Розділ 1221 — Пробудження

У Притулку пролунав гучний вибух, і невдовзі після цього одна з будівель почала руйнуватися, розсипаючись на друзки, що падали на землю. Це звучало так, ніби бульдозер на повній швидкості врізався в будівлю, але звук на цьому не вщух, бо вибух повторився, коли було вражено іншу споруду.

Причиною шуму був людиноподібний звір, схожий на багнюку, якого відкидало назад, змушуючи врізатися в будівлі. Зараз звір створив великий щит, і струмінь води тиснув на нього, не виявляючи жодних ознак послаблення. Від початкового удару його силою пронесло крізь будівлі. Діставшись третьої будівлі, він нарешті втримався на ногах, впершись спиною в стіну для підтримки.

"Чорт забирай! Цей Притулок жахливий для бою в тілі звіра. У ньому стільки відкритого простору, щоб використовувати свої сили та тікати, не даючи мені наблизитися!" - скаржився Ратен. Найгірше те, що навіть його щит із багнюки не допомагав проти водних сил Вікі. Сила Звіра рівня Напівбога програвала.

Побачивши, що Ратен у біді, Ворден невдовзі перейшов до дій. Він стрибав між будівлями, використовуючи свої сильні ноги, щоб відштовхуватися, як пружина, і прямував прямо до Вікі, яка стояла посеред вулиці. Також на долоні його руки оберталася сильна куля вітру синього кольору.

Звір мав силу вітру, і завдяки практиці та розмовам із Тейлзом, який був у його свідомості, він з'ясував, що вітряні атаки насправді можна стримувати та контролювати. Конденсуючи їх кілька разів і утримуючи все в одній кулі. По суті, вона мала силу торнадо, але з лезами, гострими, як ніж.

"У мене немає вибору!" - вигукнув Ворден, кидаючи вітряну кулю в бік Вікі, але до того, як вона досягла її, Пай швидко стрибнув на шляху, і було видно, як його тіло миттєво твердіє, набуваючи сірого, металевого кольору.

Коли атака влучила, удари вітру посилилися і невдовзі підняли Пая в повітря. Він опинився в круговому вихорі, атаки постійно влучали в нього, але на його тілі з'являлися лише ледь помітні подряпини.

"Що ви двоє робите!" - вигукнув Ворден, бачачи, як щит Ратена перетворюється на слизьку багнюку - "У нас немає причин битися! Хіба ми не повинні позбутися Далкі, чи ви не повинні допомагати Гілстону!?"

Ворден ніколи не хотів битися зі своїми братами та сестрами, з якими він виріс у замку. Він відчував, що зараз для них ще менше причин битися. Вони всі бачили уривки бою ще до того, як прибули до Притулку. Можливо, вони не хотіли в це вірити, але вони бачили. Здавалося, що Гілстон програє.

Наче Вікі могла читати його думки, вона вигукнула:

"Поки ця людина жива, ти знаєш, що ми мусимо це зробити! Гілстон - це людина, яка ніколи не може програти, ніколи не буде переможена!"

Ворден хотів сказати більше, але, перебуваючи в такому ж становищі, як і вона, він міг зрозуміти, що Пай і вона зайшли надто далеко. Майже промиті мізки цією вірою.

'Струмінь води не зупиниться, і я не можу опустити свій щит, але ще трохи, і він розтане. Не схоже, що Ворден може щось зробити проти Пая, хоча я й не очікував допомоги від цього слабака'.

'Давай поміняємося', - промовив голос у голові Ратена.

Спочатку він подумав, що божеволіє. Невдовзі він зрозумів, що в його свідомості справді є хтось інший. На відміну від Вордена, Ратен майже не спілкувався з ним.

'Ага, звісно, ти навіть не зміг перемогти мене в бійці. З чого ти взяв, що зможеш перемогти її?' - заперечив Ратен.

'Можливо, ти добре б'єшся врукопашну, але я краще володію своїми силами. Якщо ти помреш, ми обидва помремо!' - розлючено сказав звір, виштовхуючи Ратена з його тіла, і тепер контроль перейшов до звіра.

Тверда багнюкоподібна субстанція, яка зазвичай покривала решту його тіла, почала рухатися і змішуватися зі щитом із багнюки. Невдовзі вона створила велику стіну, поєднавши обидві субстанції. Вода продовжувала бити в стіну, змушуючи її консистенцію змінюватися щосекунди, але незабаром уся стіна завалилася.

Перш ніж вона зрозуміла, що відбувається, Вікі побачила дивну річ, що рухалася до неї по землі. Вона спробувала використати свої сили блискавки, вдаривши ними по підлозі. Все ж таки, істота з багнюки не показувала жодних ознак сповільнення, навіть коли її вражали.

Коли істота з багнюки наблизилася, вона сформувала зі свого тіла шип, спрямований прямо на Вікі. Почувся брязкіт. Той, хто зупинив атаку, був Пай. Водночас Пай ззаду тримав руки Вікі. Вони вдвох нарешті досягли того, чого прагнули.

"Ратен, ми програли. Нам треба забиратися звідси!" - вигукнув Ворден, не знаючи, що звір узяв контроль. Використовуючи свої Здібності вітру, він був швидким, але дивна сила, що збиралася всередині близнюків, була настільки потужним потоком води, що вони миттєво загинули б, якби їх зачепило.

