Розділ 1278 — Заплановано чи ні?

Світло від плити почало згасати, і Лейла нарешті побачила, як Квін прибрав руку від неї. Вона очікувала, що Квін виглядатиме напівпереможеним, як це було досі. Особливо судячи з виразу його обличчя, яке вона бачила, поки його рука була на плиті, але натомість вона побачила посмішку.

"Чи знайшов він відповідь, яку шукав ?" - подумала Лейла. Посмішка Квіна викликала тепле відчуття в серці Лейли.

"Мої емоції, вони зовсім розбурхані. Це через підклас?" - Її вампірський підклас змушував емоції бути сильнішими, ніж зазвичай.

Вона вже відчувала це раніше: смуток, гнів і щастя. Усі ці емоції були в рази сильнішими, ніж до того, як вона стала вампіром. Але саме це дозволяло їй еволюціонувати в інші форми. Що сильніша емоція, то більше сили вона мала.

На додачу до цього, вона помітила, що меч, який вона віддала Квіну, більше не дрижить. Коли вона була поруч із плитою, Лейла сама намагалася торкнутися її. Коли вона тримала меч, такого ефекту в неї не було.

"Ти особливий, чи не так?" - подумала Лейла, і перш ніж вона встигла усвідомити, Квін був уже прямо перед нею, повертаючи меч.

"Я не дізнався багато про меч", - сказав Квін. - "Тільки те, що він належав комусь іншому дуже давно. Схоже, ти можеш продовжувати користуватися ним без жодних побоювань. До речі, ти колись чула про когось на ім'я Блісс?" - запитав Квін.

Він знав, що це малоймовірно, але Лейла та інші жили до нього, і був час, коли вона досить довго перебувала в Чистих. Можливо, вона колись зустрічала цю особу, але, побачивши, як вона похитала головою, Квін зрозумів, що це завдання буде не з легких.

"Може, Божественна істота?" - знову запитав Квін, маючи на увазі ім'я, яке дала їй система, а не те, що було у Рея. Але Лейла знову похитала головою.

Лейлі здалося дивним, що Квін шукає когось після дотику до плити, і вона хотіла запитати чому. Проте він здавався заглибленим у роздуми.

Він думав про те, як виконати наступну частину квесту. Водночас він був трохи роздратований тим, що нічого не отримав за інформацію про свою родову лінію сім'ї Тален.

"Це тому, що я отримав інший квест одразу після цього? Можливо, це як ланцюжок, і я не отримаю справжню винагороду, поки не виконаю все", - міркував Квін. Що важливіше, йому потрібно було зрозуміти, як знайти цю людину.

Хоча Рей сказав, що є шанс, що вона сама прийде до нього, чому вона досі цього не зробила? Усі знали, хто він. Блейди могли дістатися до нього, тому він був впевнений: якби хтось його шукав, він зміг би його знайти.

"Знаєш, якщо ти шукаєш когось, можливо, варто запитати Лоґана", - запропонувала Лейла. - "У нього є доступ до військових архівів і більше інформації, ніж ми можемо собі уявити. Я гадаю, він зміг би знайти того, кого ти шукаєш, але з таким ім'ям, як Блісс, не знаю, наскільки це допоможе".

Це була слушна порада, і Квін обов'язково запитає Лоґана, але в нього було передчуття, що це теж не спрацює.

"Я теж ніколи не чув про цю Блісс", - сказав Вінсент. - "Але ти маєш пам'ятати: особа в плиті сказала, що жила 1000 років тому. Якщо це друг цієї особи або хтось, хто знав її, то, можливо, мало хто знає, хто це".

"Проте є ті, хто також жив тисячі років і може знати відповідь, і один із них на цьому самому острові".

"Будь ласка", - майже благав Квін Вінсента, сподіваючись, що той не пропонує те, про що він думає. Після того, як його настрій щойно покращився, невже він справді радить перевірити, чи знає Ено, хто така Блісс або Божественна істота?

"Гаразд... Думаю, нічого не вдієш, і мені в будь-якому разі треба з ним поговорити", - зітхнув Квін. - "Навіть якщо наші погляди чи мораль різні, наші цілі наразі однакові".

"Лейло, я просто хотів подякувати тобі за те, що ти весь цей час була поруч. Чому б тобі не зустрітися з Семом, дізнатися про його плани, а потім повернутися до мене? Мені потрібно дещо зробити", - сказав Квін.

