Розділ 1193 — Боротьба за свободу

Звуки тривоги, що лунали по всьому кораблю "Проклятих", звісно ж, були пов'язані з нескінченним потоком повідомлень про атаки Далкі по всій зоряній системі звірів. Верховний головнокомандувач Сач наказав ділитися розвідувальними даними в режимі реального часу не лише з лідерами фракцій основних груп, а й з усіма їхніми відомими союзниками.

Зараз командний центр фракції "Проклятих" був завантажений роботою як ніколи, і кожен на борту корабля готував своє звіряче спорядження та перевіряв запаси. Багато хто з них мав сім'ї, що жили на планетах фракції "Проклятих", і тепер вони були вкрай стурбовані їхньою безпекою.

Звісно, тим, хто мав приймати рішення щодо того, як впоратися з цією ситуацією, був не хто інший, як Сем. Зморшка на його чолі стала глибокою, він не знав, як краще відреагувати.

"Що буде правильним вчинком?" - Сем зважував усі варіанти, дивлячись на ситуацію загалом. Ті, хто належав до фракції "Проклятих", хотіли захистити свої сім’ї, і це було цілком справедливо. На жаль, група Землян, як і сім’я Ґрейлаш, опинилися в такій же, якщо не в гіршій ситуації, і кожна з них надіслала благання про допомогу.

"Квін, ти нарешті відповів, нам щойно сказали..."

"Далкі вже тут, Семе!" - Квін перебив його, перш ніж той встиг закінчити речення. – "Я не знаю, як виглядає ситуація з вашого боку, але я довіряю тобі прийняти правильне рішення. Ти завжди знав, що краще для фракції "Проклятих". Ти ніколи нас не підводив, тож сумніваюся, що почнеш зараз!"

На цьому розмова різко обірвалася. Хоч і ледь чутно, але Сем був впевнений, що почув звуки вибухів на фоні. Схоже, бій уже почався.

"Чесно кажучи, з Гелен та Квіном там вони вже мають найпотужнішу підтримку фракції "Проклятих", - подумав Сем. – "Проте, якими б сильними вони не були, їх лише двоє, а Далкі так багато, і є стільки планет, які ми маємо врятувати..."

Смерть була неминучою на війні, особливо в такій ситуації, коли їх фактично застали зненацька. Ніхто ніколи не враховував сценарій, за якого у Далкі вистачило б сил атакувати всі людські планети одночасно.

Звісно, фракція "Проклятих" хотіла б допомогти передусім своїм, але стратегічно це був не найкращий варіант. Якщо вони дозволять групі "Землян" або сім’ї Ґрейлаш впасти, вони стануть вразливими до атаки кліщами у майбутньому.

"Чи приховували Далкі свою справжню чисельність, чи знайшли спосіб створити більше, чи їхні сили просто занадто великі для нас? Як би там не було, оскільки телепорти заблоковані, ми можемо відправити підкріплення лише кораблями, але якщо вони вже ледве тримаються, навряд чи вони зможуть чекати, поки ми будемо відвідувати їх по черзі".

"Також є ризик, що наших сил не вистачить, якщо ми надто розпорошимо їх. Зараз і Сач, і Оуен думають про майбутнє, намагаючись втримати якнайбільше планет звірів, щоб продовжувати боротьбу в цій війні. Боюся, це може бути раптова атака, спрямована на те, щоб розправитися з нами зараз і одним махом".

"Найкращим варіантом було б відмовитися від деяких планет і зібрати наші сили на меншій кількості територій. Занадто велика кількість територій лише послаблює наші власні сили, і якщо ми вже зараз так важко боремося, ми зрештою все одно втратимо ці планети. Нашим пріоритетом має бути виживання і боротьба якомога довше... у надії на диво".

Якщо була одна людина, в якій Сем був упевнений найбільше, то це був Квін. Можливо, він зміг би виграти битву для них, а водночас у Фракції Проклятих була ще одна надійна особа, яка могла командувати так само добре, якщо не краще, під час кризи.

"Гелен, Квін. Вибачте, але мені доведеться залишити планети Фракції Проклятих у ваших руках".

---

Після того, як рішення було прийнято, лідерів Фракції Проклятих скликали на нараду. Екіпаж на борту корабля почав нервувати, оскільки новини про те, що відбувається, ширилися, і нічого доброго в них не було.

"Тож ти плануєш допомогти Фракції Ґрейлаш та Групі Землян?! Не думаю, що іншим це сподобається", - висловив свою думку Денніс, вислухавши пояснення.

