Розділ 1277 — Промінь надії

Лейла залишилася стояти там, не знаючи, що робити, оскільки навколо Квіна коїлися дивні речі. В одну мить вона побачила, як амулет на його шиї засвітився, а в наступну - дерево почало збільшуватися в розмірах, і він нічого їй не пояснив.

Однак, судячи з його реакції, це було лише тому, що Квін був так само здивований наслідками своїх дій, як і вона. Наступної миті Квін, здавалося, надзвичайно сильно на чомусь зосередився.

"Не хвилюйся за Квіна. Він просто трохи грається з деревом і, ймовірно, скоро повернеться", - Вінсент обернувся, повідомляючи про це Лейлі. Для них обох стало звичною справою мінятися місцями щоразу, коли Квін використовував свій Повний контроль.

"Ось він знову, та сама людина, що й минулого разу. Я бачу, що це не Квін, але тоді хто це? Сумніваюся, що Шіро підселив когось іншого в розум Квіна, тож чи означає це, що в його тілі завжди хтось був?" - Ця думка засмутила Лейлу, не тому, що це означало б, що Квін перебуває в ситуації, подібній до Вордена, Ратена та Сіла, а через те, що він вирішив тримати це в секреті навіть від неї. Хоча вона ніяк не змогла б йому допомогти, було б приємно, якби він міг довіритися їй.

Лейла вже збиралася запитати цю таємничу особу, хто вона така, але тут справжній Квін з'явився перед нею, просячи знову позичити меч. Не маючи причин відмовляти йому, вона віддала його, і він, нічого не пояснюючи, почав йти до плити.

"Квіне, чому навколо тебе коїться так багато дивних речей? Є багато людей, які вірять, що світ обертається навколо них, що важливе лише їхнє життя, але коли я дивлюся на тебе... я ніби усвідомлюю, наскільки моє власне життя неважливе в порівнянні з твоїм. Зараз увесь світ справді ніби обертається навколо тебе", - подумала Лейла, потираючи лікоть рукою.

Через кілька хвилин годинник на її зап'ясті почав вібрувати, сигналізуючи про вхідний дзвінок.

"Привіт, Лейло, дякувати Богу, ти відповіла", - сказав Сем з іншого боку. Було зрозуміло, що він чимось стурбований, через що Лейла подумала, що напад міг розпочатися, а це було б найгіршим моментом, оскільки Квін знову був не при собі.

"Ви обоє в порядку, на вас теж напали?" - запитав Сем.

"Га? Ні, ми обидва в порядку, ми зараз біля плити. Що відбувається, на кого напали і хто?"

"Це Блейди. Вони повернулися доповісти, що поки були під землею, на них напали якісь корені. Я намагався зв'язатися з іншими, але, на щастя, схоже, що вони єдині, на кого поки що напали".

Коли вона почула слова "корені", думки Лейли одразу полинули до гігантського дерева посередині. Час нападу і момент, коли Квін возився з деревом, здавалися дуже схожими.

"Вони зараз у порядку? На них більше не нападають, так?" - запитала Лейла.

"Ні, але вони вирішили перебратися з підземних камер у замок. Тож їхнє заняття трохи відклали", - пояснив Сем.

"Думаю, це може бути якось пов'язано з Квіном", - подумала Лейла, згадуючи час перед появою таблички. - "Немає причин для паніки, але я запитаю його, коли він закінчить", - сказала Лейла, завершуючи дзвінок.

Відповідь Лейли лише додала йому розгубленості.

"Коли він закінчить? Закінчить з чим саме?"

---

Слухаючи голос, що лунав із плити, Квін був упевнений у цьому. Вона щойно заявила, що її звали Рей Тален, таке саме прізвище, яке зараз мав сам Квін. Тепер Квест почав набувати сенсу, але єдина проблема полягала в тому, що все інше не мало для нього жодного сенсу.

"Рей Тален... тож це означає, що ми родичі, так? Але як? Я думав, ви якийсь Бог, що дав усьому світу їхні здібності? Як це можливо? Мій батько - Бог? Чи робить це мене теж богом? Але я вампір!" - Реакцією Квіна на цю раптову інформацію було випалити купу запитань.

Чесно кажучи, він уже проходив через досить божевільні речі, коли дізнався про свою вампірську сторону сім'ї, дізнався про минуле Ено, дізнався про Артура та Вінсента, але ця інформація була єдиною, яка взагалі не вкладалася в його голові. По-перше, його сім'я носила прізвище Тален, яке дісталося йому від батька.

Не прізвище Ено, що, швидше за все, означало, що вампірська сторона Квіна дісталася йому від матері, але він і гадки не мав, що його невампірська сторона теж буде такою особливою.

"Заспокойся, хлопче. Чи минуло так багато часу, що ти забув, що я сказав тобі минулого разу?" - запитав Рей. - "Я був істотою, яка була навіть могутнішою за Богів. Тим не менш, залишається фактом, що до того, як я досяг цієї точки, я прожив своє життя як людина".

"Мої батьки, хоча я ніс їхню кров, моє власне існування і сили продовжувалися в мені, моє тіло змінилося, і зрештою я передав це далі. Це мало врешті-решт дійти до тебе. Коли я запитав твоє ім'я минулого разу, я зрозумів, що це, мабуть, найбільш вірогідна причина, чому ми двоє можемо розмовляти".

