Розділ 1237 — Справжній кінець

Гілстон, можливо, і був найсильнішою людиною, але його незахищений орган не мав жодних шансів проти сили Сіла. В останню мить він подивився на Сіла, і в його очах промайнула ціла гама емоцій. Проте дивним було те, що на обличчі з’явилася посмішка, ніби він очікував, що цей момент колись настане. Впавши на підлогу, лідер Блейдів залишився лежати мертвим у піску.

Сіл ніколи не міг уявити, що людина, якої він боявся більшу частину свого життя, та сама людина, яка перетворила його життя на пекло, змушуючи вбивати власних друзів, помре ось так просто. Сіл завжди вірив, що одного дня зможе стати достатньо сильним, щоб перемогти його в бою, але чомусь цей кінець здавався неправильним.

У цей момент він справді не знав, що відчувати. Він очікував відчути величезну радість від того, що покінчив з ним, або, можливо, якийсь смуток. Зрештою, попри всі жорстокі речі, які той змушував його робити, були рідкісні моменти, коли ця людина піклувалася про них, змушувала називати себе "дідусем". Тепер його не стало, але замість цього Сіл відчував лише порожнечу.

"Це те, чим має бути помста? Чи мав я все-таки поставити тобі кілька запитань, чи стало б тільки гірше, слухаючи, як ти виправдовуєш своє егоїстичне бажання стати сильнішим, попри будь-яку ціну?"

Побачивши це, Слайсер, яка до цього моменту билася з Гілстоном, почала голосно сміятися. Вона не могла повірити, що саме людина стала причиною смерті цієї істоти. Можливо, хтось інший із Далкі розлютився б, але Слайсер уже отримала все, що їй було потрібно від Гілстона.

Як тільки їй вдалося відсікти йому руки, тим самим подолавши броню Демонічного рівня, переможець у цій битві був визначений. Навіть якби вона продовжила битися з ним, Гілстону було б майже неможливо далі допомагати їй в еволюції. Тому їй було байдуже, хто саме завдав останнього удару.

Те, що більше не потрібно було з ним битися, також мало свої переваги. Слайсер була в неймовірно слабкому стані, але водночас це робило її ще небезпечнішою.

--

Тим часом усі, хто дивився трансляцію вдома, не могли повірити в це раптове втручання в бій.

< Якого біса?! Чому він вбив старого, який бився з Далкі?! Я завжди знав, що вони не на нашому боці!>

< Хто-небудь, вбийте їх! Фракція Проклятих - зрадники людства! Чому вони завадили нам вбити п'ятишипого Далкі? Якби вони об'єдналися, то могли б послабити їхні сили!>

<Прокляті завжди затівають щось дивне. Досі я вірив, що Фракція Проклятих - хороші хлопці, але тепер бачу, що все це було лише для показу. Вони, мабуть, весь цей час працювали з Далкі!>

<Ви вже забули, що сталося на початку трансляції? Сім'я Блейд прийшла і атакувала корабель Фракції Проклятих, пам'ятаєте? Вони намагалися їх вбити! >

< Ну і що? Сім'я Блейд намагалася вбити Проклятих, а не людську расу! Навіть якщо в них є розбіжності, чому б не піти спочатку на Далкі? До того ж, наскільки ми знаємо, Сім'я Блейд намагалася позбутися Проклятих, бо ті працювали на них!>

Піддавшись емоціям, усі були сповнені гніву. Вони ніколи раніше не бачили такої битви й були розлючені тим, що вона закінчилася так незадовільно. Для них було очевидно, що цей Далкі набагато небезпечніший за будь-якого іншого, але, з того, що вони бачили, Гілстон виявився набагато потужнішим за будь-якого Світового лідера. Проте дії одного хлопця з Фракції Проклятих не лише дозволили цій небезпечній істоті жити, а й позбавили їх єдиної людини, яка мала найкращі шанси перемогти її.

--

Усередині дивної наукової лабораторії Квін теж усе бачив. Він був здивований, але водночас і ні.

"Сіле, ти нарешті помстився, але, судячи з твого обличчя, гадаю, ти очікував, що це матиме більше значення", - подумав Квін. Він теж сповна відчув на собі, що таке знущання, і бився з тими, хто колись його перемагав.

Це не було так екстремально, як те, через що пройшов Сіл чи інші діти Блейдів, але він усвідомив: попри те, що в певний момент здобув силу карати їх, це вже не було тим, чого він прагнув. Якби він помстився своїм кривдникам тоді, він став би не кращим за них, тому замість цього він зосередився на покращенні власного становища і становища тих, хто його оточував.

Будучи слабаком, Квін мріяв про владу, але коли він дістався вершини, все виявилося зовсім не таким, як він очікував. Прямо зараз Квін хотів бути поруч із ним, допомагаючи йому пережити те, що відбувається. У своїх думках Квін перебирав варіанти того, що саме було б найкращим виходом. Що робити далі.

--

Стоячи на піску, Вікі дивилася на Сіла, її голова йшла обертом, а шлунок скручувало. Під час цієї поїздки в неї були суперечливі почуття щодо того, що робити. Насправді, вперше за довгий час у неї з братом-близнюком виникла серйозна суперечка.

