Розділ 1263 — Подарунок від Квіна

Ерін та Лео було дуже цікаво дізнатися, що саме сталося, поки їх не було. Прогулюючись разом із Семом навколо Проклятого корабля, вони помітили, що тут і там відбулося багато змін. Деякі частини були перебудовані, різні зони укріплені, а також впроваджено більше систем безпеки.

"Чи зазнав Проклятий корабель нападу, поки нас не було?" - подумав Лео. - "Гадаю, цього варто було очікувати, коли людство знову у стані війни. Вони вирушили на допомогу іншим планетам?"

"Вибач, Семе", - перепросила Ерін, помітивши завдяки своїй здатності, що на Проклятому кораблі людей значно менше, ніж минулого разу, коли вони тут були. - "Схоже, на вас напали під час нашої відсутності. Якби ми були тут, можливо, вдалося б уникнути таких втрат. Що ж сталося, що залишилося так мало людей?"

Сему знадобилася секунда, щоб зрозуміти, що саме мала на увазі Ерін, але потім він згадав, що ще не встиг ввести їх у курс справи.

"Ми втратили багато життів, але не так багато, як ти, здається, думаєш..." - відповів Сем. - "Справжня причина, чому на Проклятому кораблі зараз небагато людей, полягає в тому, що багато хто вирішив покинути корабель".

"Після того, як на нас напали, наша Фракція Проклятих тимчасово зробила Притулок Групи Земленароджених на планеті Каладі нашою базою. Хоча Проклятий корабель знову повернувся в стрій, багато хто вирішив поки що залишитися там".

"Як я вже сказав, багато чого сталося, поки вас не було, але ми впоралися. Впевнений, ви двоє теж були зайняті своїми важливими справами. Чорт, ми навіть чули, що маємо завдячувати вам за перемогу над чотиришипим Далкі на Землі!"

Дует вважав, що вони діяли досить обережно, але сліпий фехтувальник не був чимось звичайним, тому його було легко запам'ятати. Оскільки Чисті, здавалося, стерли всі їхні сліди, громадськість вважала, що саме Лео самотужки розправився з ворогом.

Нарешті трійця дісталася приватної тренувальної кімнати Квіна, де на Лео та Ерін чекав сюрприз. Ще до того, як вони увійшли до кімнати, крізь двері з Глатріуму вони відчули інтенсивну енергію всередині, а в коридорі стало трохи прохолодніше. Чим ближче вони підходили до дверей, тим холоднішим здавалося повітря.

Для Ерін, однак, це було водночас знайоме та чуже відчуття. Той, хто володів крижаними здібностями, звик до такого холоду, але це відчувалося не зовсім як здатність. Після того, як Сем ввів код, двері відчинилися, і вони обоє чітко побачили, що було перед ними.

"Лео, ти бачиш це... це..." - Ерін не могла говорити нормально, природно просуваючись вперед, притягнута зброєю.

"Навіть мій власний учень забув, що я не маю зору", - похитав головою Лео. - "Але я це відчуваю. Немає іншої зброї, яку б я коли-небудь відчував, що була б близькою до неї. Це має бути Зброя демонічного рівня".

Лео та Ерін не були присутні, коли Оскар демонстрував Зброю демонічного рівня всім, тому вони вперше опинилися в її присутності. Перебування поруч із предметом або зброєю демонічного звіра вперше, безумовно, справляло ефект на кожного.

Її чиста енергія кликала обох, щоб вони взяли її та негайно використали.

"Схоже, тобі подобається подарунок, який залишив Квін", - посміхнувся Сем позаду них.

"Це подарунок, який Квін залишив для Лео? Що ж сталося, що щось подібне опинилося в руках Фракції Проклятих? Чому він не хоче використовувати це сам? Хіба це не занадто?" - Ерін була шокована тим, що Квін не використовував би таку річ для себе, проте вона не могла відвести очей від зброї.

"Як я вже сказав, багато чого сталося, поки ви були відсутні. У Квіна насправді є свій власний предмет Демонічного рівня. Щоб повною мірою використати силу цього, йому довелося б інтегрувати його у свій набір навичок".

"Однак Квін отримав ще один особливий меч, який, за його словами, набагато більше підходить його стилю бою, ніж цей. Крім того, він не вважає гарною ідеєю, щоб уся наша бойова міць була зосереджена лише на одній людині".

"З огляду на війну, що триває, і те, що ворог виявився набагато сильнішим, ніж ми могли собі уявити, здавалося мудрішим віддати зброю комусь, хто більше підходить для цього. А хто може бути краще пристосований до використання Меча демонічного рівня, ніж фехтувальник?"

Підійшовши до меча, Лео вдивлявся в нього, відчуваючи його силу. Він, безумовно, був зацікавлений у отриманні сильнішої зброї. Зрештою, це була його мета повернення сюди, але Лео не звик отримувати такі великі подарунки від інших. Він завжди отримував усе сам, і той факт, що це прийшло від учня, якого він колись навчав, не робив це менш дивним.

"Це неабиякий сюрприз", - Лео схопив руків'я меча, і відчув, як по всьому тілу пробіг холодний дріж. Він підняв його однією рукою з повною легкістю. З боку це виглядало дивно, оскільки меч був завбільшки з три чверті його тіла.

Випробувавши його, він почав розмахувати ним окремими рухами. Спочатку крок вперед, розрізаючи його дугою. Потім знизу, майже торкаючись землі, і нарешті над головою, зупиняючись перед тим, як великий клинок торкнеться землі.

