Розділ 1213 — Обійми

Під час спроби спілкування з Далкі жодного слова не було сказано. Далкі могли розмовляти та вести бесіди одне з одним і з людьми. Проте, коли Квін покинув власне тіло, він ніяк не очікував, що воно заговорить, але зараз воно не просто говорило - воно звучало так, ніби це була зовсім інша людина.

Це змусило його згадати, як Шіро бачив усередині розуму Квіна, коли той розмовляв з Оскаром. Його тіло зараз містило дві свідомості. Він не зовсім розумів, як це працює, особливо з системою, але це могло означати лише одне: людина, яка говорить зараз, це…

"Вінсент?" - покликав Квін, трохи невпевнений, чи це так.

Тіло Квіна посміхнулося у відповідь: "Слухай, я знаю, що зазвичай виглядаю симпатичніше, але це найкраще, що я міг зробити" - Невдовзі він підійшов до Квіна і глянув на нього знизу вгору, поклавши руки на його прес.

"Як? Як ти можеш використовувати моє тіло? Хіба ти не застряг у системі? Я думав, вони пов’язані. Це через Амулет? Тобто, має бути через нього" - Квін продовжував ставити купу запитань, будучи приголомшеним. Чесно кажучи, він був зовсім не готовий до такої зустрічі.

"Чи це взагалі має значення?" - запитав Вінсент, продовжуючи дивно торкатися тіла Далкі. Він нічого не сказав, але Вінсент насправді намагався проаналізувати, що це за істота. Застрягши в системі, він багато чув і дізнався про них, але ніколи не зустрічав особисто. Він почувався як немовля, що знову вперше пізнає відчуття.

Хоча Квін здебільшого ігнорував це: "Далкі досить високі, чи, можливо, це тіло низьке?" - Вінсент приклав палець до підборіддя, перш ніж зазирнути в очі Квіна.

"Чесно кажучи, я вже давно хотів тобі дещо сказати, Квіне, і чекав, поки ми не зустрінемося віч-на-віч. Однак це може бути найкраща нагода, яка в мене коли-небудь буде. Тому я скажу це зараз. Я пишаюся тобою.

Коли я створював ту книгу, я ніколи не думав, що станеться щось подібне. Я залишив її для нашої родини. Я не був упевнений, чи вона взагалі колись знадобиться. Звісно, я думав, що щось може статися в далекому майбутньому, але, перебуваючи в цій подорожі разом із тобою і пройшовши через усе, що ти пережив, я ніколи цього не бажав. І все ж ти зміг впевнено подолати все, і я думаю, що понад усе я маю сказати тобі, яку чудову роботу ти виконав."

Це був не перший раз, коли Вінсент хвалив Квіна. Він чув це багато разів як голос у своїй голові. Щоразу, коли він чув це, всередині нього виникало неймовірно тепле відчуття. Ось чому цього разу він дивувався, чому відчуття було іншим. Він щосили намагався стримати клубок у горлі.

"Вінсенте… я ненавидів тебе" - сказав Квін.

Почувши це, Вінсент відступив на крок і схилив голову, дивно дивлячись на нього.

"Спочатку, я маю на увазі. Я ненавидів твою зухвалу поведінку, те, як ти приховував від мене секрети, коли міг би допомогти більше. Були моменти, коли я навіть не повністю довіряв тобі, думаючи, що ти працюєш заради власної мети, а не моєї, але згодом я зрозумів, що, чесно кажучи, протягом усього цього була одна людина, яка завжди була поруч і яку втягнули в це так само, як і мене. Дякую."

Після висловлення почуттів між ними виникла незручна пауза. Вони навіть повернулися в різні боки. Доки Вінсент, будучи старшим, не повернувся назад.

"Чому б тобі не обійняти свого дідуся, га?"

Перш ніж Квін встиг щось зробити, земля почала здригатися. З материнського корабля вилетіло ще більше капсул, які почали приземлятися. Це перервало момент, і вони обоє знали, що їм потрібно робити.

Тепер, знаючи, що Квін може керувати своїм тілом, перебуваючи в іншому, у Квіна виникло ще кілька запитань, щоб з’ясувати, що саме змінилося. Після серії запитань Квін виявив, що його тіло все ще здебільшого контролювалося Амулетом, ніж він думав.

Щоразу, коли Квін віддавав наказ, Вінсент стверджував, що тіло дозволяє йому робити лише певну частину. Керуючи ним на основі обмежень, встановлених самим наказом. Згідно з наданими інструкціями, це також дозволяло йому використовувати систему, тому Вінсент, навіть не маючи попередніх знань про використання сил тіні, зміг це робити.

Однак було просте вирішення: Квін просто наказав своєму тілу, що воно вільне робити все, що забажає, і тепер Вінсент міг керувати ним, як заманеться, з повним доступом до системи, а також забирати його, коли забажає.

"Ого, це справді чит. Тобі навіть не треба думати, щоб щось зробити. Ти можеш просто отримати доступ до системи й використовувати все, що забажаєш. Якби хтось із вампірів знав про це, вони б усі захотіли мати власну Систему" - сказав Вінсент після випробування кількох навичок. Певною мірою Вінсент знав, як це, але знати й відчути це - різні речі.

Останнє, що хотів перевірити Квін, - це чи можна зробити щось з Амулетом, щоб дозволити Вінсенту керувати тілом Далкі. Однак, що б вони не пробували, це було неможливо. Коли Квін повертався у власне тіло, Вінсент повертався в систему, назад до того, як це було раніше.

