Розділ 1231 — Велика битва

Коли Проклятий корабель був ще на орбіті, не встигнувши розбитися об планету Каладі, відбувалися цікаві речі. Пітер швидко зазнав поразки від Гілстона. У бою майже не було використано сили.

Попри те, що він був Віхтом і мав характеристики Квіна, все це здавалося нічим порівняно з тим, кого називали найсильнішою людиною у світі. Це було тому, що він сам був певною мірою надлюдиною. Зараз кожна частина спорядження на його тілі яскраво сяяла, оскільки властивості спорядження Демонічного рівня давали йому додаткові характеристики.

"З твоїх криків я думав, що ти хоч на щось здатний, але, мабуть, ні", - сказав Гілстон.

Саме тоді, коли Пітер відчув, що в нього немає шансів перемогти такого титана, сталося щось дивне. Пробивши стелю тренувальної зали й гучно вдарившись об підлогу, корабель на секунду наче нахилився набік.

Щось приземлилося в центрі тренувальної зали.

Подивившись на спину істоти, Пітер зрозумів, що це Далкі. Він бачив надзвичайно довгий хвіст, але найгірше те, що він порахував кількість шипів на спині.

"Якого біса тут робить п’ятишипий?" - дивувався Пітер. Подивившись угору, він побачив отвір, але це не виглядало як злам, ніби хтось навмисно зробив дірку, щоб Далкі впав саме в це місце. Бачачи крихітних павуків, що працювали над ремонтом стелі, Пітер міг лише припустити, що це робота Лоґана.

"Мені доведеться ще раз подякувати йому за те, що він вдруге врятував мені життя", - подумав Пітер. На щастя, його рани від отриманої атаки загоїлися. Добре було те, що Пітера не били постійно, тому його голод ще не почав зростати, але, бачачи ситуацію, Пітер незабаром попрямував до дверей. Як і очікувалося, одні з них відчинилися, але тільки для нього. Лоґан справді спостерігав за всім, що відбувалося на кораблі.

"Сподіваюся, ви вб'єте одне одного", - Пітер пішов, бо знав, що залишатися там хоч на мить - означає ризикувати власним життям.

П'ятишипий Далкі був самкою на ім'я Слайсер. Її хвіст постійно виляв туди-сюди, як у собаки. Це був знак того, що вона зараз у захваті.

"Я знала, що тут щось є!" - заявила Слайсер з широкою посмішкою - "Сильна енергія, не схожа на жодну іншу, кликала мене, і тепер, коли я побачила тебе, я точно знаю, що це. Це ті обладунки! Вони випромінюють силу навіть зараз!"

Поки Слайсер все ще раділа тому, що знайшла таку чудову людину перед собою, Гілстон не гаяв часу, розпочавши атаку. Потік безперервної блискавки незабаром вразив тіло Слайсер. Коли це закінчилося, він не зупинився. Гілстон продовжував вливати свої МС-клітини в атаку.

"Чому якась потворна ящірка стоїть у мене на шляху саме зараз!" - сказав Гілстон, додаючи більше сили до атаки. Вся кімната невдовзі наповнилася синім світлом, настільки, що якби хтось увійшов, він не зміг би побачити Далкі чи будь-що інше.

Все ж таки, через деякий час Гілстон не припинив свою атаку, і це було тому, що він відчув: щось не так. Незабаром крізь гігантську атаку блискавки він побачив тінь, що повільно йшла до нього, а хвіст інтенсивно виляв туди-сюди.

У наступну секунду можна було побачити розрив у блискавці. Це було дивно, здавалося, що удар блискавки був розрізаний, але Гілстон нічого подібного не бачив. Відмовляючись вірити, що Далкі не постраждав від такої атаки, Гілстон спробував знову використати свій удар блискавкою. Попри це, в блискавці знову з'явився розріз, і було видно, як Слайсер продовжує йти вперед.

Цього разу, звернувши більше уваги, Гілстон побачив це. На коротку мить її хвіст перестав виляти туди-сюди. Він міг лише припустити, що хвіст бере участь у руйнуванні блискавки.

"Чудово", - сказала Слайсер - "Ти все ж таки той самий".

Атака не була неефективною. Просто Слайсер була занадто захоплена і зосереджена, щоб дозволити чомусь такому незначному, як біль, зіпсувати її радісний момент.

Вона кинулася вперед із криком, явно маючи намір атакувати.

"Удар рукою чи ногою, мої обладунки впораються з цими речами", - подумав Гілстон, плануючи відповісти на атаку власною силою.

Однак на секунду він побачив, що хвіст зупинився. У нього було передчуття, що він знає, що має статися, і щось підказувало йому, що він повинен уникати цього за будь-яку ціну. Хвіст вдарив, не видавши жодного звуку. Він повернувся на місце, розгойдуючись, як і раніше.