"Будь ласка, зверни увагу, що ми говоримо про кілька тисяч років між моїм поколінням і твоїм, тому не питай мене, чи знаю я твою матір чи батька, я вже можу передбачити твоє наступне запитання".

Якби Квін і Рей справді були якось пов'язані, то було б зрозуміло, чому його сім'я також не мала про це жодного уявлення. Минуло надто багато часу для його матері чи їхніх матерів. Все ж таки одна річ не давала Квіну спокою. Якщо ця особа не була богом, то ким він був?

"Ким... ви насправді були? Мені вже важко навіть уявити, наскільки великим міг би бути Бог, але тоді що може бути більшим за це?" - запитав Квін.

"Колись мене боялися по всій землі. Люди розповідали своїм дітям про мене, Нестримного Великого Червоного Дракона Сена! Га-га-га!" - Рей почав видавати дивний сміх, який звучав так, ніби належав звіру більше, ніж людині.

"Що, чорт забирай, відбувається, Вінсенте?" - запитав Квін, сподіваючись, що він просто не божеволіє.

"На жаль, я так само розгублений, як і ти. Можливо, тобі варто попросити Рея про трохи контексту", - запропонував Вінсент.

"Отже, ви були чимось вищим за Звіра демонічного рівня? Чи маю я уявляти вас як червону версію Дракона, що охороняє цю плиту?" - запитав Квін.

"Будь ласка, ти справді думаєш, що я був настільки слабким?" - відповів Рей з презирством. - "Не применшуючи заслуг мого лускатого друга зовні, але чи справді ти думаєш, що хтось такий міг дарувати майже всі здібності, які існують сьогодні?"

"На жаль, яким би могутнім я не був, мене обдурили. Мене навчили жорстокому уроку, бачиш. Хтось бажав, щоб я допоміг людям, але як Сен я залишався впертим, тому вони змусили мене прожити життя як людину, і завдяки цьому я навчився дбати про них. Зрештою, я зробив саме те, що від мене хотіли, і, на мій подив, зробив це за власним бажанням".

"Я радий чути, що навіть через стільки років один із моїх нащадків також допомагає людській расі. Я важко боровся за цю планету, і хоча я знаю, наскільки важкий цей тягар, я радий, що з тобою людство має бути в надійних руках".

Попри весь його новознайдений ентузіазм, багато слів Рея пролетіли повз вуха Квіна, який був зайнятий тим, що намагався осягнути, ким він насправді є. Якщо в ньому тече кров Дракона і кров Вампіра... чи взагалі в його жилах тече хоч якась людська кров? Проте, хоч би як божевільно це не звучало, Квін відчував, що у плити немає причин брехати.

Дракони, як і Вампіри, були речами, що мали б належати до казок, проте вони мали звідкись взятися. Якщо існування Вампірів було реальним, то чому він не міг повірити в реальних драконів? Не просто в якогось Звіра демонічного рівня, що стояв за ним. Він просто ніколи не думав, що буде з ними пов'язаний.

"Отже, щодо цього меча... це точно не зброя звірів, але чи належав він вам?" - запитав Квін, намагаючись змінити тему на щось легше для розуміння.

"Ні", - відповів Рей, і цього разу його голос став більш стурбованим і менш грайливим. - "Цей меч належав моєму дорогому другу. Він допомагав нам у нашій подорожі, і схоже, що він знайшов спосіб допомогти тобі в твоїй. Однак цей меч не має нічого спільного з нашою родовідною лінією".

"Чесно кажучи, я не знаю багато про нього, але я знаю, що є хтось, хто може знати. Є істота, яку я знав у минулому, за моїх часів. Вона має досі вештатися десь навіть сьогодні. Можливо, ти навіть зустрічав її, бо вона любить пхати носа в різні справи".

"За моїх часів вона була відома як Блісс. Шукай її... або чекай, поки вона сама тебе знайде. Оскільки ти маєш мою кров, це має статися рано чи пізно. Я впевнений, вона розповість тобі більше про меч".

[Отримано новий Квест]

[Зустрітися з Божественною істотою]

'Божественна істота... це та сама Блісс, про яку він говорив?'

Світло на плиті знову почало тьмяніти, і Квін зрозумів, що час для розмови добігає кінця.

"Схоже, наш час добігає кінця. У твоїх жилах тече моя кров, і якщо ти справді Тален, то Далкі навіть не будуть варті твого часу. Просто продовжуй рости, ставай сильнішим і розвивайся. Як одному з моєї крові, для тебе не буде жодних обмежень. Сім'я Тален здатна вийти навіть за межі будь-чиїх очікувань, повір мені".

Почувши ці слова, Квін подумав про інший Квест, який він отримав.

[Стати чимось більшим, ніж Вампір-лорд]

З якоїсь причини, після короткої розмови з Реєм, Квін почувався впевненіше, ніж будь-коли. Втома, яку він відчував раніше, поразки, яких він зазнав, - він зрозумів, що маленька частина його почала втрачати надію.

Він почав сумніватися, чи зможемо ми стати достатньо сильними, щоб зупинити їх, але тепер з'явився новий промінь надії.

_______________________

Тут використовується така собі гра слів. Ім‘я "Рей( Ray )" перекладається, як " П ромінь". Тому в цьому розділі Рей який подарував надію став так званим "Променем надії"