Не бажаючи гаяти час, Квін побіг у бік замку. Судячи з того, що Квін прямував туди, а не до Сема, Лейла зрозуміла, з ким він збирається говорити.

"Сподіваюся, між ними нічого не станеться", - подумала Лейла, сама прямуючи до замку.

--

Завдяки швидкості Квіна знайти Ено було нескладно, оскільки той залишався на тому самому місці, де Квін бачив його востаннє - на вершині замку. Він стояв спиною до Квіна, дивлячись у бік Брока.

Він знав, що Ено відчуває присутність Квіна, проте не обернувся, і, побачивши червону Криваву броню, Квін відчув, як у голові промайнуло безліч думок.

"Кривава броня, Ено мав її весь цей час, а інші вампіри навіть не знали про це. Мабуть, це той, хто обвів навколо пальця навіть Артура, той, кого він дозволив називати другом, навіть знаючи, що він накоїв".

"Я також не можу позбутися думки, що це не єдине, що приховує Ено", - подумав Квін.

Що також впало в око Квіну, так це короноподібний елемент на його голові. Він не бачив цього раніше, навіть на обладунках Артура, і був упевнений, що це не просто для прикраси.

"Сподіваюся, ти повернувся сюди не для того, щоб читати мені лекції, бо якщо так, то краще продовжуй те, що робив раніше", - відповів Ено.

Із замку Ено мав чіткий огляд того, що робив Квін, і, можливо, навіть здогадався, що відбувається, але Квін знав, що він не міг чути їхню розмову. Інакше він би зрозумів, чому той тут.

"Я хотів запитати тебе про дещо, про..."

Тільки-но Квін збирався поставити питання, він побачив, як Брок обернувся і подивився в інший бік. Квін також замовк на півслові, бо теж почув це. Він швидко підбіг до краю муру замку і вгледівся в далечінь, де виднілося безкрає синє море.

Усюди відкривалися великі велетенські кола. Вони виглядали схожими на портали, якими всі користувалися, але не було жодного пристрою, щоб їх активувати. Здавалося, вони просто виникли з нізвідки над океаном. Не один, а близько двадцяти.

Справжнє занепокоєння викликало те, що це були не маленькі портали для людей, і не встигли вони оговтатися, як крізь них пройшли космічні кораблі - близько десяти з кожного порталу. Кораблів було так багато, що Квін не міг їх порахувати, і всі вони рухалися до Острова Блейдів.

Що примітно, вони не були схожі на кораблі Далкі.

"Скільки... скільки вони відправили на цей острів?" - сказав Квін.

"Я відчував, що він піде ва-банк", - сказав Ено, все ще не рухаючись, але його кулак був стиснутий.

"Джим, навіщо стільки?" - подумав Вінсент.

Ті, хто був у замку, - не єдині, хто зреагував на це. Несподівано, хоча кораблі ще не досягли острова, Звір демонічного рівня нарешті, здавалося, вирішив прокинутися.

Його важкі лапи вдарили об землю, злегка струснувши її, коли він підвівся. Подивившись у небо, він широко роззявив пащу і видав могутнє ричання.

Звірі в лісах і птахи розлетілися, боячись залишатися на острові, і кожен, хто не знав, що відбувається, тепер зрозумів: щось почалося.

Рик був таким гучним, що Квін закрив вуха, а коли звук стих, він подивився на звіра.

"Ні... ні, ні, ні!" - подумав Квін.

Дивлячись на телепорт, Квін побачив, що він розбитий на дрібні шматочки. Він не знав коли, але бачив, як велетенський хвіст Дракона рухався туди-сюди поруч із ним, але все ще на певній відстані. Він міг лише припустити, що той зіткнувся з телепортом біля плити.

"Цього я не очікував. Звір ніколи раніше не наближався до плити на таку відстань, тому я думав, що це безпечно навіть від Звіра демонічного рівня", - сказав Ено. - "Однак це означає, що для нас немає шляху назад. Якщо ми хочемо вижити, ми повинні битися на повну. Поставити на кін наші життя".

Дещо всередині Квіна підказувало, що після цих слів руйнування телепорта не було випадковістю. Ено хотів закінчити це тут, незалежно від того, хотіла цього Фракція Проклятих чи ні.