Розділ 1178 — Споживання звірячих кристалів

Зв'язок між Ворденом і Квіном неможливо було описати простими словами. Тієї ж миті, як вони побачили одне одного, спогади про дні, проведені разом, нахлинули на обох. Ворден, один із перших друзів Квіна, який завжди був поруч. Навіть коли дізнався, що той - вампір, навіть коли його зрадив інший близький друг, Ворден завжди залишався вірним.

Було дивно, коли він зник, особливо тому, що Квін не встиг сказати йому жодного останнього слова. Саме тому Квін був непохитним у своєму рішенні будь-що повернути його. Було дуже мало людей, з якими Квін мав такий тісний зв'язок.

Невдовзі до Вордена підійшов інший, хто дуже за ним сумував. Це був не хто інший, як Сіл. Він схопив Вордена за руку і впав на коліна.

"Вордене!" - Сіл видав ледь не вереск, а сльози потекли по його обличчю. Минуло зовсім небагато часу відтоді, як він так само ридав за іншим.

"Це тільки мені здається, чи він плаче за Ворденом більше, ніж за мною?" - подумав Ратен. – "Хоча мені все одно".

Була одна людина, яка почувалася трохи зайвою, і це був Шіро. Звісно, він був радий, що Сіл і Квін повернули своїх давно втрачених друзів, але не міг відчувати тієї ж радості, що й вони.

"Дякую" - сказав Квін Шіро, поки Сіл і Ворден наздоганяли втрачене. – "Без тебе нічого б цього не сталося. Пам'ятай, що саме ти повернув нас усіх одне до одного. Ти так сильно допоміг Фракції Проклятих за той короткий час, що тут перебуваєш."

Шіро хотів приховати свій вираз обличчя від Квіна, дивлячись у підлогу, його обличчя розпливлося в усмішці. Він нарешті відплатив їм обом за те, що вони врятували його від жорстокого життя, яке він пережив у школі.

Щойно перші емоції вщухли, група сіла, бо було багато про що поговорити. Навіть Шіро було цікаво, і оскільки він уже так багато їм допоміг, Квін не соромився відкривати йому певні деталі про світ вампірів.

Попри те, що в будь-який момент міг відмовитися від допомоги або втекти від ситуації, Шіро допомагав щоразу. Між ними всіма виник зв'язок довіри. Шіро було цікаво дізнатися, що Квін є лідером не лише людського світу, а й світу вампірів.

Це було очікувано, зважаючи на те, наскільки він був могутнім, але дізнатися, що існує ціла планета з іншою ієрархією Системи та суспільством, було просто неймовірно. Деякі речі він не міг осягнути, але намагався не відставати.

Коли Квін почав розповідати про острів Блейдів, Гілстона та інших, Ратен і Ворден слухали надзвичайно уважно. Вони навіть стискали кулаки від люті, коли дізналися, як Гілстон напав на них усіх.

Нарешті, коли розповіді про все, що сталося, закінчилися, двоє хлопців подивилися на Сіла.

"Ти справді стільки зробив, малий ти негіднику!" - вигукнув Ратен.

"Думаю, Ратен хоче сказати, що ти наче подорослішав і зробив багато для інших навіть без нас" - відповів Ворден.

Для обох це було дивно. Вони стільки розмовляли з Сілом у його голові, і можливість спілкуватися одне з одним так відкрито здавалася чимось нереальним.

"Який тепер план?" - запитав Лоґан, зауваживши, що вони вже використали майже годину часу, який у них залишався.

Ворден почав намагатися опанувати своє тіло, адже ще не зовсім до нього звик, але одне було зрозуміло точно: ні він, ні Ратен більше не мали здатності копіювати інші сили. Навіть користуватися силами звірів їм було трохи дивно.

"Ти зможеш з часом навчитися?" - запитав Квін.

"Мій звір каже, що з радістю підкаже, як керувати цим тілом" - відповів Ворден. – "Звір наче крутий хлопець, у моєму стилі."

Ратен нічого не сказав, але було видно, що він досить добре пристосувався до свого звіра, уже знаючи, як використовувати його тіло, можливо, навіть краще, ніж сам звір.

Наступне, що їх цікавило, - чи зможе Сіл, як і раніше, використовувати та зберігати до шести здібностей. Минуло чимало часу з того моменту, як він торкався користувачів здібностей, тому більшість із них уже зникли.

