Розділ 1272 — Полювання за скарбами

Ворден повів групу Проклятих до підземного сховища, що розташовувалося під замком. На подив, звірі, які зазвичай здіймали галас, коли хтось спускався ліфтом, цього разу мовчали.

Коли вони спустилися, нікого іншого на місці не було, що Ворден сприйняв як хороший знак, адже він сподівався пояснити все іншим трьом, перш ніж вони відреагують на вигляд певної безголової особи.

Проходячи темними тунелями, вони минули кілька великих кліток, де раніше тримали звірів, але тепер вони були заповнені іншими речами.

"Ого, це все кристали звірів? Хіба Сем не казав, що Гілстон не тримав їх у своєму сховищі?" - запитав Фекс, вражений не лише їхньою кількістю, а й якістю. Правду кажучи, Сем теж був здивований цим. Він просто переказав іншим те, що йому сказали самому.

"Це тому, що це не кристали Гілстона. Це кристали, які ми всі назбирали зі звірів, яких повбивали", - пояснив Ворден.

Тепер Сем зрозумів трохи більше, оскільки знав, що і Ратен, і Ворден можуть еволюціонувати. Мабуть, вони збирали кристали, щоб використати їх, коли назбирають достатньо для еволюції.

"Якщо я правильно пам’ятаю, після споживання кожного кристала настає період очікування, поки тіло звіра еволюціонує, і саме в цей час вони найбільш слабкі та вразливі. Мабуть, Ворден і Ратен вирішили забрати всі кристали за один раз, щоб мінімізувати цей ризик, але цікаво, чи означає це, що час на поглинання всієї енергії кристалів також буде довшим", - подумав про себе Сем.

Коли вони нарешті увійшли до головної зали, то на кілька секунд завмерли, оглядаючи купи спорядження. Лише невеликої частини всієї цієї зброї та обладунків вистачило б, щоб звести інші фракції з розуму, але тут вони просто лежали, мов купи сміття.

На їхній спільний подив, першим рушив Фекс. Він підбіг до однієї з куп і почав у ній ритися.

"Гей, що він робить?" - запитала Лінда.

"Не можу повірити, що він виявився швидшим", - пробурмотів Вевіл, активуючи свою трансформацію і перетворюючи частину тіла на тигрового жука, що дозволило йому зосередитися на швидкості. - "Пам’ятаєте, що казав Сем? Усе за принципом: хто перший знайшов, той і взяв!"

Перш ніж Лінда встигла щось сказати, Вевіл уже був на вершині іншої купи спорядження і почав шукати найкращий обладунок. Сем лише похитав головою, радіючи, що ні Бонні, ні Войд не прийшли, бо ця сцена серйозно підірвала б їхню репутацію.

"Чому вони поводяться так? Вони ж мають знати, що кожен із них спеціалізується на різній зброї! Чи це справді моя провина, що я вірив, ніби вони поводитимуться краще за диких тварин?" - дивувався Сем, спостерігаючи, як Вевіл і Фекс тягнуть один і той самий обладунок, бо кожен хотів його приміряти. Зрештою, він зітхнув і вирішив теж приєднатися до пошуку нового спорядження.

Протягом наступних тридцяти хвилин усі вони були зайняті випробуванням здобичі. Навіть якщо це була не їхня зброя, багато хто розмахував мечами, стукав іншими речами одне об одного, перевіряючи активні навички тощо, аж поки до печери не зайшло ще кілька людей.

"Ви всі як діти!" - вигукнув Ратен, спостерігаючи за їхньою неконтрольованою поведінкою. У цей момент Ворден та інші зупинилися. Лише Пітер і двоє його помічників повністю проігнорували тих, хто щойно увійшов.

"Пітер!" - гукнула Лінда.

Почувши своє ім’я, він повернув голову, і двоє його помічників зробили те саме.

"Якого хрі..." - Ратен уже збирався вилаятися, але теж швидко повернув голову, подумавши, що інша людина відреагує гірше. Усі погляди були спрямовані на Сіла.

Як не дивно, Сіл майже ніяк не відреагував, дивлячись на тіло, і просто... привітався з іншими.

"Приємно вас усіх бачити".

Вони гадали, чи не помітив Сіл Менших Віхтів Пітера, але це здавалося неможливим. Сіл навіть кілька разів глянув на тіло, але в ньому не було ні гніву, ні агресії, нічого.

"Сіл... ти нормально до цього ставишся?" - зрештою запитав Ворден, підходячи до нього і дивлячись у бік безголового тіла.

"Хоча ця штука виглядає як Гілстон, я знаю, що це не він. Він мертвий... я в цьому переконався. Якщо вже на те пішло, то бачити, як його безголове тіло ходить навколо, виконуючи накази Пітера, - я відчуваю полегшення. Це ще один доказ того, що Гілстон ніколи не прийде нас переслідувати", - пояснив Сіл.

