Розділ 1256 — Створення Сім'ї Блейд

*****

Дивлячись на Брока, що стояв осторонь, Ворден чомусь відзначив, що той зовсім не виглядає чужим серед решти Блейдів, попри те, що насправді був вампіром, але потім до нього дійшло. Причина, чому він не виглядав чужим, полягала в тому, що Брок таким і не був.

Відтоді, як Ворден потрапив у сім'ю, він знав Брока, адже той був головним дворецьким усього замку. Коли інші дізналися про нього, Квін розповів їм, ким насправді був Брок, як він працював на Ено і протягом багатьох років служби Сім'ї Блейд постійно змінював свою зовнішність.

Оскільки він завжди був частиною їхнього життя, ніхто з них ніколи не замислювався над тим, наскільки глибоко сягає історія Брока в Сім'ї Блейд.

"Було б логічно, якби Брок почав слідувати за Сім'єю Блейд після того, як вони оселилися на острові, або коли з'явився Звір демонічного рівня, але якщо він справді знає так багато про минуле Гілстона Блейда, чи можливо, що він ішов за ним ще раніше? Але навіщо?" - це питання крутилося в голові Вордена.

Звісно, Кейн, Тіна, Вікі та Пай були дуже збентежені тим, чому головний дворецький знає про Сім'ю Блейд більше, ніж вони самі.

"Я хочу знати, Броку, будь ласка, якщо можеш, розкажи нам!" - попросив Сіл...

Сіла не хвилювало, звідки Брок про це знає, він просто хотів отримати відповіді.

"Тоді дозвольте мені почати з самого початку життя Гілстона Блейда. Можливо, він і не виглядав так, але прожив значно більше років, ніж будь-хто з вас може собі уявити. Він давно вийшов за межі звичайної людини, і не лише в одному сенсі", - почав пояснювати Брок, але навіть його перші слова спантеличили Сім'ю Блейд.

Що він мав на увазі? Єдиними істотами, здатними пережити звичайних людей, про яких вони знали, були вампіри, але Гілстон ніколи не виявляв жодних ознак того, що він вампір. Чим більше вони чули, тим більше запитань виникало, але поведінка Брока давала зрозуміти, що він не зупиниться, поки не виконає прохання Сіла.

"Коли я розпочну свою історію, її початок може здатися декому з вас до болю знайомим. Бачите, Гілстон виріс без сім'ї. Будучи сиротою, він не знав ні про яких інших живих родичів, а в той час, у який він народився, було майже неможливо відстежити чи дізнатися, хто його справжня сім'я".

"Зростаючи, він зазнавав знущань від однолітків, і в нього не було жодної підтримки. Єдине, що він міг робити - це красти й битися за виживання. Однак, будучи маленькою дитиною, він часто отримував на горіхи від тих, хто ловив його, забираючи те небагато, що в нього було".

"Це тривало майже все його дитинство, поки в його житті не з'явилася людина, незнайомець, який вирішив підібрати його. Його дні побоїв і знущань раптово закінчилися. Йому більше не доводилося красти або ритися в смітниках у пошуках черствої їжі, він вперше зміг насолоджуватися життям. Насправді саме ця людина надихнула його взяти це прізвище".

"Після того, як він пестив і доглядав за Гілстоном протягом двох років, він виставив його з дому. Це стало шоком для юного Гілстона, який не зробив нічого поганого. Він був готовий присвятити своє життя тому, хто витяг його з вулиці, і дивувався, чому чоловік раптово покинув його?"

"Гілстон благав і просив хоча б про пояснення. Після тижня очікування під дверима свого благодійника, чоловік зрештою відчинив двері, сказавши кілька простих слів: 'Ти знаєш, чому інші продовжували тебе бити? Тому що ти був слабким. Якщо хочеш повернутися до мого боку, стань таким Блейдом, якого я зможу використати, сильнішим за будь-кого іншого'".

"Ці слова проросли в його голові, адже він вперше відчув доброту відтоді, як себе пам'ятав. Юний Гілстон спочатку не міг зрозуміти значення цих слів. Скільки б разів він не повертався і не благав чоловіка, той бив його і залишав ледь живим".

"Одного разу, стежачи за ним, він виявив, що чоловік підібрав іншого хлопчика. Однолітка, і поводився з ним з тією ж добротою, яку колись отримав він. 'Чому, чому цей хлопчик заслуговує на доброту того чоловіка, а не я, чи він сильніший за мене?' - думав Гілстон".

"Саме тоді Гілстон почав сходити на темний шлях, він хотів довести чоловікові, що він сильніший, і, зробивши це, приніс тіло хлопчика, якого опікав той чоловік, до його дверей".

"Зазвичай людей жахав би цей факт, дитину назвали б демоном, але замість цього чоловік посміхнувся і прийняв хлопця, заохочуючи його дії. Можливо, Гілстон думав, що на цьому його біди закінчаться, але знову повторився той самий сценарій. Гілстона знову вигнали, процес повторювався, поки Гілстон не доводив, що він сильніший за тих, ким його замінювали, аж доки хлопчик, якого взяли на його місце, не мав здібності".