"Я вже надіслав повідомлення Верховному головнокомандувачу Сачу з порадою припинити спроби врятувати кожну планету. Нам потрібно зосередитися на розділенні наших людей та груп на два загони. Нейтане, і ви, два військові формування, що спочатку були під нашим командуванням, ви вирушите на допомогу планетам Землян. Нейтане, як колишній Головний генерал, я довіряю тобі діяти на власний розсуд. Рушайте зараз!"

Військові групи, спочатку надані їм Оскаром, разом були майже такими ж численними, як решта сил Фракції Проклятих. Тож це була швидше гра цифр, а не Сили.

Ситуація була надто нагальною, щоб вони могли залишатися й слухати решту наради. Що довше вони зволікали, то важче ставало для всіх. Отримавши наказ, Нейтан уже виходив і зв’язувався з іншими Сержантами та групами. Невдовзі можна було побачити, як кілька кораблів залишають Корабель "Проклятих", а ті, що дрейфували в космосі, приєдналися до них, прямуючи до Групи Землян.

"Це все одно не вирішує головної проблеми: якщо ти відправиш наших людей у сектор Ґрейлаш, вони не захочуть битися!" - сперечався Денніс. - "Можливо, це й підійде для тих, хто з армії, адже вони ніколи не були частиною нас. Їхні сім'ї не переїхали на планети Проклятих після того, як ці групи стали нашими. Але для інших, хто все ще тут, усе інакше. Як можна битися, коли ти хвилюєшся за своїх близьких?"

"Я знаю..." - зітхнув Сем. Річ у тім, що як людина, яка мусила бачити загальну картину, він розумів: такі речі, як емоції, почуття та моральний дух, важко брати до уваги на полі бою. Усе ж він знав, що вони мають величезний вплив на бій, але він був непередбачуваним - "Люди Фракції Проклятих будуть у надійних руках, просто довіртеся Квіну та Гелен. Вони мають зрозуміти: якщо ми не допоможемо Фракції Проклятих, то ми..."

Тієї ж миті в командному центрі почали блимати червоні вогні. Невдовзі екран, що закривав скляне вікно, дозволив їм побачити, що відбувається зовні. Датчики показали великий корабель, що прямував до них. Він був не один - поруч було кілька менших суден.

"Хто це? Невже Далкі прийшли атакувати нас безпосередньо?" - перелякано запитала Меґан.

Проте, коли корабель з'явився на камері, він не був схожий на типові чорні кораблі Далкі. Ні, вони виглядали так, ніби до них приклалася людська рука. Це також був не один із кораблів "Берта", тож було важко визначити, кому саме він належить.

"Відійдіть, я беру керування на себе!" - вигукнув Лоґан, вистрибуючи на стіл для нарад, а звідти - прямо до головного центру керування. Інші потіснилися, даючи йому змогу прикласти руки до корпусу корабля. – "Активувати щити"! - наказав Лоґан, і корабель Фракції Проклятих миттєво огорнуло кілька шарів захисного поля, якраз вчасно, щоб поглинути залп, випущений у їхній бік.

Від потужних ударів по щитах весь корабель кілька разів здригнувся.

"Що відбувається? Хіба це не люди? Чому вони нас атакують?" - запитав Шіро. Сіл, який стояв поруч, раптом щось помітив, і його тіло почало тремтіти. Шіро вперше бачив свого друга в такому стані.

---

Великий чоловік стояв перед сотнею людей, його обладунки, схожі на діамантові, загрозливо виблискували. Його слухачі виглядали не дуже раді бачити його, хоча це могло бути пов'язано з їхнім власним жалюгідним станом. Усі вони здавалися дрібними, виснаженими, знесиленими й загалом трохи розгубленими.

"Сьогодні ваш щасливий день. Ті люди забрали в мене дещо дуже цінне, і я прийшов це повернути. Вам заборонено вбивати будь-кого з білявим волоссям, кого побачите на кораблі. Якщо зробите це, я зроблю ваше і без того жалюгідне існування ще гіршим!

Втім, решту треба покарати за те, що вони накоїли! Це унікальний шанс для кожного з вас. Залежно від того, як ви себе покажете, я звільню вас з цього місця. Вам більше не доведеться залишатися на моєму кораблі, і обіцяю, що наші шляхи більше ніколи не перетнуться. Як приємний маленький бонус: той, хто зможе приборкати мого сина, отримає нагороду, яка дозволить вам жити як Король до кінця своїх днів!

Перед ними з'явилося зображення Сіла. Почувши це, очі сотні людей почали світитися, надія помітно поверталася до них. Шанс втекти з цього пекла, де з ними поводилися гірше, ніж з будь-якими в'язнями. Хай там що, вони битимуться за свою свободу... або помруть, намагаючись!