Як для Ерін, так і для Сема, які спостерігали, лише ці три прості удари виглядали неймовірно вражаюче.

"Навіть з такою великою зброєю він може контролювати потік меча, тому це не здається неприродним. Він майстер усіх мечів, а не лише катани", - подумала Ерін, спостерігаючи за ним, і в ній піднялося легке почуття заздрості.

"Ця зброя..." - повільно сказав Лео, ще раз глянувши на неї і зробивши ще один помах, щоб переконатися. - "Вона мені не підходить. Ні розмір, ні форма не відповідають моєму особистому стилю бою".

"Однак я згоден з тим, що сказав Квін, і його аргументами щодо бажання подарувати мені меч. Припускаю, оскільки він подарував його мені, я можу робити з ним усе, що захочу, чи не так?"

Спочатку Сем не міг повірити в те, що чує. Невже Лео справді збирався відмовитися від Меча демонічного рівня? Навіть якщо це було не те, до чого він звик, одна лише додаткова сила від нього збільшила б його потужність, або він міг би перемикатися між зброєю, але після його запитання Сем зрозумів, що він задумав.

"Звісно", - посміхнувся Сем. - "Ти знаєш, яким є Квін, і впевнений, що він буде задоволений рішенням, яке ти приймаєш".

Саме тоді Лео почав підходити до Ерін.

"Тобі потрібен був меч, пам'ятаєш? Я пам'ятаю, один із мечів, які ти мала раніше, був схожий на цей. З цією зброєю, я впевнений, ти зможеш не просто відродити фехтування своєї родини, а й вивести його на нові висоти".

З цим Лео передав зброю, і Ерін міцно тримала її в руках. Холодне відчуття огорнуло все її тіло, але це було те, з чим вона могла впоратися. Вона виявила, що природно хапається за ручку обома руками, і ще до того, як щось сказати, відразу зробила кілька помахів.

Розмахуючи ним у формі півмісяця, вона дозволила мечу трохи взяти контроль, відірвавши ноги від землі, переходячи прямо до наступного руху. Її тіло тепер було на півтора метра в повітрі, і знову завдаючи удару, вона зробила повний оберт усім тілом, поки нарешті не приземлилася на землю і не завершила фінальний удар по підлозі.

Побачивши це, Сем був так само вражений її навичками володіння мечем, хоча він і не був фехтувальником. Будучи вампіром, він міг дуже уважно стежити за її рухами, і бачив чимало боїв. Він міг сказати, що рухи були такими ж плавними, як і ті, що демонстрував Лео.

"Справді, побачивши, як вона просто розмахує Мечем демонічного рівня, ніхто не зможе поскаржитися на те, що він у неї", - подумав Сем.

Саме тоді Ерін вирвалася зі свого заціпеніння. Вона не повинна була приймати меч спочатку, але її тіло взяло на себе керування, як тільки вона його взяла.

"Я не можу. Лео, це був твій подарунок від Квіна. Тобі потрібна зброя, і в твоїх руках вона буде набагато кращою", - сказала Ерін, вклоняючись і простягаючи меч, щоб Лео взяв його.

"Так, і я вважаю, що щойно сказав, що оскільки це мій подарунок, я можу робити з ним усе, що захочу. Пам'ятай, у мене все ще є подарунок від того хлопця з минулого. Я впевнений, що Алекс зможе зробити з нього чудову зброю, таку, яку він зможе персоналізувати для мого використання", - заявив Лео.

"Хоча я ціную твої почуття, чи справді ти віриш, що зброя, яка використовує крижані сили, була б кращою в моїх руках? Я впевнений, що ти сама відчула це, коли використовувала цей меч, тому повинна знати відповідь".

"У той момент, коли ти взяла його, я відчув, як його сила підскочила, чого не сталося, коли я взяв його. Я б сказав, навіть якщо ти цього не хотіла, цей меч обрав тебе. Поєднай це з навичками, яких ти навчилася, і продовжуй вдосконалювати навички нинішньої себе".

Чесно кажучи, Ерін була рада, що Лео не хоче повертати меч, вона просто відчувала, що не заслуговує на нього. Вона не досягла жодного великого подвигу і не билася проти могутнього ворога, але ось вона отримує одну з найсильніших зброй у світі, але вона відчула це. Так само, як стверджував Лео, у момент, коли вона торкнулася його, він здався їй таким знайомим.

Можливо, це було через її втрачені крижані сили та призначення зброї. Тим не менш, тепер вона мала його залишити.

"Дякую, Лео. Дякую, Семе", - Ерін вклонилася їм обом. - "Я обіцяю довести всім, що заслуговую на використання цієї зброї".

"Ха-ха, не потрібно дякувати мені. Я лише посильний, якщо хочеш подякувати комусь, окрім Лео, подякуй Квіну наступного разу, коли побачиш його".

Покращивши свою силу набагато, вона просто задавалася питанням, наскільки сильнішою вона стала. З Мечем демонічного рівня в руках вона не могла не вважати себе всемогутньою, але це також змусило її подумати про дещо інше.

"Та жінка, пророцтво... чи справді це нормально, що я маю таку силу? Що станеться, якщо те, що вона сказала - правда? Що станеться, якщо в якийсь момент я… - " Міцно стиснувши меч, вона похитала головою. - "Ні, я ніколи не вірила в усю цю нісенітницю і не збираюся починати зараз. Я не дозволю цьому статися!"