Розділ 1218 — Бійся за мене

Побачивши, як спливло перше сповіщення, Квін не надто засмутився. Він знав, що рано чи пізно побачить повідомлення про те, що одну з планет Проклятих було захоплено. Тим паче, що вже давно нічого подібного не з'являлося. Це було нагадуванням, що він мусить рухатися далі.

Однак невдовзі після цього з'явилося не одне, а ще два сповіщення. Тепер йому залишалася лише одна планета до провалу Квесту. Його очі не могли відірватися від цифри, поки він читав це знову і знову.

"Лише… ще одна?" - Увесь Квін тремтів, і його охоплювало почуття жаху. У шлунку все переверталося, йому хотілося втекти від самого себе, і він почав відчувати неймовірний холод.

"Що зі мною коїться?" - Навіть сам Квін не розумів, чому почувається саме так.

Він ніколи не думав, що провал Квесту від Системи змусить його так почуватися, але на те була причина, і це була його власна провина.

Квін уже стільким пожертвував заради Квесту. Він не мав жодного уявлення, що відбувається з тими, хто у Фракції Проклятих. Бій почався кілька годин тому, і через зв'язок він відчував, що вони все ще б'ються.

Все ж він повторював собі, що це заради Квесту. Як тільки він завершить Квест, він зможе піти їм на допомогу. Він поставив Квест надто високо, вище за все інше, кажучи собі, що якщо провалить цей Квест, то не зможе допомогти планетам Проклятих або тим, хто у Фракції Проклятих, проти Гілстона.

Це був єдиний спосіб, у який він міг зосередитися на завданні, поки відбувалися інші речі.

Усі ці думки слугували мотивацією, а тепер вони рухнули, розчавивши його до останнього подиху.

"Квіне, Квіне!" - крикнув Вінсент у нього в голові, привертаючи увагу - "Не втрачай надії! Квест ще не завершено, і завжди можна щось зробити! Не дозволяй дурній Системі вирішувати все до того, як це насправді станеться. Ми все ще можемо дещо зробити".

Квін незграбно засміявся про себе. Система вже вирішила його план дій. Саме тому він і опинився в такій складній ситуації. Знову прийшла думка про те, що Система - це справжнє прокляття, а не дар.

Змахнувши вікно сповіщення, Квін подивився на материнський корабель Далкі перед собою. Він був ще далеко, а йому потрібно було знищити ще п'ять.

Не просто п'ять, а п'ять до того, як Далкі захоплять ще одну планету. Скільки часу це займе? Квін не здивувався б, якби наступне сповіщення з'явилося будь-якої миті, сповіщаючи про провал.

"Що сталося? Як три планети захопили так швидко? Я думав, що після такого тривалого періоду очікування щось мало статися?" - Поки Квін обмірковував усе, він міг знайти лише одну відповідь. Це було пов'язано з евакуацією планет. Якщо кілька з них завершили процес або перебували в середині нього, Квест позначав їх як втрачені планети.

Квін зумів переконати Гелен спробувати не зосереджувати сили надто сильно в одному місці, але зрештою він не міг просто сказати їй не намагатися врятувати життя людей лише через те, що хвилювався, ніби Система зробить його слабшим у разі провалу. Не було навіть гарантії, що так і буде. То як би він почувався, якби проігнорував Квест?

"Квіне, у мене є пропозиція, яка, можливо, не вирішить нашу проблему, але дасть нам шанс", - сказав Вінсент - "Буду відвертим, я згоден з твоїм ходом думок. Через те, наскільки масштабним є цей Квест, і з огляду на минулий досвід, я думаю, що нагороди будуть гідними, якщо ми завершимо його".

"Зрештою, якщо Система справді використовує мою здатність, мої сили всередині себе, то такий рівень завдання - занадто високий. І мені прикро це говорити, але я думаю, що в разі провалу покарання також буде великим".

Це було не те, що Квін хотів почути, тому він почав думати, до чого хилить Вінсент.

"Якщо ми провалимо Квест і ти не зможеш його завершити, є шанс, що ти втратиш кілька рівнів, твої характеристики постраждають або станеться щось інше. Я знаю твої побоювання. Ти боїшся, що недостатньо сильний, щоб протистояти Гілстону або п'ятишипому Далкі, з яким він б'ється, але якби твої характеристики впали, було б те саме. Ось чому я вважаю, що ми повинні використати цей час. Зараз усі твої показники в нормі!"

