, як працює цей розумовий світ.

Попри те, що він програв у першому обміні ударами, Ратену знадобилося небагато часу, щоб знову підвестися і кинутися в бій. Він сам навіть не помітив раптової появи кинджалів, надто зосереджений на бажанні відплатити звіру за те, що той з ним зробив.

Один кинджал полетів у звіра, але той просто заблокував його рукою-щитом. Потім звір махнув своєю рукою-лезом, але Ратен проковзнув під ногами звіра і опинився позаду. Наступної секунди він встромив кинджал глибоко в спину гуманоїдного звіра біля шиї. Потім він тягнув його вниз до половини, перш ніж звір знову рушив. Відступивши, Ратен знову залишився з порожніми руками.

"Ого, схоже, він непоганий у ближньому бою. Його стиль бою зовсім не схожий на стиль Сіла. Хоча зараз вони виглядають однаково, гадаю, вони справді дві різні людини", - аналізував Шіро - "Але як він тоді взагалі дістав ті кинджали? Не пам’ятаю, щоб бачив їх у нього".

"Скажи мені, як, чорт забирай, мені використовувати тут свої сили?!"ёё - крикнув Ратен до Шіро. Вони з’явилися, коли він цього забажав, але тепер, коли він вибрався, він не знав, як отримати ще.

"Це не реальний світ. Ми обоє зараз всередині розуму звіра. Ти вже робив це двічі, просто використай свою уяву чи щось таке!" - пояснив Шіро, сам не будучи до кінця впевненим у цьому правилі. – "Подумай про те, яку зброю чи які сили ти хочеш використати!"

Це було єдине, що спало Шіро на думку: коли Ратену це було потрібно, він думав про зброю, і вона з’являлася в його руках. Єдине, що здавалося, ніби це ґрунтувалося на тому, що людина насправді могла робити в реальному світі. Можливо, це обмеження, встановлене самим первинним розумом людини.

В іншому випадку звір рівня напівбога, ймовірно, міг би зробити щось подібне до своєї початкової форми, а Ратен міг би спокійно вигадати будь-що. Саме в той момент з його рук почали з’являтися блискавки.

"Тож я можу використовувати будь-яку силу, яку тільки можу уявити, я правильно розумію?" - Ратен усміхнувся. – "Може, я і не такий сильний, як Сіл, але з такою силою я все одно маю впоратися з цим!" - У його руках з'явилися ще два кинджали, трохи більші за попередні й із більш вигнутими лезами.

Заіскрилися блискавки, найімовірніше, від здібності блискавки, і Ратен безстрашно побіг на звіра. Шіро був просто радий, що зараз усе складається на його користь.

Вони двоє вели запеклий бій, оскільки звір рівня напівбога був швидшим за Ратена, але з якоїсь причини він вирішив битися зі звіром віч-на-віч. Під час їхнього поєдинку Шіро дещо помітив: звір, здавалося, уникав ударів у життєво важливі зони.

Він завдавав лише поверхневих порізів або бив щитом. Його атаки були спрямовані на те, щоб вивести Ратена з ладу, але не вбити.

"Чому він це робить?" - здивувався він.

Раптом Ратену вдалося завдати влучного удару, оскільки він уважно стежив за рухами звіра. Він використав свій бойовий досвід і зумів простромити один із кинджалів прямо в груди звіра.

Він опанував цей світ швидше, ніж Шіро міг собі уявити: він жбурляв клинки, змушуючи їх знову з'являтися в руках, створював іншу зброю на льоту і навіть змушував її повертатися до себе.

Ратен був немов бог у цьому просторі, найімовірніше, сильніший, ніж будь-коли міг бути зовні.

"Невже всі друзі Сіла - такі монстри?"

З блискавичним кинджалом у тілі звіра Ратен вивільнив свою силу всередині нього. З землі почали підніматися кілька маленьких білих кульок. Шіро ніколи раніше такого не бачив, але було зрозуміло, що це сталося через те, що щойно зробив Ратен.