Це був їхній фірмовий прийом під час спільної роботи. Водні сили також були тим, що вони намагалися використати, щоб спіймати їх на острові раніше.

'З їхніми об'єднаними здібностями. Вони зможуть знищити все, до чого торкнеться ця вода, і вона буде занадто великою і швидкою, щоб ми могли втекти, то що, чорт забирай, нам робити?' - подумав Ворден.

Подумавши про це і знаючи, що часу на втечу більше немає, він повернувся, намагаючись ще раз виправдатися.

"Ви справді хочете нас вбити? Чому Гілстон взагалі так сильно хоче Сіла? Ви двоє хоч раз думали про це? Він настільки одержимий тим, щоб повернути Сіла, що навіть залишив свій дорогоцінний острів. Ви думаєте, хтось із нас хоч щось для нього означав? Чому ви це робите!" - Схоже, слова не досягали мети, і навіть Ворден просто повторював одне й те саме знову і знову.

"Живіть власним життям, як ми!" - вигукнув Ворден ще раз.

Ратен, знову повернувши контроль, побачив дурну помилку Вордена і швидко побіг назад.

"Вибач, багнюко, але якщо хтось і заслуговує на життя, то це цей клятий м'якотілий!" - сказав Ратен, біжучи до Вордена, готовий повалити його. Схопивши його за плече, він відтягнув його назад, ризикуючи власним життям, аж раптом хтось інший схопив їх обох за плечі й відкинув назад із такою силою, що вони приземлилися на землю.

"Борден?" - покликав Ворден, помітивши знайомі риси обличчя, але з рисами, притаманними Далкі.

"Ага", - сказав Борден, піднявши великий палець угору.

Бачачи, наскільки впевненим був Борден, Ворден відчув, що той не розуміє небезпеки перед собою. Той факт, що, взявшись за руки, вони змогли використати силу шести користувачів здібностей одночасно!

"Ні, навіть якщо ти приймеш цю атаку, ти помреш! Я знаю, що твоє тіло сильне, але ти не розумієш їхньої сили!" - відчайдушно вигукнув Ворден.

"Гей, розслабся, поки не зірвав голос. Я сьогодні не помру, і не я з цим розбиратимуся. По дорозі сюди я зустрів ще одну людину". - відповів Борден.

Перш ніж вони зрозуміли, що відбувається, вони побачили, як хтось інший падає зверху. Його світле волосся майоріло в повітрі, а на обличчі був серйозний вираз.

"Сіл?" - покликала Вікі, помітивши головну людину, яку вони шукали весь цей час, але Сіл не звертав жодної уваги на те, хто вони такі.

Натомість він проігнорував їх і, приземлившись, поклав обидві руки на землю. Миттєво під ними утворилася гігантська колона. Вона з'явилася так швидко, що підкинула їх обох у повітря.

Схоже, Сіл використав гігантський молот, коли приземлився, щоб підбити землю під ними, але це були лише його сильні здібності Землі, які він використовував у той момент.

Сіл невдовзі почав бігти, і під ним утворилися сходи з Землі, не відстаючи від його супершвидкості. Усе це виглядало неможливим для будь-кого, хто навіть мав ці здібності. Просто мати такі здібності й вміти їх так використовувати - це були дві різні речі. Діставшись до них обох у повітрі, Сіл схопив їх обох за руки, перш ніж вони встигли щось зробити, і, використовуючи свою силу, потягнув їх, розриваючи їхні руки одну від одної.

"Ви, хлопці, завжди робите одну й ту саму помилку, беручи найсильніші стихійні здібності. Я дечому навчився, коли програв Гілстону, але здібності, які ми обираємо, є важливими. Я не можу рухатися так швидко, як він, моя сила не така сильна, як у нього, тому я просто візьму здібність, яка зможе зрівнятися з ним!" - вигукнув Сіл, його руки почали світитися синім, і наступної секунди блискавка безперервно вражала по їхнім тілам.

Біль був настільки сильним, що їм обом знадобилося небагато часу, щоб знепритомніти. Земля під Сілом тепер зникла, і вони падали з неба швидко до підлоги. Коли вони приземлилися, пролунав гучний вибух, коли він ударився об підлогу, і було видно, що ноги Сіла покриті спеціальним покриттям, що допомогло йому не отримати жодних травм.

І Ратен, і Ворден стояли там, спостерігаючи за Сілом, який тримав Пая та Вікі в руках. Вони взагалі не рухалися. На секунду він не відпускав їх і тягнув по підлозі. Побачивши, що з іншими все гаразд, він нарешті відпустив їх, дозволивши їм упасти на підлогу.

Двоє, з якими вони мали стільки проблем, були переможені так швидко, і це було настільки приголомшливо.

"Він став набагато сильнішим, правда?" - сказав Борден із посмішкою - "Я теж не міг повірити, поки не побачив, як він б'ється проти Далкі. Схоже, у нього сталося якесь пробудження".

Хоча інші двоє цього не сказали, і Ворден, і Ратен думали про одне й те саме. Зараз вираз обличчя Сіла, коли він ішов до них, те, як він використовував свої здібності й не дбав про безпеку інших, нагадувало їм Гілстона.

"Я збираюся перемогти цього старого. Я не дозволю тому Далкі дістатися до нього першим!" - заявив Сіл.