Слайсер очікувала побачити розрізаного старого, але її хвіст влучив лише в повітря. Перш ніж вона встигла збагнути, гігантський кулак полум'я насувався на неї й вдарив у бік під рукою. Гілстон розмахнувся кулаком, наче гаком, і використав вогневу міць, як реактивний двигун зі свого ліктя, щоб надати удару якомога більше сили.

Це спрацювало, і незабаром було видно, як Слайсер летить у повітрі. Поки вона не встромила хвіст у землю, але він був занадто гострим і лише розрізав ґрунт, як масло, не сповільнивши її ні на мить.

Перш ніж вона врізалася в стіну, Гілстон опинився позаду неї, маючи намір завдати цього разу два реактивні вогняні удари в спину. З такою швидкістю, з якою Далкі летіла повітрям, це означало ще більшу силу удару.

"Тепер я розумію. Жодна людина не може рухатися так швидко. Ти, мабуть, використовуєш здібність", - сказала Слайсер - "Але ти надто передбачуваний!"

Саме тоді вона атакувала хвостом позаду себе. Вона відчула, що влучила в щось тверде, але вперше її хвіст застряг. Він не пройшов крізь об'єкт чи людину, в яку вона цілилася.

Гілстона лише на мить відкинуло в повітря. Він зміг використати свою здібність телепортації, щоб знову змінити позицію. Слайсер мала рацію. Гілстон використовував силу телепортації для пересування. Він міг миттєво ухилятися від атак і переміщатися так далеко, як бачили його очі, скільки завгодно разів поспіль.

"Цей удар, це був один удар, але він вже так сильно зарядив обладунки Демонічного рівня?" - подумав Гілстон, дивлячись на свої рукавиці. У той самий час Слайсер посміхалася, бо відчувала, що частина її луски там, де Гілстон ударив її, відпала, і вона трохи кровоточила.

"Це воно. Це саме те, що мені потрібно!" - вигукнула Слайсер від задоволення. Вона знову кинулася в атаку, і, як і очікувалося, Гілстон почав телепортуватися по кімнаті. Перш ніж він міг телепортуватися, він завдавав удару блискавкою по її рані. Потім, з'являючись збоку або за спиною, він використовував атаки, наповнені полум'ям. Одну за одною.

Роблячи це постійно на великій швидкості, Слайсер не могла перепочити, але чим більше вона отримувала травм, тим сильнішою ставала. Незабаром її хвіст почав використовуватися більше, ніж будь-коли раніше в бою. Влучаючи в Гілстона з великою швидкістю кожного разу, коли він з'являвся. Її хвіст ніколи раніше нічим не зупинявся. Проте сьогодні він постійно зазнавав невдачі, намагаючись розрізати міцні спеціальні діамантові обладунки.

"Це воно, цей бій. Бій, де я маю битися, ризикуючи життям. Це бій, який дозволить мені еволюціонувати!" - подумала вона.

Саме тоді Гілстон виявив щось дивне. Своїми атаками він не стримувався. Будь-хто інший був би вбитий з одного удару, але цей Далкі все ще стояв, а її атаки ставали сильнішими й швидшими.

На мить Гілстону згадався останній бій, який він програв. Щось находило на нього. Це було не так, як коли він бився з іншим і був настільки пересилений, що не міг нічого вдіяти. Ні, навпаки, це відчувалося як стіна, що продовжувала ставати більшою і міцнішою.

"Ні... я більше не програю!" - закричав Гілстон. Його обладунки тепер зарядилися, і він нарешті був готовий використати одну з частин їхньої активної навички. Однак саме в цей момент корабель розбився.

Намагаючись не отримати травм, Гілстон телепортувався в безпечне місце, поки корабель продовжував підстрибувати по піску. В один момент Слайсер з'явилася зверху і встромила ноги в його плечі.

"Поки я в контакті з іншим, я не можу телепортуватися!" - гнівно подумав Гілстон.

Незабаром було видно, як його витягли з корабля, кров стікала з його трапецієподібних м'язів, покриваючи плечі його обладунків. Коли вони були на відстані від корабля, Гілстон схопив її за ноги, і обладунки навколо його рук почали світитися. Вони випустили дивний імпульс.

Дивне відчуття охопило Далкі, змусивши її кинути Гілстона в пісок. Гілстон також безпечно приземлився.

Слайсер швидко приземлилася сама і стала навпроти нього, але її радісне обличчя зникло.

"Ти, ти повинен стати сильнішим. Ти повинен завдати мені більше болю. Інакше я не еволюціоную. Якщо я зможу еволюціонувати, я буду попереду інших і зможу бути загальним лідером Далкі. Тож бий мене, бий мене сильніше!" - кричала вона.

"Ти думаєш, що ти для мене виклик. Ти ніколи не була серйозним викликом", - сказав Гілстон, активуючи активну навичку комплекту обладунків Демонічного рівня.