Розділ 1236 — Я обрав сторону

"Я не вірив, але ти справді вболіваєш проти свого ж виду? Бачити, як хтось із нас стає зрадником, по-своєму цікаво, і я з нетерпінням чекаю, щоб дізнатися, що вони з тобою зробили. Все ж таки, дозволь запитати, ти справді думаєш, що Слайсер програє?" - запитав Ґрем.

Почувши це, Квін подумав, що Ґрем дивно впевнений у собі. Важко було розгледіти через камеру всю лють битви, що відбувалася, але Квін був впевнений, що Слайсер мала бути на межі, особливо після того, як вона, здавалося, впала в стан безумства, змушуючи себе калічити.

Тепер, відчувши на собі, що таке битися як Далкі, Квін міг здогадатися, наскільки далеко Далкі може зайти, навіть з додатковою енергією від втрати крові, та й сили могли вистачити лише до певної межі.

"Вона може витиснути з себе ще більше. Можливо, ще один ривок допоможе", - пробурмотів Ґрем - "Ця Демонічного рівня броня завдавала клопоту, але ми сильніші за звірів Демонічного рівня ".

Почувши це від того, кому Квін програв принизливу битву, він міг у це повірити. Проте вони йшли проти людини, яка мала повний комплект броні Демонічного рівня, ця людина також була сильнішою за Демонічного рівня.

--

Саме тоді, втретє за цей бій, Слайсер вирішила завдати собі шкоди. Її останній хвіст виявився стійкішим за попередні, змушуючи її атакувати його кілька разів, перш ніж він впав на землю.

Без руйнівного імпульсу Гілстон обережно наближався. Зрештою, все, що йому було потрібно - це дочекатися слушного моменту.

Більше крові заплямувало землю, і минуло чимало часу, перш ніж інший хвіст замінив старий. Через втрату крові вона відчула, як розум затуманюється. Щоб прийти до тями, вона тупнула обома ногами об землю. Одразу після крику було видно, як хвіст рухається; він був початкового розміру, як і перший, але на цьому не зупинився. Під її болісні зойки він повільно продовжував видовжуватися, поки не досяг розміру, що втричі перевищував її тіло. Луска на її тілі була зіпсована, внутрішні кістки були зламані кілька разів, але зросталися знову і знову.

Її енергія була на піку, але вона щосили намагалася зберегти ясність розуму. Все ж її погляд був прикутий до ворога перед нею. Вона майже відчувала шостий шип, який з'явиться після його перемоги.

'Він там... я знаю, що він там... я буду першою... найсильнішою!'

Кинувшись вперед, як і раніше, вона була готова завдати удару, і коли опинилася в зоні досяжності, вона розкрутила своє тіло, а разом з нею закрутився і великий хвіст. В останню секунду великий хвіст, з'єднаний з нею, витягнувся і обрушився на Гілстона, наче молот.

'Це все, цим ударом броня знову зарядиться!' - подумав Гілстон, телепортуючись на місце і піднімаючи руки так, щоб вони були в потрібному положенні. На його обличчі сяяла величезна посмішка, він був готовий використати руйнівний імпульс, як тільки той стане доступним.

Однак цього разу не було жодного звуку "дзень". Натомість його руки більше не трималися на тілі, чисто відрізані, вони тепер лежали в піску. На цьому все не закінчилося, оскільки колосальний хвіст був використаний для ще одного удару. Слідуючи інстинктам, Гілстон навіть не намагався використати здібність, натомість відстрибнув назад. Попри свій розмір, новітній хвіст Слайсер був швидшим за будь-який інший. Він влучив у нагрудну пластину, залишивши гігантський розріз, з якого на землю посипалися діаманти.

Коли це сталося, Гілстон відчув, як накопичена енергія зникає. Використовуючи дистанцію, яку він щойно виграв, Гілстон телепортував себе звідти, якнайдалі. Це було зроблено в паніці, і він не зовсім усвідомлював, що відступає.

