Розділ 1274 — Червона корона

Квін не був певний, що станеться далі. Червоне сяйво між руками Ено ставало дедалі яскравішим, доки не засліпило їх усіх, наче ліхтарик. У них не було іншого вибору, окрім як відвернутися, особливо у Вампірів, чиї очі були набагато чутливішими до зміни освітлення.

"Це все? Невже Ено нарешті зламався і показав своє справжнє обличчя?" - Квін був готовий захищати своїх друзів. Активувавши свою тінь, він приготувався викликати Далкі як підкріплення. Була одна річ, яка хвилювала Квіна: він ще не бачив повної сили Ено, і, враховуючи його потужну здатність, яка дозволяла робити так багато речей, він мав бути обережним.

Однак єдине, що сталося - світло почало згасати, відкриваючи Ено. Проте він виглядав зовсім інакше, ніж кілька хвилин тому. Усе його тіло було вкрите темно-червоною бронею, а на голові було щось схоже на корону. Це була тонка смужка, що проходила крізь волосся, але з неї стирчали три червоні шипи. Середній був найбільшим і нагадував ріг, спрямований вгору.

"Це... це Кривава броня?" - одразу подумав Квін. У минулому Квін бачив Артура в Кривавій броні, коли той бився з Гілстоном, хоча тоді Каратель не використовував її проти свого ворога.

"...як? Хіба не мало існувати лише два комплекти Кривавої броні? Один, що належить Королю…"

"А інший - Карателю Артуру", - перебив його Ено - "Я здивований, що ти так обізнаний у нашій історії, але є речі, про які ти досі не знаєш у цьому світі. Я був Першим Королем нашого вампірського суспільства. Я був тим, хто вирішив, що Карателі мають бути створені, і я той, хто готовий діяти! Якщо ніхто інший не ризикне життям, щоб зупинити цього вампіра, то це зроблю я!" - рішуче проголосив Ено, чия аура набула королівського тону завдяки новому вбранню.

Квін уважно стежив за серцебиттям іншого відтоді, як той одягнув броню, вивчаючи вираз його обличчя, щоб побачити хоч якийсь натяк на вагання, але не було жодних ознак того, що Ено бреше.

Чого Квін досі не міг зрозуміти, так це чому хтось настільки старий готовий ризикувати своїм життям більше, ніж він сам. Ено не лише, очевидно, сказав їм правду, але й не виявив жодних вагань, стверджуючи, що готовий покласти власне життя заради цієї справи.

Тим не менш, Квін не міг не підозрювати. Для того, хто прожив так довго, як Ено, його б не здивувало, якби той навчився або вигадав якийсь трюк, щоб приховати всі ці ознаки. Роки, щоб стати достатньо хорошим актором, контролювати серцебиття, щоб воно не тремтіло, або, можливо, брехня на місці була для нього другою натурою.

"Третій комплект Кривавої броні... Я ніколи не чув про таке. Як би я хотів вивчити це у свій час..." - зазначив Вінсент. Як колишній дослідник, чиєю пристрастю було вивчати речі, його захоплення минулим вампірів дарувало йому великі знання. Але навіть він ніколи не чув про таке. - "Кажи що хочеш про Ено, але я мушу захоплюватися його здатністю мати запасний план на все".

До речі, Квін ніколи не був частиною рівняння Ено від самого початку. Вампір-лорд був кимось, хто повністю виходив за межі його очікувань, хто продовжував ігнорувати здоровий глузд і будь-які сподівання, які Оригінальний Вампір мав щодо нього.

Він міг би легко залишити все Квіну та Фракції Проклятих, що він часто робив у минулому, проте Ено тепер був готовий ризикувати власним життям. І все ж таки, Квін не міг погодитися зі словами, які були сказані раніше.

"Мені нудно від цього. Я втомився від цього", - знову вигукнув Квін. - "Я втомився від людей, які думають, що знають краще, які сильніші, і приймають рішення за інших. У нас є власні життя, люди, про яких ми дбаємо, наші власні рішення. Ено, ти можеш думати інакше через те, як довго ти живеш. Ти дивишся не лише на людей, а й на мене, який є вампіром, як на дитину. Дитину, яка наївна і не прожила того, що ти, тому вони повинні слухати те, що ти маєш сказати".

"Я не буду це заперечувати", - Ено знизав плечима, а потім похитав головою. - "Як я можу не робити цього, коли після всього цього часу всі продовжують робити одні й ті самі помилки? Моя робота - виправляти їх".

Не маючи більше слів, щоб сказати Ено прямо, Квін вирішив залишити це місце, щоб заспокоїтися. Він розумів, що жодні слова не змінять того, як думає інший. Водночас він не знав, чому так засмутився.

Чи це тому, що він втомився? Квін відчував, що не лише він, а й уся Фракція Проклятих були виснажені набагато більше разів, ніж це було розумно. Або це був той факт, що Ено мав рацію, але він просто не хотів, щоб це було так?