"Тож я маю просто кинути Квест, покинути всіх цих людей на планетах Проклятих? Навіть якщо я не завершу його, я принаймні маю допомогти їм знищити Далкі, щоб мінімізувати втрати. Можливо, я зможу продовжувати підвищувати рівень за їхній рахунок!" - запитав Квін, оскільки він уже підняв рівень ще раз після того, як перебив усіх попередніх, досягнувши 69-го рівня.

У думках він розумів: навіть якщо він втратить характеристики, є хороший шанс, що на 70-му рівні Квін зможе еволюціонувати, що компенсує втрату, але навіть тоді гарантій не було.

"Ні, моє рішення - дозволь мені битися", - сказав Вінсент - "Мій вихід у тому, щоб я використав твоє тіло і вирушив до Фракції Проклятих. Ти можеш використовувати силу Далкі й контролювати двох одночасно. Навіть якщо ти зіткнешся з сильними супротивниками, ти зможеш протистояти їм, а якщо потрібно - позичити енергію і продовжувати знищувати кораблі".

"Якщо тобі знадобиться використовувати своє справжнє тіло, я завжди можу повернутися сюди завдяки Вевілу та Лінді. Я битимуся замість тебе, Квіне, і допоможу тим, хто у Фракції Проклятих, наскільки це можливо".

Це було рішення, про яке Квін не думав. Так довго він бився сам, і навіть коли в нього були інші, не було нікого, крім Сіла, хто на той момент був на рівні, щоб допомогти. Були часи, коли Квін хотів би клонувати себе, і, можливо, це була найближча до цього ситуація.

Зрештою, ризик у цій ситуації зменшився. Якщо Вінсент не зможе здолати Гілстона, він принаймні зможе допомогти всім іншим на кораблі Проклятих. Водночас, якщо Квін зіткнеться з іншим великим ворогом серед Далкі, він зможе забрати трохи власної енергії зі свого тіла, а якщо загине, то просто повернеться у своє початкове тіло.

"Я можу контролювати лише твоє тіло. Якби міг, я б зайняв твоє місце і став би Далкі, що знищує материнські кораблі. Це найкращий спосіб, і я обіцяю, що зроблю все можливе, щоб врятувати якомога більше життів. Квіне, довірся мені, я знаю, як багато для тебе означають люди Проклятих, і знаю, як сильно ти хочеш усім допомогти".

Думаючи про це, Квін відчув, що в нього немає вибору. Ідея покарання була надто вагомою.

"Вінсенте… зроби все, що зможеш. Якщо виникнуть проблеми, я повернуся. Я довіряю тобі… мабуть", - сказав Квін, згадавши дивну дівчину, яку бачив раніше.

З цим Вінсент незабаром зник у тіні й попрямував назад до корабля Проклятих. Квін тепер керував тілом Далкі, яке вони щойно захопили, і мав двох інших на своєму боці.

Квін і двоє Далкі продовжували подорож разом. Квін знаходив дивним, як мало Далкі було на цій планеті порівняно з усіма іншими раніше. Навіть у розвідувальній групі, яку він зустрів, було лише кілька осіб.

"Чи є на цій планеті якийсь вид небезпечних звірів, що винищує їх? Чи це тому, що вони знають, що сили Притулку малі, але все одно відправили материнський корабель, тож це не може бути причиною", - розмірковував Квін.

Зрештою, Квін побачив попереду материнський корабель, що завис біля підніжжя чогось, схожого на згаслий вулкан. Інші, які бачив Квін, були певною мірою активними. Чи то дим, чи то виверження, чи викиди якоїсь субстанції, але цей був більшим за інші й не робив практично нічого.

Дійшовши до підніжжя вулкана, він очікував побачити ще один табір Далкі, який облаштовувався, як він бачив усі попередні рази, але нічого подібного не було. Натомість удалині Квін бачив лише одного Далкі, що стояв там.

"Що, де всі Далкі? Вони залишилися на борту корабля?" - подумав Квін, але щось було не так. Коли Квін наблизився, він очікував якоїсь засідки, але її начебто не було. Його обережна натура підказувала, що щось не так, бо найдивнішим було те, що Далкі, який стояв там наодинці, був одягнений у якийсь одяг.