Розділ 1209 — Амулет

Ковальство - це процес, що потребує величезної концентрації. Це було схоже на науку, оскільки досвідчений майстер мав враховувати все: час і місце ударів молота, температуру полум’я та безліч інших нюансів. Ставало ще важче, коли доводилося працювати з новими матеріалами, з якими раніше не мав справи. Зрештою, багато що залежало від інтуїції та вправності коваля.

У ковальській майстерні майже нікого не було, крім двох людей. Ендрю, майстер, який створив особисту зброю Оскара, ставши єдиним відомим ковалем, що будь-коли створив Зброю демонічного рівня, та головний коваль Фракції Проклятих, Алекс.

Цей дует готував різні елементи, щоб завершити процес створення предмета Демонічного рівня. Єдине "але" полягало в тому, що, хоча вони усвідомлювали обмеженість часу через поточну ситуацію, вони не могли дозволити собі поспішати. Один хибний крок - і все могло піти нанівець, оскільки матеріалів для повторної спроби у них не було.

Час від часу приміщення сильно здригалося. Щоразу, коли це траплялося, Алекс на кілька секунд припиняв бити молотом. Як тільки вібрації вщухали, він продовжував свою роботу.

"Хай йому грець, ці Далкі, невже вони не могли вибрати інший день?!" - вигукнув Алекс, не стримуючи роздратування. Якби не ворожі атаки, вони, можливо, вже закінчили б свою роботу.

Тим часом Ендрю завершував формування того, що виглядало як велика металева плита. Попри те, що він мав величезні м’язисті біцепси та грубі пальці, вони були здатні виконувати тонку роботу.

"Коли я виходив, ситуація виглядала кепсько", - піт стікав по обличчю Ендрю, поки він повільно завершував останні деталі. "Далкі вже прорвалися в Притулок".

Почувши це, вони зрозуміли, що часу на розмови немає, і треба завершувати останні кроки. Алекс підійшов і вилив яскраво сяючу рідину у форму, створену Ендрю. Поки вона остигала, обом ковалям довелося обережно наносити удари молотом там, де це було потрібно.

--

Як і казав Ендрю, десять Далкі вже пробралися в Притулок і зараз влаштовували там справжній хаос. Будівлі руйнувалися, перелякані цивільні бігали навколо, намагаючись знайти безпечне місце.

Ті, хто стояв на стіні, та Мехи були зайняті стріляниною по Далкі, які рухалися в їхній бік. У них не було іншого вибору, окрім як ігнорувати крики позаду, інакше ще більше Далкі незабаром опинилися б усередині Притулку.

Щоб переконатися, що жоден Далкі більше не прорветься всередину, не було нікого іншого, окрім Лінди. Вона використала свою Здібність Трансформації, щоб збільшитися до межі, і використовувала свою велику зброю звірів та неабияку силу, щоб відбивати загарбників.

"Я можу захистити лише північні ворота, а ці Далкі самі по собі мають велику силу. У кращому разі я впораюся з парочкою самотужки. За підтримки фракції я можу їх стримати, але це лише питання часу, коли всередині опиниться більше ворогів", - Лінда хвилювалася, усвідомлюючи, що без якогось дива її дії зрештою будуть марними.

Ко, лідер фракції, дійшов того самого висновку і сподівався, що Фракція Ґрейлаш, як найближча до них, зможе допомогти. На жаль, ніхто не поспішав їм на допомогу, усі були однаково зайняті захистом власних баз.

"Що нам робити?" - запитав Елі у віце-лідера - "Не думаю, що вони когось надішлють. Можливо, історія була б іншою, якби генерал Робін усе ще був головним, але ми не можемо цього змінити зараз, тож що нам робити?"

"Триматися і чекати! Це єдине, що ми можемо зробити. Чесно кажучи, нам пощастило, що ми змогли протриматися так довго завдяки їм двом", - сказав Ко, спостерігаючи, як Вевіл бігає по Притулку, роблячи все можливе, щоб допомогти.

Він щойно закінчив розправу з одним із Далкі всередині, через що їхня кількість скоротилася до дев’яти. Однак він вийшов із цього зі зламаною рукою; його трансформація закінчилася, бо він витратив забагато енергії.

"Я став сильнішим! Не можу дочекатися, щоб розповіти Нейту, що я зміг самотужки здолати шипастого Далкі!" - подумав про себе Вевіл. Попри своє горде досягнення, він також усвідомлював, що в їхній поточній ситуації цього недостатньо.

Шукаючи охочу людину, у якої можна було б використати Банк Крові, щоб залікувати травми, він відчув дивну енергію, що виходила з-за його спини. Усі інші також відчули легкий холодок по спині. Навіть Далкі зупинилися на секунду, щоб повернутися і подивитися в напрямку, звідки йшла енергія - до головної бази.

"Хіба не там Алекс працює, що відбувається?"

Дев’ять Далкі, які тероризували це місце, усі разом попрямували до головної будівлі Притулку.

"Ні, Алекс! Він не боєць!" - крикнув Вевіл. Він кинувся вперед, але в цей момент одні з інших воріт були прорвані, і увійшов ще один Далкі. Він одразу ж спробував схопити одну з дівчат, що стояла найближче.

Далкі схопив лише повітря, оскільки Вевіл уже тримав дівчину.

"Я врятував тебе, тож мені знадобиться від тебе невелика послуга. Сподіваюся, Лінда не дивиться".

--

У ковальській майстерні предмет Демонічного рівня щойно отримав останній штрих і тепер пульсував енергією. Хоча початкове сяйво почало тьмяніти, це ніяк не приховувало потужності, захованої всередині предмета.

"Квін! Це Алекс. Готово! Твоя зброя Демонічного рівня готова!!"