Крім того, Вінсент не мав контролю над здібностями Амулета. Тільки Квін. Тому, коли він бажав, він міг брати енергію зі свого власного тіла, стаючи сильнішим.

"З усіма проведеними тестами, гадаю, час нам братися до роботи" - сказав Квін.

"Що ти хочеш, щоб я зробив? Ми зайшли так далеко здебільшого завдяки твоєму власному судженню, тому я буду слухати будь-який план, який у тебе є" - сказав Вінсент.

----

З Вінсентом, який мав повний контроль, Квін, все ще в тілі Далкі, вони обоє вирушили до материнського корабля. Вінсент усе ще розважався, використовуючи навички тіні, і зараз прямував прямо до материнського корабля. Коли вони наблизилися, Вінсент залишився в режимі очікування на певній відстані, і тепер Квін у тілі Далкі був готовий зробити те, що планував.

Так само як і з попереднім материнським кораблем, під ним будувався табір. Схоже, він був більшим порівняно з попереднім. Ніби будувалася фортеця, щоб залишатися там довгостроково, якщо знадобиться.

План Квіна полягав у тому, щоб замаскуватися серед групи Далкі, сподіваючись, що він зможе розв'язати проблему набагато легше, воюючи якомога менше і втрачаючи якнайменше життів. Після того, як він сказав Вінсенту зробити йому кілька подряпин тут і там, Квін відчув, як сила крові Далкі наповнює його енергією; це було інакше, ніж сила, яку він брав для себе за допомогою Амулета. Це була більш сира енергія.

Потім він рушив прямо до табору. З ранами на тілі Далкі одразу побігли до нього.

"Це добре. Цей Далкі був із розвідувальної команди, тож вони мають запитати мене, що я бачив, якщо я в такому стані", - подумав Квін. Коли перший Далкі підійшов до нього, він невдовзі побачив кулак, що летів йому в обличчя, і наступної секунди його спина була притиснута до землі.

"Що щойно сталося? Далкі щойно вдарив мене? Вони могли зрозуміти, що я не один із них?" - подумав Квін.

"Як ти міг повернутися живим!" - крикнув Далкі. – "Ми не відступаємо!"

У Далкі була значно інша культура порівняно з людьми, і Квіну потрібно було придумати досить вагому причину, чому він повернувся.

"Мені потрібно зробити звіт. Усі наші загони були знищені, і це зробив вампір!" - сказав Квін, сподіваючись, що цього буде достатньо. –" Вони сказали, що якщо ми зустрінемо їх, нам потрібно прямувати до материнського корабля."

Звісно, Квін не знав, чи це правда, чи ні. Він навіть не знав, чи знають Далкі про інших вампірів, але він знав, що Далкі працюють з вампірами. Дізнатися, що вампір вбиває їхній вид, має бути важливою новиною.

Після пихтіння та важкого дихання здавалося, що деякі Далкі забрали того, першого. Хоча більшість із них були гарячими на голову, здавалося, не всі вони такі. Квін був вдячний за це. Зрештою, до нього підійшов інший Далкі.

"Добре, що ти повернувся живим. Я чув, що один із наших кораблів Далкі був знищений. Ґрем вважає, що це не могло бути зроблено лише людьми, і наказав нам звітувати про все. Прямуй до материнського корабля і повідом їм."

Це було те, на що сподівався Квін. Увійшовши в один із менших кораблів, Квін отримав дозвіл увійти на материнський корабель. Як тільки він опинився на борту, він відносно добре знав планування місця завдяки тому, що був на попередньому. Однак йому потрібно було пересуватися пішки, і він зробив кілька неправильних поворотів, але зрештою знайшов кімнату, яку шукав, - кімнату, де знаходилися пристрої для створення перешкод.

"Що ти тут робиш!" - крикнув охоронець.

Минулого разу Квін створив відволікаючий маневр, і охоронці бігали всюди, але цього разу двоє двошипих Далкі стояли біля дверей.

Не могло бути жодного вцілілого, хто знав би, що робить Квін. Використовуючи силу Амулета, він почав передавати енергію собі. Він став сильнішим, і коли він підійшов близько до охоронців, він схопив обох за голови й зіткнув їх разом так сильно, як тільки міг. Було чутно, як тріскаються черепи, і зелена кров витекла з їхніх голів.

Далкі були застигнуті зненацька, ніколи не очікуючи такого. Наступної секунди, поки вони були приголомшені, Квін підняв обидва лікті, вдаряючи з усієї сили по їхніх головах ще раз. Це був смертельний удар.

"Зі збільшенням сили мого власного тіла я підняв її до сили двошипого Далкі. Ми зможемо це зробити. З Вінсентом у моєму тілі він також зможе битися. Він зможе захистити Притулки, поки я піду і знищу материнські кораблі".

Невдовзі після цього материнський корабель знову побачили падаючим з неба.

--

Повернувшись у Притулок, де Лінда та Вевіл були зайняті доглядом за пораненими бійцями та відпочинком, вони зараз усі не зводили очей зі світової події, і не вони одні. Вони спостерігали за трансляцією бою, який ось-ось мав відбутися між Гілстоном та Далкі, якого вони раніше ніколи не бачили, з п'ятьма шипами на спині.