Розділ 1177 — Нарешті повернувся

Вислухавши умови угоди, яку уклали Шіро та Звір рівня Напівбога, Квін не вважав її настільки жахливою, як той намагався зобразити. Певною мірою вони навіть могли використати цю інформацію, щоб домовитися з Гуманоїдним звіром королівського рівня.

"Дякую, що розповів, і не переймайся так сильно. Я вірю, що ми зможемо владнати цю ситуацію. Це просто означає, що мені, можливо, доведеться звернутися з особливим проханням до декого", - відповів Квін з усмішкою, що дещо заспокоїло Шіро.

Зрештою, якби вони не змогли виконати це прохання, Шіро був певен, що звір зрештою повстав би, і їм довелося б знову проходити через той самий хаос, який вони щойно пережили.

Незабаром інші почали засинати один за одним. Квін помітив, що кожні шістдесят хвилин один із солдатів відчиняв двері й перевіряв їх. Судячи з їхніх незадоволених облич, вони, здається, підпорядковувалися Сержанту Тіллу. На щастя, схоже, їм наказали не створювати зайвих проблем, тому, переконавшись, що всі все ще на місці, вони швидко йшли геть.

Після настання темряви цей патруль почав навідуватися кожні дві години.

Доки вони поверталися в межах цього часового ліміту - бажано протягом години, про всяк випадок, якщо прийдуть раніше - проблем бути не повинно. У Квіна було ще трохи часу, перш ніж йому потрібно було йти, і він почав згадувати той момент, коли використав Навичку Огляду на дивному мечі, що належав Лонгблейду.

Після того, як з’явилася інформація про квест, Квін уважніше придивився до деталей меча, проте не зміг знайти в ньому нічого надто дивного. Найпомітнішою деталлю було маркування на лезі у вигляді одного великого ока з крилами.

На жаль, його Система не видала нічого іншого. Все ж таки, це була перша реальна зачіпка, яку він знайшов. Ще дивним було те, що Система навіть не присвоїла мечу жодного рівня. Коли Лонгблейд подарував йому незнищенну катану, він зробив це тому, що стверджував, ніби має зброю аналогічного рівня, яка підходить йому краще.

Квін був упевнений, що той мав на увазі саме цей клинок. Судячи з його міцності та потужної пасивної навички, Лонгблейд, мабуть, вважав, що він принаймні такого ж рівня. Його гострота точно не поступалася незнищенній катані.

"Цікаво, чи станеться щось, якщо я принесу цей меч до тієї плити? Саме там я отримав квест. Можливо, той голос міг би дати мені якусь інформацію про меч. Коли я використовував Огляд, він не дав жодних даних про те, яка в нього здатність, але він не просто блокував Ци, він також заважав мені використовувати мою тінь".

Поки меч тимчасово був у нього, Квін також намагався застосувати до зброї свої тіньові сили, але це не спрацювало. Його навіть не вдалося сховати у Вимірний Простір - здавалося, ніби меч має здатність нівелювати все, включно з Ци, здібностями, і, можливо, навіть чимось більшим.

Квін трохи шкодував, що віддав клинок власнику. Лонгблейд і так зробив йому цінний подарунок, тому було б дивно залишати його собі. Проте, коли той буде в кращому гуморі, можливо, він дозволить Квіну позичити його, якщо, звісно, сам не зможе надати більше інформації.

"Чорт, якщо я ще й меч попрошу, то в боргу в нього буду по самі вуха. Може, вдасться домовитися про обмін?" - подумав Квін.

Останнє, про що забув Квін - це винагорода за квест, яку він отримав за перемогу над Агентом 2. Стандартне підвищення рівня та очко характеристик він уже врахував, але в навичці з'явилося одне неочікуване доповнення.

[Ваша здатність накопичувати Ци зросла]

[Кількість Ци у вашому тілі назавжди збільшено]

Це було дивно, але він відчув, що Система виконала запит майже миттєво. Додаткова енергія, яку тіло отримало від поглинання кристалів, тепер здавалася його власною. Проте дисбаланс усе ще відчувався. Здавалося, що якби не винагорода за квест, надлишок енергії від кристалів просто зник би.

Посеред роздумів зайшов ще один солдат, щоб перевірити їх. Він намагався не порушити нічий сон, що було напрочуд делікатно з його боку. Вони дочекалися, поки охоронець зробить свій звичний обхід, і коли все вщухло, настав час вирушати.

