Розділ 1246 — Небажане обличчя

Усі Блейди знали, що Сіл сказав Гілстону перед тим, як вирішив покінчити з ним у такий спосіб. Відеозапис, що був зроблений, переглянули всі, і не лише вони, а майже кожен у Притулку.

Дрони мали передові технології, здатні вловлювати чіткий звук у певному напрямку, попри те, що ніхто з них не мав мікрофонів. Під час бою Сіл не просто шепотів ці слова Гілстону у своєму гніві.

Саме тоді Сіл заявив, що йому байдуже до причин, чому Гілстон зробив усе це, що ніщо не виправдає скоєних ним злочинів, але після бою щось змінилося. Це мало статися, щоб Сіл раптом поставив це питання своєму брату та сестрі.

Це було пов'язано з людьми навколо нього, і не просто з будь-якими людьми, а з тими, хто був у Фракції Проклятих.

Він не брехав, коли казав, що хоче, аби Гілстон став фіналом його подорожі, його саги. Тепер, коли його не стало, не було причин хвилюватися про те, що той чоловік зробив або збирався зробити. Проте, йдучи назад через Притулок, він бачив тих, хто вітав сім'ю Блейд як героїв, вітаючи їх. Саме вони перемогли п'ятишипого, чого не міг зробити ніхто інший, водночас дехто плекав гнів до них.

Деякі члени Проклятих, повз яких Сіл проходив щодня на Проклятому кораблі, тремтіли, коли бачили його тепер. Ховалися від його погляду, перешіптуючись. Було зрозуміло, що вони його бояться.

Чому вони його бояться? Сіл почав думати, і врешті-решт знайшов власну відповідь.

Це була кров, що текла в його венах, родовід Блейдів, потужна здатність, з якою ніхто інший не міг зрівнятися. Ця сім'я була тією, що напала на Фракцію Проклятих, і що, якби це сталося знову.

Після запитання настала тиша з боку Вікі та Пая. Саме це дало час Сілу на ці роздуми. Він згадував тих, хто тремтів при його вигляді, тому Сіл заговорив знову.

"Я... я просто хочу переконатися, що не стану таким, як він. Мені страшно. Я боюся цієї сили. Я боюся свого тіла і всіх тих тренувань, які ми пройшли. Ми всі ділимо його кров, чи не так? Що, як у нас всередині є щось, що змушує нас ставати такими, як він?" - запитав Сіл, обома руками тремтячи.

Був момент під час бою, коли він дозволив гніву поглинути себе. Це був не перший раз, коли він відчував це, ось чому він був такий стурбований. Він не хотів визнавати це. Володіння такою великою силою давало особливе відчуття, те, що неможливо пояснити.

"Ха-ха, ти що, ідіот!?" - вибухнув сміхом Ратен - "Подивись на нас усіх, ми всі носимо ту саму кров, і кожен з нас різний! Ми всі окремі особистості, незалежно від того, яка у нас кров, і до того ж ми зараз у тілах звірів. Я навіть не впевнений, чи є в мені хоч крапля крові того брудного старого. Ти все ще маленька дитина", - продовжував сміятися Ратен.

"Думаю, Ратен намагається сказати, що тобі справді не варто хвилюватися про це" - додав Ворден - "Те, ким є наші батьки, не визначає, ким є ми. Хоча ти маєш право хвилюватися, бо я теж хотів би знати, що робив той чоловік, що він намагався зробити".

Тепер Ворден і Сіл чекали відповіді від двох інших.

"Добре, ви двоє, можете перестати так на мене дивитися?" - сказала Вікі, роздратовано чухаючи голову - "Слухайте, вам не сподобається те, що я скажу, але я теж гадки не маю. Коли ми приєдналися до замку, ми лише виконували те, що казав Гілстон, так само як і ви".

"Час від часу він наказував нам кудись іти. Ми лише билися. Чесно кажучи, якщо хочете знати більше, то запитайте у наших так званих матері та батька. У них була б краща відповідь, але, як і ви, я не маю уявлення, куди вони поділися".

Для них було розчаруванням це чути. Їхня цікавість тепер поглинала їх. У всьому житті, яке вони прожили, мала бути якась мета, чи не так? Інакше життя їхніх братів і сестер було втрачено даремно.

