Розділ 1173 — Забагато Ци Частина 1

Лейла відчула різкий біль у потилиці після того, як її тіло пробило стіну. Коли дівчина розплющила очі, вона побачила людину, що стояла в центрі, і на коротку мить її розум спорожнів.

Усі негативні емоції та спогади, пов'язані з її матір'ю, були витіснені образом людини, що стояла посеред зони. Її перша зустріч із Квіном як частиною однієї групи тестування для військової школи, час, коли він пив її кров у бібліотеці, момент, коли вони обійнялися, дізнавшись, що Сіа була частиною Чистих.

Той час, коли Квін намагався розвеселити її після смерті Сіа, і, звісно, коли вона відкрито висловила свої почуття до нього. Це було приємне відволікання від жахливої ситуації з її власним минулим як члена Чистих.

Спогади про те, що вона накоїла як Справжня Гання, швидко поверталися до неї, проте фіолетове сяйво почало згасати в її очах, і її фізична форма повернулася до звичайного людського вигляду. Лейла оглянула себе, щоб перевірити, чи немає травм. Її власний бар'єр Ци розлетівся від атаки Квіна ще до того, як вона врізалася в стіну, проте вона все ще почувалася добре, через що дивувалася, як саме йому вдалося здійснити такий подвиг.

---------

У той самий час Ратен вибив собі шлях крізь стіну, і шматки бруду посипалися на підлогу. Коли майже все обсипалося, стала видимою справжня форма Звіра рівня Напівбога, і вона була набагато більш людяною, ніж інші могли собі уявити.

Його початкове тіло було темно-коричневого кольору, а в деяких місцях плоті стирчали частини землі. Земля, що все ще залишалася на звірі, була радше білого кольору, порівняно з багнюкою, якою він був вкритий. При ближчому розгляді виявилося, що ці частини були каменем. Якщо подивитися на голову звіра, вона також була вся з білого каменю. Вони були згруповані разом, надаючи звіру вигляду, ніби в нього білі шипи замість волосся.

"Чорт забирай, цього хлопця! Як довго я був непритомний, що він встиг стати настільки сильним? Це нове тіло сильніше за все, що я коли-небудь відчував, то як він просто взяв і забрав мої сили?" - розмірковував Ратен із незадоволенням на обличчі. Він опинився неподалік від того місця, де були Фекс та інші.

Сіл першим наблизився до його звіроподібної форми і просто посміхнувся йому, як дитина, що бачить собаку, якого батьки купили їй на Різдво. Земленароджені не розуміли, що відбувається, і були готові до того, що будь-якої миті спалахне нова битва між звіром і жахливим хлопцем із сім'ї Блейд, але замість цього вони побачили, як Сіл розридався.

"Мені шкода! Мені так шкода! Через мене все те, що сталося з тобою так надовго... це все моя вина", - вибачався Сіл крізь ридання, його обличчя було вкрите сльозами, які ніяк не припиняли текти.

"Та замовкни вже, чорт забирай!" - вилаяв його Ратен, піднімаючи руку, маючи намір клацнути іншого по лобі, але потім, здається, згадавши про силу цього тіла, повільно опустив її назад.

"Може, це й не людське тіло, але вся ця штука зі звіром - досить крута. Я просто радий, що мені більше не доводиться ділитися ні з тобою, ні з тим невдахою, тож не переймайся цим!"

Серед групи Земленароджених панувало замішання, але тепер була одна чітка відмінність: хоча звір і раніше міг спілкуватися з ними, зараз він робив це бездоганно. У Ратена все ще виникали невеликі труднощі з певними словами, оскільки його горло не було пристосоване для таких звуків, через що здавалося, ніби в нього акцент.

З огляду на поточний стан Сіла, він не зможе битися найближчим часом. Ратен подивився вперед і подумав, що йому більше немає потреби втручатися. Оскільки Квін зміг впоратися з трьома з них одночасно, він тримав усе під контролем.