Зрештою, відходячи вбік, сподіваючись заспокоїтися, ніхто не знав, що сказати. Вони відчували розчарування Квіна багато разів під час війни.

"Квін..." - пробурмотів Сем, але вирішив, що зараз не час підходити до нього, і хотів почути, чи має Ено ще щось сказати про ворога або цей план.

Однак була одна людина, яка не думала про свої дії, натомість кинувшись слідом за Квіном, як тільки він пішов, і це була Лейла.

Слідуючи за ним через замок, до верхнього поверху, і опинившись тепер у тронній залі, вона бачила Квіна попереду, який бурмотів щось собі під ніс.

"Квін, зачекай!" - вигукнула вона, але лідер Фракції Проклятих, здавалося, був у власному світі. Він продовжував спускатися поверхами, прямуючи геть із замку.

"Квін, ти не можеш бути ідеальною людиною весь час. Ти маєш колись виплеснути своє розчарування ", - Вінсент намагався заспокоїти свого онука. - "Я був розчарований багато років, живучи у вампірському суспільстві, бачачи, як інші люди не діють, думаючи, що все добре, коли це було не так, але ти не така людина".

"Ти ніколи не був таким, тому ти вирішив діяти. Я думаю, твоє розчарування виникає через те, що ти не бачиш кінця, але повір мені, усе це колись закінчиться".

Зрештою, Квін залишив замок. Не маючи плану, куди йти, він просто рушив прямо. Слова Вінсента допомогли, але Квін не знав, чому Ено зміг так його роздратувати.

"Це той погляд, той погляд у його очах, коли він говорить з нами. Ніби йому байдуже до наших життів. Хіба йому байдуже до когось, але тоді чому... чому він так ризикує заради людей, якщо йому байдуже? Я просто не розумію!" - подумав Квін.

"Квін!" - знову покликала Лейла, і цього разу він почув, обернувшись і побачивши її, злегка захекану від бігу за ним. На щастя, Квін не біг по-справжньому, інакше Лейла ніколи б не змогла його наздогнати.

"Нарешті", - Лейла зупинилася поруч із ним, важко дихаючи.

"Я просто хотіла сказати, дякую", - сказала Лейла, коли перевела подих. - "Я знаю, ти сказав ті слова, тому що дбаєш про нас. Ти не хочеш, щоб хтось із нас ризикував життям, і повір, ми теж. Я не впевнена щодо інших, але я впевнена, що їхні думки збігаються з моїми.

Хоча ми втомилися, хоча ми не хочемо ризикувати життям, зрештою, ми вирішили підвестися і продовжувати шлях. Бо якщо ми цього не зробимо, то хто займе наше місце? Якщо ми не захистимо Острів, то хто ще залишиться?"

Ці слова були саме тими думками, які Квін мав знову і знову після створення власної фракції. Це було те, що змушувало його рухатися далі. Якщо він не змінить те, як працює система, то хто змінить? Хто зможе зайняти його місце і хто зможе зупинити расу Далкі?

"Дякую, Лейло", - Квін посміхнувся. - "Знаєш, від самого початку ти завжди була поруч зі мною, навіть коли я був наляканий після того, як щойно став вампіром. Іноді мені потрібна допомога, і не лише у справах, пов'язаних із битвами, і ти, здається, з'являєшся в потрібний час, щоб виправити все".

Лейла посміхнулася у відповідь, згадуючи ті дні. Речі здавалися такими складними навіть тоді, але зараз вони виглядали як дитяча забавка порівняно з цим. Вона зробила б усе, щоб повернутися в той час і просто провести трохи дозвілля одне з одним у школі.

Коли вони дивилися одне одному в очі, піхви, у яких був меч Лейли, почали деренчати. Це відбувалося так сильно, що Квін навіть бачив, як вони тремтять.

"Цей меч..." - Квін подивився на нього. Потім він щось згадав. Коли він використав свій Навик Огляду на мечі, це активувало один із Квестів.

"А, ця річ, я насправді хочу запитати тебе про неї", - згадала Лейла, знявши їх з пояса і тримаючи в руці. Вона вказала ними в напрямку плити, і меч почав тремтіти ще сильніше. - "Здається, він реагує на плиту".

"Точно, плита і слова - обидва активували Квест, щоб дізнатися більше про сім'ю Тален. Що станеться, якщо я піднесу меч до плити?"

"Ти не проти, якщо я позичу меч на секунду?" - запитав Квін.

Не бачачи проблем у цьому проханні, Лейла передала меч Квіну, і вони вдвох попрямували туди, де була плита. Сподіваємося, Квін дізнається більше про свою сім'ю Тален, про яку він досі не мав жодного уявлення. Він знав про свою вампірську сторону, але що було такого особливого в імені Тален?

Однак, коли Квін дістався місця, де лежали Демонічний звір і плита, він побачив дещо інше, що вразило його ще більше.

"Що за... це від того маленького насіння, яке я посадив?!"

Побачивши дерево, амулет на грудях Квіна почав реагувати.