Перед атакою Пай зупинив її і запропонував, що, можливо, їм варто просто прикинутися, ніби вони допомагають Гілстону. Якби вони зустріли Сіла, її брат хотів, щоб вони обидва дозволили йому втекти. Звісно, Вікі не погодилася з цим, заявивши, що Гілстон дізнається і змусить їх дорого заплатити за зраду.

Чого вони не очікували, так це зустріти Вордена і Ратена в тілах гуманоїдних звірів. Вони також не очікували, що їхні нібито мати й батько втечуть, залишивши їх єдиними зі справжньої Сім'ї Блейд, хто виконував накази Гілстона.

"Усе, що ми зробили... усе, що я зробила... заради чого? Я знищила той Притулок, вбила всіх тих людей, бо думала, що це сподобається Гілстону. Я думала, що це допоможе мені стати в його очах хорошою... Невже все було даремно?"

Зображення облич людей, які благали її дозволити їм жити, почали з'являтися в її свідомості, а за ними - інші жахливі злочини, які вона вчинила. Дівчині здавалося, що її зараз знудить.

Саме тоді вона відчула, як Пай поклав руку їй на плече.

"Тобі більше не потрібно прикидатися. Тобі більше не потрібно жити в брехні. Ти знаєш, що ми близнюки, так? Я знав, що все, що ти робила, було грою. Тепер ми нарешті можемо бути вільними, ми можемо робити все, що захочемо", - сказав Пай, обіймаючи сестру, яка почала плакати. Сльози котилися по щоках Вікі, але вона не була впевнена, чи заслуговує на життя після всього, що зробила.

Дивлячись на Сіла, вона бачила, що він усе ще стоїть там наодинці. Можливо, він відчував щось подібне до того, що зараз відчувала вона.

"Почекай секунду", - пробурмотіла Вікі, вириваючись з обіймів брата, коли зрозуміла щось жахливе - "Вогонь, блискавка, телепортація і телекінез - це чотири здібності, то яка була п'ята?"

Ворден і Ратен подивилися один на одного, намагаючись згадати, чи бачили вони, як Гілстон використовує п'яту здібність. Інші не зовсім розуміли, чому це так важливо. Ну і що, якщо він мав доступ ще до однієї здібності?

Однак близнюки Блейд знали, що в такій битві на смерть Гілстон не міг не використати все, що мав. Якщо він утримався від її використання, це означало, що раніше він не міг її застосувати. Перебираючи в пам'яті всі здібності Закуті, які мали певні умови, Вікі врешті-решт дійшла найгіршого висновку.

"Сіле!" - закричала Вікі на повний голос. "ГІЛСТОН ЩЕ НЕ МЕРТВИЙ! ОДНА ЗІ ЗДІБНОСТЕЙ ЗАКУТИХ ДАВАЛА ДРУГИЙ ШАНС! ПОКІНЧИ З НИМ ЗАРАЗ!!!!"

Після того, як Сіл знищив серце Гілстона, він витягнув руку з його тіла і поринув у власні думки, втупившись у землю. Без серця Сіл був переконаний, що це кінець їхнього мучителя.

Проте, про всяк випадок, руки Сіла почали світитися блискавкою. Перед тим як прийти сюди, він торкнувся Гріма, який залишився позаду, щоб отримати його здібність. Без броні Демонічного рівня він був упевнений, що це закінчить справу.

Вдаривши струмом тіло на землі, блискавка влучила лише в пісок, обпаливши його до чорноти. За кілька метрів убік можна було побачити Гілстона, який стояв, демонструючи своє м'язисте тіло без жодної рани. Навіть його руки були на місці, хоч і нові, старі все ще лежали на полі бою всередині частини спорядження Звіра демонічного рівня.

"Я ніколи не думав, що моя власна плоть і кров наважаться вбити мене! У мене були великі плани на тебе, Сіле, великі плани", - повторив Гілстон - "Я казав тобі, що ти ніколи не переможеш мене, навіть якщо твої здібності кращі за мої!"

Гілстон випустив блискавичну атаку, проте Сіл швидко відповів своєю. Однак, коли дві блискавки зіткнулися, сили виявилися рівними. Попри те, що Сіл міг використовувати шість здібностей, його МС-клітини були нижчими за ті, яких торкався Гілстон.

"Може, у мене немає такої сили, як у тебе, або такого тіла, як у тебе, але це не має значення", - крикнув Сіл, бо саме в той момент було видно, як кров капає з шиї Гілстона, і його голова впала. Використавши свою супершвидкість, Сіл схопив голову, перш ніж вона впала на землю.

"Не знаю, чи ти ще живий там усередині, але дякую, що дозволив мені вбити тебе вдруге. Можливо, це змусить мене почуватися трохи краще", - сказав Сіл, втиснувши голову в пісок і розтоптавши її для певності. Череп розтрощився за секунди, а мозок усередині лопнув, як повітряна куля.

Це був справжній кінець Гілстона Блейда.