Передавши повідомлення, Алекс очікував, що Квін одразу вийде з його тіні, але з якоїсь причини лідер Фракції Проклятих цього не зробив. Натомість прибули кілька Далкі.

Перше, що зробив Ендрю, побачивши, як вони вриваються у двері, - це схопив великий ковальський молот. Його рука почала світитися, і він жбурнув його прямо в них. Він летів рівніше, ніж мав би летіти молот, і коли він влучив у тулуб найближчого Далкі, то відправив його разом із двома іншими, що стояли позаду, у політ назад.

"Бери предмет, ми маємо його захистити!" - крикнув Ендрю.

Алекс швидко підхопив маленький предмет. Це був круглий об'єкт, який міг поміститися на долоні. Коваль прив’язав частину намиста, невеликий чорний ланцюжок, через петлю на кінці. Амулет Демонічного рівня тепер можна було носити на шиї як намисто, що він одразу й зробив.

"Вибач, Квін, я знаю, що це твоя річ, але мені потрібно випробувати її в дії ", - подумав Алекс, але сталося щось дивне... або, точніше, нічого не сталося. Попри те, що він одягнув його, предмет Звірячого спорядження не активувався. Алекс не відчув навіть найменшого припливу сили, як мало бути!

"Чорт!" - вилаявся Алекс, коли один із Далкі, який зрозумів, що саме намисто привело їх сюди, ігноруючи Ендрю, кинув кулак у бік Алекса. Його червоні крила ожили і дозволили йому швидко злетіти до стелі, уникаючи удару.

"Чому? Чому ця штука не дає мені жодної додаткової сили, швидкості чи ЧОГОСЬ іще? Чи було щось не так у процесі? Ні, навіть якщо ми припустилися помилки, вона не мала бути настільки марною!" - Хоча Алекс був упевнений у своїх методах, і навіть Ендрю не знайшов у них жодних вад, це не змінювало того факту, що намисто було схоже на невдалу саморобку.

Найгірше те, що він бачив, як ще один із Далкі наближається до Ендрю. Він був сильний для коваля, але не був першокласним Мандрівником. Побачивши це, Алекс кинув свої особливі удари Кривавої феї, але коли вони влучили в Далкі, це майже не завдало шкоди.

Водночас він сам не був у безпеці лише тому, що перебував на кілька футів над землею. Це була кузня, повна зброї; Далкі підбирали все, що могли знайти, і жбурляли гострі предмети в його бік.

Одна з речей, які Алекс любив робити у вільний час, окрім виготовлення зброї, - це практикувати навички польоту. Він пересувався повітрям, уникаючи майже всіх предметів. Проте серед Далкі було двоє шипастих. Один із них використав свою велику силу, щоб жбурнути сокиру вдвічі швидше за інших.

Зброя прошила одне з його червоних крил. Електричний розряд пройшов крізь усе його тіло, і здавалося, ніби хтось вирвав йому зуби без анестезії, змусивши його впасти й ударитися головою об землю. Біль, який він відчував, тепер посилився, але адреналін допомагав його стримувати. Він також хвилювався за когось іншого. Піднявши голову, він побачив, що плече Ендрю пробито Далкі.

Життя коваля закінчувалося, якщо він більше не міг використовувати руки, але, схоже, у Ендрю було мало часу, щоб оплакувати це. Помахавши неушкодженим крилом, Алекс зумів трохи рвонути вперед і тепер був поруч із Ендрю. Він підняв свою тінь, блокуючи інші атаки. З такою кількістю Далкі навколо них, його МС-клітини вичерпалися всього після трьох атак, і тепер вони йшли на нього.

Алекс відчув, як велика сила відкинула його, він покотився по землі, і замість того, щоб він постраждав від атак, вони влучили в Ендрю. Ендрю не зводив очей з Алекса на землі, а його рот був повний крові.

"У тебе є талант вивести Звіряче спорядження на новий рівень. Живи, тікай і зроби так, щоб ця Зброя демонічного рівня опинилася в правильних руках!" - сказав Ендрю, з рота якого капала кров.

Алекс хотів дати відсіч, хотів щось зробити, але знав, що все це марно, і якщо він залишиться тут, жертва Ендрю виявиться даремною.

Він схопив свою флягу, наповнену кров’ю вампіра, зокрема кров’ю Квіна. Велика енергія піднялася в ньому, зробивши його сильнішим, ніж він почувався раніше. Його крило миттєво загоїлося від попередньої рани.

Можливо, якби він випив кров заздалегідь, вони змогли б протриматися трохи довше, але перемога все одно була неможливою. З обличчям, сповненим сліз, Алекс із жалем втік з місця подій, вилетівши з кузні в коридори. Там він швидко знайшов тріщину в стіні, яку створили Далкі, щоб дістатися до нього.

Вибравшись назовні, він приземлився на землю й озирнувся навколо. Ситуація в Притулку була набагато катастрофічнішою, ніж він очікував. Далкі вдалося прорватися крізь одні з воріт, які Лінда не змогла захистити. Вевіл був зайнятий боєм разом з іншими членами фракції.

"Чому ти не працюєш!" - вигукнув Алекс, хапаючись за амулет на шиї. Через мить дев'ять чи близько того Далкі, які були з ним у кузні, також вибралися назовні.

"Вибач, якби я знав, що у вас настільки кепські справи, я б прийшов раніше. Дозволь мені розібратися з рештою" - Голос пролунав прямо за його спиною. Алекс був настільки заглиблений у свої думки, що навіть не помітив, як Квін з'явився з його власної тіні.

"Квін, вбий їх! Вбий їх усіх!" - закричав Алекс від люті, знімаючи амулет через голову і простягаючи його Квіну.