"Пам'ятайте, здібності існували ще до війни Далкі. Вони були рідкісними, але люди або тримали їх у таємниці, або передавали в межах своєї родини, проте здавалося, що навіть цей хлопець не знав про це, а чоловік хотів розвинути її знову".

"Я можу уявити думки, що проносилися в голові Гілстона в той момент: що він слабкий, йому потрібно стати сильнішим, щоб чоловік, єдина людина, яка прийняла його, прийняв його назад. Гілстон знову вирушив убити улюбленого хлопця того чоловіка, але як він впорається зі здібністю?"

"Лише тоді, під час битви з противником, Гілстон виявив, що теж має здібність, і вона була такою ж, як у того хлопця. Це був початок здібності Сім'ї Блейд. Можна було б подумати, що він нарешті зможе жити в мирі з тим чоловіком, як завжди мріяв, але натомість він став параноїком".

"Він уже пережив досвід заміни кимось сильнішим за нього, і це було відчуття, яке він не хотів переживати знову. Гілстон наростив сильне тіло, тренуючись день і ніч з цим страхом, і навіть якби він зустрів інших користувачів здібностей, його здібність і тіло разом були достатньо сильними, щоб протистояти їм".

"Подорослішавши, він більше не потребував допомоги того чоловіка, але залишався близьким знайомим, поки зрештою не завів власну сім'ю. Зрештою, дружина благословила його прекрасною дитиною, хлопчиком. Чоловік, який колись прийняв Гілстона, став для нього як батько, і одного разу він прийшов як дідусь погратися з хлопчиком. Потім, у певному віці, стало відомо, що син Гілстона має здібність, ту саму, що й у нього, тільки трохи кращу".

Слухаючи цю частину історії, Ворден подумав, що це схоже на всіх сьогоднішніх Блейдів. Їхні сили різнилися кількістю здібностей, які вони могли нести. Проте він дозволив Броку закінчити історію.

"Таємничий чоловік часто відвідував їхній дім, але замість того, щоб звертати увагу на Гілстона, він мав очі лише на хлопчика".

"Минуло стільки років без жодних проблем, що ніхто не помітив, як справжній страх знову вразив Гілстона. 'Що, як той чоловік знову замінить мене?' Він зробив те, чого ніколи не зробив би жоден батько, і так само, як багато разів у минулому, Гілстон довів, що саме він є тим Блейдом, який потрібен тому чоловікові, а не його син".

"Бачите, з його темного минулого я можу лише доповнити те, що знаю. Чоловік і Гілстон у певний момент розійшлися, але його бажання догодити цій людині ніколи не зникало. Здібність Сім'ї Блейд має одну критичну слабкість: вона потребує інших здібностей, щоб її сили можна було використовувати. Інакше вона діє лише двадцять чотири години".

"Дійшовши до цього усвідомлення, Гілстон став одержимий ідеєю стати сильнішим і не міг терпіти цю слабкість. Він вірив, що відповідь криється у Зброї душі. Він бачив через свою сім'ю, як здібність стає сильнішою. Тож, можливо, зрештою з'явиться той, хто матиме Зброю душі, яка зможе покрити цю слабкість".

"Але чому це приносило йому користь? Сам того не усвідомлюючи, протягом років Гілстон зміг зібрати здібності, які сповільнювали процес старіння, заліковували внутрішні рани та хвороби, а також зміг отримати надлюдське тіло, де клітини старіли повільніше, але навіть усе це не пояснювало, як йому вдалося прожити так довго".

"Відповідь, ви двоє, можливо, вже знаєте самі", - сказав Брок, вказуючи на Ратена і Вордена. - "Якщо ви не здогадалися, він використав ту саму здібність, яку має хлопець Шіро, і переніс свій розум у їхні тіла. Міняючи тіла і вбиваючи своє старе "я" всередині. Щоразу, коли він знаходив когось сильнішого за себе, цей процес повторювався. Тож тепер ви знаєте причину, чому Гілстон був одержимий поверненням Сіла".

"Що стосується того, чому він просив вас усіх ставитися одне до одного як до сім'ї, я не знаю відповіді. Можливо, тому, що в нього ніколи не було справжньої сім'ї в дитинстві. Або, можливо, це було через його спробу забути про ідеальну сім'ю, яка була в нього в минулому і яку він сам же зруйнував. Можливо, він тікав від усього цього, але це все, що я знаю про Гілстона Блейда".

Інші залишилися безмовними, не знаючи, що сказати. Однак це дало їм багато приводів для роздумів, зокрема Ворден намагався осмислити історію, яку розповів Брок, з кількох причин. Звідки Брок знав так багато деталей про минуле Гілстона з часів, коли він був дитиною?

Те, як він говорив про думки Гілстона, було справді дивним, і здавалося, що це було більше, ніж просто припущення Брока. Зрештою, найстрашнішим у цій історії був таємничий чоловік.

Чоловік, який перетворив Гілстона на монстра, яким він є сьогодні, - здавалося, ніби його дії були навмисними. Страшно було думати, що десь існує людина, яка була жорстокішою і підлішою за Гілстона Блейда.

Ворден лише сподівався, що цієї людини вже немає в живих.