Розділ 1183 — Повернення сім'ї

Окрім Квіна, Шіро та Сіла, інші ще не бачили нового Гуманоїда, у якому тепер мешкала свідомість Вордена. Як тільки він піднявся на борт корабля, Фракція Проклятих ніяк не могла відвести від нього очей.

Його звіряча форма виглядала схожою на ту, яку Квін бачив напередодні. Він усе ще був переважно вкритий чорним хутром із, здавалося б, гігантським хвостом на спині, але еволюція дещо змінила його зовнішність.

Як у звіра королівського рівня, його хвости були зібрані докупи, і, наче квітка, вони не давали зрозуміти, чи це одне ціле, чи ні. Але тепер, коли хвости подовшали, вони почали нагадувати жало скорпіона. Вони вигиналися вгору, ледь торкаючись землі, і зависали в районі плечей, перш ніж знову опуститися вниз.

На додачу до цього, тепер на передпліччях звіра стирчали тверді елементи, схожі на плавці, хоча зверху вони були вкриті м'яким хутром.

"Схоже, з кожною еволюцією його форма продовжуватиме змінюватися і рости. Гадаю, буде важче зрозуміти це з Ратеном, оскільки здібність звіра рівня напівбога приховує те, як виглядає його справжнє тіло", - подумав Квін.

"Ти виглядаєш просто охрініти як круто!" - вигукнув Фекс у захваті, простягаючи руку, щоб погладити тіло Вордена. – "Набагато краще за того Мадді. Тейлз значно крутіший."

"Мадді? Тейлз?" - перепитала Лейла, трохи спантеличено.

"Прізвиська для звірів. Їхні розуми все ще в тілах, тому я подумав, що це хороший спосіб розрізняти, коли керують хлопці Блейди, а коли – звірі" - пояснив Фекс.

І це був слушний аргумент. Було б складно стежити за всім, якби вони постійно називали їх "звіром рівня напівбога" та "звіром королівського рівня". Єдина проблема полягала в тому, чи влаштовують звірів ці прізвиська, але принаймні досі вони не протестували.

[Огляд]

[Гуманоїд звір королівського рівня]

[Еволюція можлива]

[Наступна еволюція 0 відсотків]

Як і очікувалося, після еволюції їм знадобиться споживати більше кристалів, щоб ставати сильнішими. На жаль, багато кристалів із запасів Мадді були використані Квіном, щоб дозволити тілу Тейлза еволюціонувати на один рівень. Через загальний дефіцит кристалів було важко зібрати необхідну кількість навіть для Фракції Проклятих.

Щоб розв'язати цю проблему, Квін попросив Алекса підготувати криваві кристали, які вони отримали зі Світу Вампірів. Він сподівався, що звірі зможуть переробити й ці кристали. Це була серйозна інвестиція, але Квін був упевнений: якщо вони зможуть еволюціонувати до звірів рівня демона, воно того варте.

Після того, як усі мали змогу оглянути новий вигляд Вордена, він підійшов туди, де була Лейла, і вони подивилися одне на одного.

"Привіт, Лейло. Давненько не бачилися, мабуть" - сказав Ворден, намагаючись пожартувати.

У військовій школі їхні стосунки почалися не найкращим чином, але з часом, завдяки спільному досвіду, вони стали ближчими. Дівчина підійшла до Вордена і без вагань міцно обійняла тіло Гуманоїда. Відчувати м'яке хутро було досить незвично, а її голова опинилася якраз на рівні твердого преса звіра.

"Рада, що ти повернувся" - Лейла відступила на кілька кроків і усміхнулася Вордену.

У той короткий момент вона щось усвідомила. Іскра, яку вона раніше відчувала до Вордена, зникла. Лейла не була впевнена, чи це через те, що Ворден тепер у тілі Тейлза, чи через час, який вони провели нарізно, але, дивлячись на нього й розмовляючи, вона не відчувала того самого, що до декого іншого. Можливо, через те, що вона нарешті розібралася у своїх почуттях, її розум прийняв остаточне рішення.

"Мабуть, тепер я знаю, хто мені справді подобається. Хіба що я настільки поверхова, що не можу відчувати нічого до Вордена лише тому, що він у тілі звіра?" - Лейла глянула на Сіла, але навіть дивлячись на нього, вона ніколи нічого не відчувала, тож вона не могла тягнутися до Вордена лише через його зовнішність.

---

Коли вони прибули на корабель Фракції Проклятих, усе було так, як вони залишили. Жодних ознак раптових нападів чи неприємностей. Квін наполовину очікував, що Чисті, Далкі, та бодай якісь залишки групи Інну нападуть на них, поки він, як лідер, був відсутній, але удача, схоже, цього разу була на їхньому боці.