Побачивши це, Слайсер витягнула хвіст і розмахнулася тілом по колу, розсікаючи все навколо. Почувся ще один дзенькіт, і було видно, як Гілстона відкинуло в повітря, він упав на землю. Його броня, яку він носив весь цей час, була розрізана навпіл. Через те, що вона була важкою, вона злетіла з нього і впала на землю. Тепер велика рана була видна по всьому його торсу, фарбуючи його в червоний колір.

"Далкі, вона стала набагато сильнішою", - видихнув Сем - "Гілстон, він... він програє!"

"Ні, цього не може бути! Як він міг програти такій ящірці?! Його просто застали зненацька, він мав втомитися після того, як довго вони билися", - Вікі, здавалося, тепер вигадувала для нього виправдання.

"Справа не в цьому. Я ніколи раніше не бачив, щоб Гілстон сприймав бій так серйозно", - сказав Пай - "Якби це був старий Гілстон, він програв би цей бій набагато швидше, але він справді бився з чудовою тактикою, його рухи були швидшими, і він мав доступ до одних із найсильніших здібностей у світі. Просто... сила Далкі була більшою..."

Це було важко визнати, і хоча її брат-близнюк Пай говорив ці слова, вона все одно не вірила. У Гілстона мало залишитися щось у рукаві, щось, що переломить хід цього бою, вона просто знала це.

Войд невдовзі наблизив камеру до рани Гілстона, його тіло було набагато більше поранене, ніж інші думали. Тепер вони могли бачити, що броня впала. Попри броню, яку він носив, його тіло було опухлим і в синцях від усіх атак, всі вони мали різні кольори. Попри те, що він блокував їх, його тіло все одно виглядало так. Сила ударів була неймовірною.

Саме тоді камера вихопила певну особу, яка стояла поруч із Гілстоном. Вона з'явилася раптово.

Вони могли бачити лише потилицю, але інші знали, хто це.

"Сіл!" - вигукнув Сем.

Сем хотів зупинити його, але знав, що якщо він спробує стати на шляху Сіла, що він насправді зможе зробити? Жодні роздуми в цій ситуації не допоможуть їм.

--

<Хіба це не один із Фракції Проклятих? Я бачив, як він бився кілька разів у прямому ефірі Бонні> - прокоментував користувач.

<"Так, я думаю, вона сказала, що він теж Блейд, який працює на Фракцію Проклятих. Він прийшов на допомогу?>

<З ними двома, можливо, вони зможуть перемогти п'ятишипого Далкі. Так, ми можемо виграти цю битву, перемігши одного з їхніх найсильніших!>

<Але якщо він справді сильний, то чому він приєднався до бою тільки зараз? Хіба він не міг прийти на підтримку того хлопця Блейда посеред бою? Та й чому він просто стоїть?>

Онлайн-спільнота була в піднесеному настрої, поки вони не побачили, як Сіл дивиться на Гілстона, що лежав на землі, жодного разу не повернувшись до Далкі. У той же час обертання від атаки Слайсер змусило її також трохи хитатися на ногах. Вона знала стан свого супротивника, тому він нікуди не збирався тікати.

--

"Я завжди мріяв про цей момент. Я думав про те, що б я сказав тобі, якби у мене з'явився такий шанс. Довгий час я просто хотів, щоб ти розповів мені, чому ти робив усе те, що робив. Чому ти вирішив змусити всіх пройти через це на Острові Блейдів. Мала бути причина, так? Причина, яка могла б виправдати твої дії... але чи є щось, що може виправдати все, що ти накоїв? Одного дня надія всередині мене, що така причина може бути, просто зникла, тому немає сенсу питати тебе про це.

Ти не заслуговуєш на те, щоб прожити ще секунду на цій планеті, ти просто божевільний слабкий старий! Це за Кейзера! Я ніколи не забував, що ти зробив з ним того дня, і тепер я зроблю те саме з тобою", - сказав Сіл, перш ніж Гілстон встиг хоч якось відреагувати на його появу. Просунувши руку крізь груди Гілстона, він вирвав серце, що ще билося.

"Прощавай, 'дідусю'... ні... батьку", - знущально виплюнув Сіл, перш ніж стиснув орган у руці, змушуючи його луснути на місці.