"Думаю, все має бути нормально. Коли Ратен залишив мій розум, мої сили, здається, залишилися на місці, тож я все ще можу рухати дракона, якщо знадобиться" - зазначив Сіл, знаючи, що це було одним із прохань. Це була думка, яку Квін певний час відкладав. Усе ж таки він врешті-решт хотів повернутися на острів з багатьох причин, навіть щоб подивитися, як там його маленький Саджанець демонічного рівня.

"Поки що, думаю, буде безпечніше, якщо ви двоє залишитеся зовні й просто не встряватимете в халепу. Вирішити проблему - це одне, але вони можуть висунути кілька власних вимог. Тож якщо ми просто скажемо, що Звір королівського рівня втік і ми нічого не можемо з цим вдіяти, так буде краще для нас. Хоча є одна річ, яку я хочу перевірити" - сказав Квін, спершу подивившись на Ратена.

[Огляд]

[Гуманоїд-звір рівня напівбога]

[Еволюція можлива]

[Поточний прогрес еволюції – 9%]

"Судячи зі звіра, якого я бачив у лабораторії, це означає, що Ратен зараз пройшов 9 відсотків шляху. До еволюції у Звіра демонічного рівня. Цікаво, скільки кристалів йому знадобиться, щоб дістатися наступної стадії", - подумав Квін.

[Огляд]

[Гуманоїд-звір королівського рівня]

[Еволюція можлива]

[Поточний прогрес еволюції – 76%]

"76 відсотків. Рівень Вордена на кілька сходинок нижчий, ніж у Ратена, тож, можливо, йому потрібно не так багато кристалів?"

"Вордене, ти не проти спробувати дещо?" - запропонував Квін. Він відкрив свою Систему, і незабаром з його руки на землю почали падати кристали - безліч великих кристалів різних рівнів.

"Мої кристали!" - вигукнув Ратен, але невдовзі вони зрозуміли, що це говорив звір, а не Ратен.

"Вибач, але поки я подорожував тунелями, то заблукав і натрапив на них. Я не міг просто залишити їх там. У будь-якому разі, Вордене, я подумав, якщо ти поглинеш ці кристали, ми зможемо еволюціонувати тіло твого звіра до наступної стадії" - запропонував Квін.

Звір, який тепер перехопив контроль над тілом Ратена, на секунду глянув на Квіна. Він скоро зрозумів, що багато кристалів зникло, і почав думати, що ж тут коїться.

"Я знаю, ти хотів еволюціонувати сам" - Квін кинув погляд на Звіра рівня напівбога. – "Але цих кристалів навіть близько не вистачило б для твоєї еволюції, тоді як тіло твого друга на ближчій стадії. Допомога йому в прокачуванні буде вигідна нам обом."

Ворден підняв кристали й подивився на них, міркуючи, що з ними робити, щоб підвищити свій рівень.

"Згідно з інформацією, яку я витягнув із лабораторії, існує кілька способів, як звірі можуть еволюціонувати за допомогою енергії кристала, але для тебе, враховуючи, де ми зараз, найпростіший варіант - це просто з’їсти їх" - пояснив Лоґан.

"З’їсти їх?" - здивувався Ворден, дивлячись на кристали. Він швидко роззявив пащу і вгризся в них. Його щелепа була в багато разів міцнішою за людську, тож кристал розлетівся навпіл. Виявилося, це не так огидно, як очікував Ворден, і невдовзі він спожив увесь кристал.

Після цього в животі розлилося приємне тепло, енергія почала вирувати всередині, проте одразу за цим підйомом він відчув неабияку слабкість.

"Після споживання кристалів звірі, схоже, впадають у щось на кшталт сплячки, поки їхнє тіло потроху змінюється" - пояснив Лоґан. Навіть без Системи він примудрявся збирати інформацію, подібну до тієї, що була в Квіна.

З’ївши ще кілька кристалів, Квін зміг побачити все через свою Систему. Ворден наближався до своєї Еволюції, поки врешті-решт процес не розпочався.

Ворден трансформувався зі звіра-гуманоїда королівського рівня на легендарного звіра-гуманоїда.

"Якщо ці двоє зможуть і далі еволюціонувати аж до рівня демона, то вони стануть найсильнішими у Фракції Проклятих", - подумав Квін.