"Я знаю одне", - перебив Пай, і, судячи з вигляду, Вікі також була здивована це почути - "Я лише одного разу чув, як старий бурмотів, чому він знову і знову піддає нас екстремальним випробуванням, чому він продовжує створювати якомога більше дітей Блейдів. Можливо, це пов'язано".

"Я не знаю, якою була його мета або чому він це робив, але він шукав Блейда, який міг би використовувати Зброю душі".

Усі їхні очі загорілися, почувши це, крім Бордена, який не мав уявлення, що відбувається, і йому було важко стежити за розмовою. Все ж йому було цікаво дізнатися про божевільне походження сім'ї свого брата.

Усі вони були здивовані, бо знали, що Блейди не здатні мати зброю душі. Вони всі в певний момент намагалися викликати її, і це не вдавалося. Вони думали, що це може бути пов'язано з тим, як працює їхня здатність, що для них просто неможливо мати Зброю душі. Якби вони навіть мали її, то не мали б жодного уявлення, якою вона була б.

"Навіщо йому шукати Блейда зі Зброєю душі? Я розумію, якби він був тим, хто дбає про сім'ю, але я не бачу, яку вигоду він з цього мав", - сказав Ворден. Це, безумовно, була загадка, але їм доведеться запитати свою матір і батька, щоб знайти відсутні частини пазла.

Усі комунікатори, які вони мали при собі, надані Лоґаном, знову почали вібрувати, сигналізуючи, що настав час використовувати свої м'язи та інше, щоб повернутися до роботи. Прямуючи назад у Проклятий корабель, Ворден подивився на Сіла зі спини.

'Гілстон був одержимий поверненням Сіла. Я думав, це через те, що він може володіти шістьма здібностями, але що, як причина в іншому? Чи це правда, чи справді Сіл може використовувати Зброю душі? Якщо так, це було б великою допомогою у війні. Можливо, Сіл - це той, хто може перевершити навіть Гілстона, і нам знадобляться такі люди, якщо ми збираємося протистояти іншим п'ятишипим Далкі. Проблема в тому, чи зможе Сіл впоратися з такою відповідальністю? Хоча він одного віку з нами, він був психічно травмований з раннього віку'.

'Тільки зараз це почало покращуватися, але поки я і Ратен поруч із ним, ми можемо тримати його під контролем. Сіл, ми будемо піклуватися про тебе і стежити, щоб ти залишався на правильному шляху, а якщо нас не буде поруч, то я знаю, що Квін буде'.

---

До речі про Квіна, він нарешті був готовий залишити офіс. Він досить довго дувся через штраф. Зрештою, це було не те, з чим він не міг би впоратися. Втрата предмета - це те, що він завжди міг повернути, а його характеристики могли покращитися.

Його сили, Ци, навички, які він вивчив, і досвід - усе це все ще було при ньому. Втілюючи свій план у життя, Квін покликав Сема і запитав, чи може він вимагати, щоб усі в Притулку здали кров.

Квін не зовсім пояснив причину, але сказав, що це потрібно йому самому. Інші Вампіри не ставали сильнішими, споживаючи різні типи крові. Це було унікальним для Квіна, тому це було важко пояснити.

На щастя, здавалося, що Сем вірив, що це не таке вже складне прохання.

'Я можу змішувати кров у колби й приймати їх одночасно. Моя Ци також зросла з останнього разу, і, ретельно змішуючи їх разом, я можу гарантувати, що жага крові не вийде з-під контролю. Це може зайняти час, але мої характеристики повернуться до того, якими були'.

Будь-якої миті Сач та інші прибудуть, і Квін мав бути готовий із планом і тим, що робити далі. Зрештою, навіть зі штрафом він залишався однією з головних рушійних сил, і амулет Демона можна було добре використати.

Відчинивши двері, Квін був готовий до посмішки, але одразу ж хтось стояв на іншому боці дверей. Його посмішка зникла.

"Якого біса ти тут робиш?" - запитав Квін.

"Яке люб'язне привітання, а я думав, ти зустрінеш мене міцними обіймами. Ти сумував за мною?" - запитав Річард Ено.