"Що це за штуки?" - подумав Шіро, простягаючи руку. Вони виглядали невинно, і він якимось чином відчув, що вони не завдадуть йому шкоди, коли він доторкнувся до однієї з них.

Тієї ж миті, як він торкнувся кульки, голова стала важкою, а перед очима почали миготіти образи.

"Ми зробимо тебе сильнішим", - промовив голос, і він побачив чоловіка в білому костюмі. Він бачив звіра, замкненого в контейнері. Це був не той звір рівня напівбога, але він мав певну схожість з тим, що зараз бився з Ратеном.

"Це... спогади?" - припустив Шіро.

Тепер, знаючи, що вони не зашкодять йому, і розуміючи, що це таке, Шіро зацікавився. Він був надто зайнятий Ратеном, тому Шіро продовжив торкатися особливих білих вогників.

"Нарешті ми створили нашого першого звіра рівня напівбога", - знову з'явився той самий старий, але сам звір дивився на когось іншого. Жінка-лікар у круглих окулярах кивнула у відповідь.

"Хто ця дівчина, на яку дивиться звір?"

Торкнувшись іншого спогаду, Шіро знайшов той, де була вона.

"Я знаю, мені теж не подобається те, що вони з тобою роблять. Ось чому я допоможу тобі вибратися з цього місця" - Цього разу він побачив, що жінка в білому плащі була єдиною в кімнаті, хто розмовляв зі звіром.

"Не думаю, що ці спогади в хронологічному порядку".

У наступній сцені звір рівня напівбога був унизу в одному з цих тунелів, і всі звірі дивилися на нього знизу вгору. Наче він був якимось королем. Невдовзі один із них вийшов на арену і став прямо перед ним, готуючись до захисту. У той момент звір рівня напівбога здолав суперника і вирвав кристал.

Хоча жодного слова тут не було сказано, через спогади Шіро зміг зрозуміти, що відбувається. Звірі жертвували собою заради Звіра рівня Напівбога. Вони хотіли допомогти йому позбутися людей.

Переглядаючи все більше й більше спогадів, Шіро поступово почав складати чітку картину подій, і тепер він розумів усе, що відбувається, принаймні на цей момент.

Цей звір спочатку був Гуманоїдом з цієї планети, і його захопили військові. Вони проводили експерименти, намагаючись зробити його сильнішим. У той час звір зблизився з ученою, яка була не згодна з їхніми методами й хотіла йому допомогти.

Коли звір нарешті еволюціонував, вона створила ситуацію, що дозволила Звіру рівня Напівбога втекти. Проте звір, здається, залишився поблизу Притулку, продовжуючи зупиняти людей, атакуючи шахти й забираючи кристали. Роблячи це, інші звірі були готові віддати свої життя та кристали, щоб він зміг знову еволюціонувати.

Чого Шіро все ще не міг зрозуміти, так це того, чому Звір рівня Напівбога був так одержимий ідеєю зупинити солдатів від видобутку кристалів і чому він не нападав на людей.

Залишився один останній спогад, і, торкнувшись його, Шіро нарешті знайшов відповідь.

Знову з'явилася та сама жінка-лікар у білому, і в інших спогадах вони досить часто спілкувалися, але цього разу вона плакала.

"Вибач за те, що ми робимо. Я не знала, що воно так вийде" - схлипнула вона. – "Добре, я допоможу тобі, але, будь ласка, пообіцяй мені дещо. Я знаю, що ми дурні й не розуміємо всього, що коїться, але ми просто налякані й боремося за своє виживання, тому, будь ласка, пробач нам."

Побачивши це останнє послання, Шіро дещо зрозумів, і, можливо, був спосіб усе владнати без потреби в битві.

Шіро був упевнений: цілком імовірно, що вони скоро знадобляться там, зовні.