Коли їхній корабель приземлився, там уже було кілька людей, які з нетерпінням чекали на їхнє повернення. Сем, Пітер і Борден стояли в докувальному відсіку, з передчуттям чекаючи на них.

Вийшовши з корабля, вони побачили Квіна, а разом із ним - ще двох могутніх гуманоїдних звірів. Інстинкти Сема загострилися, підказуючи йому, що варто тікати, рятуючи життя; його руки навіть тремтіли від страху.

"Мій брате!" - вигукнув Борден, підстрибнувши вперед і видершись на плечі грязьового звіра. – "Я відчув, як від тебе йде така неймовірна сила. Як і очікувалося, я знав, що мій брат не погодиться на звичайне тіло. Тільки найкраще підходить для нього!"

"Борден" - покликав Сіл. – "Не той."

"Злізай з мене, малий ти негіднику!" - роздратовано пробурчав Ратен, намагаючись схопити Бордена і скинути його з плеча. Однак між ними зав'язалася боротьба, бо Борден застосував усю свою силу.

"Ти мене обдурив, я думав, ти мій брат!" - крикнув Борден.

"Борден, приємно знову тебе бачити" - промовив Ворден, і почувши його голос, хоч і викривлений, Борден швидко відштовхнувся ногами, розкришивши трохи бруду на плечі звіра, і перестрибнув на плече Тейлза. Ратен невдоволено буркнув, хоча його пошкоджені плечі загоювалися з помітною швидкістю.

"Малий Борден, бачу, ти не байдикував. Я теж радий тебе бачити" - Ворден поплескав Бордена по голові.

Це була така щира, майже чиста усмішка, коли вони дивилися один на одного, що одна людина особливо не знала, що робити. Інший підійшов до нього і просто злегка вдарив Вордена в живіт.

"Ти не можеш отак просто нас покинути" - сказав Пітер. – "Якщо хтось і заслуговує покинути цей світ раніше за тебе, то це я, а зараз мене досить важко вбити, тож пам'ятай про це. Ходімо з нами, нам треба дещо тобі показати."

Почувши це, Борден, здавалося, усміхнувся, але Ворден гадки не мав, про що йдеться. Йому розповідали про те, як усе змінилося, але побачити це на власні очі - це зовсім інша річ.

"Має бути нормально. Я попередив членів Фракції Проклятих, що ми приручили двох звірів, тож вони не повинні бути надто шоковані. Просто, будь ласка, не підходь надто близько до інших" - застеріг Сем, знаючи, як почувалося його власне тіло; можливо, інші просто зомліли б, побачивши їх.

Незабаром Пітер і Борден фактично потягли Вордена за собою. Ратена зовсім не цікавило, що саме вони хочуть йому показати, він волів просто трохи відпочити. Поки що він пригляне за цією маленькою бомбою - Сілом.

Коли двоє продовжували тягнути його кораблем, Ворден крутив головою ліворуч і праворуч, роздивляючись усі ті дивовижні речі навколо. Після того, як він розлучився з Квіном та іншими, минуло стільки часу, а сам він застряг на тому острові.

"Квіне, ти став світовим лідером і справді почав змінювати цей світ. Шкода, що в мене немає такої мети, як у тебе. Чого ж я хочу?" - думав Ворден. Зрештою вони дісталися коридору, звідки було чути схвильовані голоси.

Коли вони відсунули двері, перед ними постала кімната, повна дітей, але це були не просто діти.

"Пам’ятаєш їх? Це всі ті діти з острова Блейд, яких ти тоді хотів врятувати! Ми весь цей час піклувалися про них. Думаю, тобі буде приємно дізнатися, що вони нарешті можуть сказати тобі "дякую"" - пояснив Пітер.

--

Тим часом у Сема було повно справ. Після такої подорожі він дав групі невелику перерву. Для Квіна список справ здавався нескінченним: він хотів обговорити з Лейлою питання Чистих та її здібностей, перевірити, як справи у Нейта та фракції, обговорити з Семом планети Проклятих і Гелен, а також зустрітися з Алексом щодо зброї рівня демона.

"Ну то що саме ти тепер плануєш робити? Схоже, Сіл все ще має свої сили, тож він мав би змогу пересунути звіра. Хоча той, хто був у скрижалі, попереджав тебе, що він не буде достатньо сильний для цього, але ми все одно маємо виконати бажання Ено" - запитав Вінсент.

"Я все ще не думаю, що достатньо сильний, щоб битися з тим драконом. Коли я використав рукавицю на тих кристалах, то зміг порівняти обидві сили, і я зрозумів, що все ще залишаються проблеми з тими, хто належить до групи Чистих під час бою. Але понад усе я хочу повернути останню людину - тебе, Вінсенте."