Ратен і Ворден перезирнулися, відчуваючи одне й те саме. Їхній молодший брат справді подорослішав. Уперше Сіл виявився найрозсудливішим із трьох, і його слова розвіяли їхні власні сумніви.

Група продовжувала оглядати спорядження, їхній колишній запал охолов, і вони почали допомагати одне одному, шукаючи скарби в нижніх шарах. Борден, який був у своїй малій формі й мав велику силу, якнайкраще підходив для цього завдання.

Зрештою Сем, який був не надто вибагливим у цьому питанні, зупинився на наборі з легендарного спорядження та обладунків імператорського рівня, після чого припинив пошуки. Було виснажливо пробувати все спорядження. Іноді важко було сказати, якого вони рівня, не одягнувши їх, тому Сем обрав те, що, на його відчуття, давало найкращі показники, а не речі з потужними активними навичками, які йому підходили.

Відходячи вбік, щоб нікому не заважати, він раптом отримав виклик від нікого іншого, як Сача.

"Семе, у мене мало часу на розмови, але я надішлю тобі файл, який оновить всю інформацію", - повідомив Сач, як тільки виклик було прийнято. - "По суті, Фракція Ґрейлаш ось-ось буде атакована армією Далкі на чолі з п'ятишипим Далкі".

"Більш того, схоже, Одноріг нарешті теж почав діяти. Це не повідомлення з проханням про допомогу. Я вірю, що ти зробиш те, що буде найкращим, але я також пам’ятаю слова Ено під час зустрічі, що він покладається на нас у захисті Острова Блейдів. На жаль, боюся, ми не зможемо цього зробити, будучи втягнутими в це".

Почувши всю інформацію, Сем мав одне питання в голові.

"А як щодо планет Фракції Проклятих? Як там Гелен та інші?"

"Поки що це єдина сторона, яка не подає жодних ознак руху", - доповів Сач. - "За деталями, будь ласка, ознайомтеся зі звітами. Вибач, але я маю йти". - Сач завершив виклик.

"Далкі... вони почали атакувати інші сектори, але ще не атакували Фракцію Проклятих. Є дві речі, про які я можу подумати. Або один із лідерів Далкі прямує сюди на Острів Блейдів, поки двоє інших зайняті спробами стримати наші сили, або Слайсер мала очолити атаку, але її смерть зруйнувала їхні плани".

У будь-якому разі, Сем подумав, що принаймні у них ще є час, оскільки Острів Блейдів наразі не мав таких проблем. Це змусило його почуватися винним перед іншими групами, цікавлячись, чи зможе кожна з них самотужки впоратися з п'ятишипим Далкі.

"Чи варто мені повідомити Квіна? Це рішення має приймати він: чи повинні ми допомогти одній із двох груп?" - вагався Сем.

Саме тоді до печери зайшла ще одна людина. Почувши кроки, Сем одразу повернув голову і побачив Брока, який увійшов, тримаючи руки за спиною.

"Здається, тебе щойно повідомили щодо поточної ситуації ззовні", - зауважив Брок. - "Я можу здогадатися, про що ти думаєш, але не варто зменшувати наші власні сили в цей момент. Пам’ятай, що сказав Ено. Якщо вони отримають у руки Звіра демонічного рівня, ця війна фактично програна".

"Подумай, чому вони почали атакувати ті місця, але ще не тут? Якби я був на їхньому місці, я б дав минути певному часу, тиснучи на ворога, щоб він послав допомогу, і як тільки вони це зроблять, саме тоді я б завдав удару по цьому місцю".

Сему це не подобалося, але аргумент Брока мав сенс. У минулому вони могли сумніватися у стратегічних здібностях Далкі, але те, що вони атакували всі планети одночасно, довело: людство помилялося, недооцінюючи їх у цьому плані.

Тим не менш, Сем почувався кепсько, знаючи, що життя втрачаються, поки вони просто чекають на Острові Блейдів, захищаючи те, що здавалося всемогутнім звіром, а не свій народ. Єдиною хорошою новиною було те, що їхня Фракція Проклятих не була під атакою.

Якби була, то їм, ймовірно, довелося б перемістити принаймні частину групи, яка зараз була з ними.

"Я прийшов сюди, щоб сказати тобі, що Ено стверджує, ніби нам потрібен Квін. Будь ласка, зв’яжися з ним і скажи, щоб він негайно повертався на острів", - передав потрібне повідомлення Брок.

Сему також не подобався тон, яким з ним розмовляли, але заради вищого блага він проковтнув своє невдоволення. Навіть із усіма ними тут Річард Ено все ще здавався стурбованим, і, знаючи того старого, для цього мала бути вагома причина.

---

"Отже, Квіне, це вся інформація, яку я маю. Ено хоче, щоб ти повернувся на острів зараз, і під "зараз", я думаю, він має на увазі негайно, але тобі вирішувати, що ти хочеш робити", - доповів Сем, залишаючи рішення за Квіном.