Ратен у своєму звірячому тілі, Сіл і, зрештою, Шіро мали супроводжувати Квіна під час зустрічі з Лоґаном.

Використавши Тіньову подорож, вони змогли сховатися всередині й пройти під стінами до місця призначення. Добре, що зараз була ніч - помітити Тіньову подорож, що рухалася по землі, було практично неможливо.

Вони швидко прослизнули крізь стіни Притулку, і коли опинилися на достатній відстані, де їх ніхто не міг побачити, Квін зв'язався з Лоґаном, щоб дізнатися, де той перебуває. Хлопець був за грязьовим пагорбом у західному напрямку.

Оскільки вони могли не боятися провалів, дістатися туди було легко. Квін уявив, що Лоґан впорався зі складною місцевістю за допомогою звіра, який був із ним. Зрештою, Квін помітив пагорб; він був набагато меншим за той, на якому стояв Притулок, але цього вистачило для укриття. Обійшовши пагорб, вони побачили Лоґана, що стояв у його затінку разом із темним звіром.

Випірнувши з тіні, вони з'явилися всі разом, а Квін виступив уперед на випадок, якщо гуманоїдний звір раптом нападе. Сіл також тримався ближче до Шіро. Після всього, що він дізнався, завжди залишався ризик, що Ратена можуть взяти під контроль, і тоді вони опиняться в лещатах атаки з обох боків.

"Е-е, приємно познайомитися, чи що?" - незграбно мовив Квін, вдивляючись у іншого гуманоїдного звіра.

"Це ті товариші, про яких ти казав?" - запитав Звір королівського рівня Лоґана, принюхуючись. – "Вони здаються людьми... принаймні здебільшого."

Було зрозуміло, що попереду довгі пояснення, але Квін радів, що звір не проявив відкритої ворожості при їхній появі. Перш ніж хтось із них встиг щось сказати, вперед зробив крок Звір рівня Напівбога. Вже з того, як він ішов, Квін зрозумів, що головним тут більше не був Ратен.

Гуманоїдний звір нахилився до вуха звіра королівського рівня, і вони відійшли вбік, розмовляючи пошепки, щоб "люди" не могли підслухати.

Однак вони навіть не здогадувалися, наскільки хороший слух у Квіна. Він із цікавістю зауважив, що ці двоє розмовляють людською мовою. Якщо подумати, це було цілком логічно: звичайні звірі спілкуються так, що навряд чи змогли б пояснити складні речі, та й мовою це назвати важко - вони надто примітивні для такого.

Оскільки обидва вивчили цю мову, вони могли спілкуватися значно вільніше. А говорили вони про особливу угоду, яку Шіро уклав зі Звіром рівня Напівбога. Схоже, Шіро вже пояснив, що в них є ще один друг, якого вони хочуть врятувати, і для цього їм потрібне тіло іншого гуманоїдного звіра.

Вислухавши все від того, кому довіряв, Звір королівського рівня подивився на Квіна.

"Я розумію, що ти тут лідер усіх цих людей?" - звернувся він до Квіна, той лише кивнув. – "Якщо ти справді можеш виконати цю обіцянку, то я згоден дозволити комусь іншому оселитися в моєму тілі на стільки, скільки вам буде потрібно. Забагато життів уже було принесено в жертву в надії, що ми зможемо зупинити людей."

"Мені ясно одне: навіть якщо ми станемо достатньо сильними, щоб відбити тих, хто вже тут, прийдуть інші. Вони просто надсилатимуть усе більше й сильніше підкріплення, щоб захопити або вбити нас. Якщо ти маєш силу розірвати це коло, я прошу тебе зробити це. В обмін на допомогу ти отримаєш наші тіла."

" Якщо я цього не зроблю, то ви вільні забрати свої тіла назад" - одразу відповів Квін.

Коли угоду було укладено, настав час братися до роботи. Шіро стояв там, поклавши руку на голову Сіла та голову звіра королівського рівня. Запала тиша. Аж поки хтось не почав скаржитися на те, хто повернувся.

"Стривайте, секунду. Цей звір що, просто погодився на місці, щоб їм не довелося влаштовувати масову бійку, ризикуючи життям у тому жахливому місці?! Що це за хрінь така!" - обурився Ратен.

Посеред його скарг Шіро робив свою справу, і якщо подивитися звіру в очі, вони вже не були такими лютими, як раніше - навпаки, з них почали повільно котитися сльози.

"Минуло багато часу відтоді, як я бачив тебе востаннє."

"Вітаю з поверненням, Вордене. Радий знову тебе бачити."