---------

Через кілька секунд Лейла також повернулася до групи, її погляд був спрямований додолу - вона намагалася підібрати правильні слова, щоб вибачитися за те, що сталося. Її тіло не було таким болючим, як після того, як вона билася з Агентом 11 раніше, проте рівень енергії Лейли був на рекордно низькій позначці. Її вампірські здібності все ще були частково активні, але вона ледь відчувала хоч якусь Ци.

"Мені більше подобався твій інший вигляд" - ніяково зауважив Ратен. Усім було трохи дивно мати поруч Звіра рівня Напівбога і слухати, як він відпускає жарти, ніби він був частиною команди, але це було те, до чого їм довелося звикнути.

Лейла проігнорувала зауваження Ратена і попрямувала до Лонгблейда. Його очі все ще були розплющені; Полковник мав сили навіть підняти голову і з цікавістю спостерігав за шаленою битвою.

"Ти впоралася... на відмінно" - похвалив її військовий з легкою посмішкою на обличчі.

Лейла почервоніла від такого раптового компліменту, але зосередилася на лікуванні ран Лонгблейда. Фекс уже попрацював над ним, обмотавши певні частини тіла своїми нитками, щоб зупинити кровотечу, і приклав тиск до рани, але цього було недостатньо. Вони не знали, скільки ще пробудуть у печері, перш ніж зможуть отримати допомогу згори.

" Мені потрібно трансформуватися у свою третю форму, і тоді я зможу використати зелений вогонь, щоб вилікувати його", - подумала Лейла, але щойно вона спробувала згадати якісь погані спогади, її розум наче відключився. Таке сталося вперше, проте рука тремтіла, ніби вона чогось злякалася.

Їй знадобився момент, щоб зрозуміти, чому вона підсвідомо зупинила себе від трансформації.

"Чи перетворюся я знову на четверту форму, якщо стане занадто важко?" - запитала себе Лейла, прикушуючи нижню губу.

Дівчина зробила кілька глибоких вдихів і вирішила довіритися собі: навіть якщо щось станеться, Квін, який був поруч, зможе її зупинити. Замість того, щоб використовувати власні думки, Лейла вирішила поглинути негативні емоції тих, хто був навколо.

По-перше, був Лонгблейд, який, попри свій стоїчний зовнішній вигляд, боявся, що може не вибратися живим. Вона також увібрала в себе почуття страху до Ратена, яке тією чи іншою мірою відчувала група Землян.

З усім цим разом Лейла відчула, що має достатньо енергії, щоб перейти у свою третю форму. Дехто кидав на неї обережні погляди, спостерігаючи за трансформацією, особливо коли вона викликала зелений вогонь, проте вони пом’якшали, щойно побачили ефект на ранах Лонгблейда. Це не виглядало потужніше за здібності зцілення, які більшість уже бачили, але цього було достатньо, щоб гарантувати, що Полковник виживе, якщо не виникне інших ускладнень.

Під час цього бою вона відчувала, що виклалася на повну. Це був останній раз, коли вона могла трансформуватися, вся її енергія вичерпалася, але це було нормально, бо він був поруч. Тепер їм залишилося зробити лише одне, поки вони дивилися в центр.

---------

Квін ще не зробив жодного кроку з того місця, де стояв, лише опустився на одне коліно. Інші навіть не здогадувалися, що він насправді відчуває неймовірний біль.

"Я встиг відкинути Агента 2, та й інші на мене не нападали, то чому таке відчуття, ніби все моє тіло страждає від Ци? У чому проблема?" - Квін намагався зрозуміти стан свого тіла, зосередившись і зазирнувши всередину.

Йому знадобилося небагато часу, щоб збагнути, що відбувається, і це, м'яко кажучи, була дивна річ. Квіну знадобився певний час, щоб поглинути кілька знайдених кристалів, але з кожним із них він відчував, як куля Ци всередині нього ледь помітно збільшується. Він ставав сильнішим, і це робило його зовсім не таким, яким він був раніше.