Розділ 1283 — Не повертайся

Квін мав лише небагато часу, щоб заздалегідь випробувати можливості Дерева Розеус, але тепер, опинившись у реальній бойовій ситуації, він швидко опановував нові прийоми та навички, які допомагали у боротьбі з ворогом.

Наприклад, використовуючи "Повний контроль" на самому Дереві Демонічного рівня, він міг продовжувати віддавати йому прості команди, ніби надавав комусь частковий контроль. Це означало, що Вампір-лорд міг зосередитися на певних частинах острова, щоб посилити істот і битися з ворогом.

Замасковані вампіри почали нервувати, оскільки з нізвідки з'являлося все більше звірів, адже коріння дерева позначало нових, щойно хтось із них гинув.

Ще одна відмінність між деревом і амулетом Демонічного рівня полягала в передачі енергії. Здавалося, що в дерева енергія ніколи не закінчується; радше воно дозволяло звірам позичати її.

Спочатку, коли звір був при смерті, Квін висмоктував його енергію, але до того, як він відкрив здатність делегувати деякі завдання дереву, він не міг висмоктати енергію з кожної істоти до її загибелі.

Проте це призвело його до усвідомлення: щоразу, коли один із "Позначених" звірів помирав, енергія всередині нього автоматично поверталася до Дерева Розеус. По суті, звіри, що залишалися, могли ставати сильнішими, поки Квін продовжував давати їм енергію.

"Не дивно, що з початковим Деревом Демонічного рівня було так важко впоратися. Я все думав, як Робін став таким сильним, навіть після того, як воно "Позначило" всіх інших", - подумав Квін.

На подив, оглядаючи острів, Квін виявив одного зі своїх товаришів, який, здавалося, був сам… хоча насправді за ним слідували двоє.

"Чорт забирай!" - вигукнув Пітер. - "Я думав, що зможу випередити всіх і дістатися до тих кораблів, щоб розібратися з ними, перш ніж вони прибудуть на острів, але тепер я гадки не маю, куди йду. Я заблукав!"

Однак, навіть попри те, що Пітер заблукав, він все одно зумів натрапити на свою частку супротивників, єдина проблема була в тому, що…

Шість чоловіків у масках бігли крізь джунглі; вони легко помітили велике бліде тіло за милю і визначили його як ціль. Усі вони вирішили атакувати, випускаючи свої криваві удари крізь дерева.

Вони думали, що їхня атака точно влучить, але бліде тіло уникло всіх ударів. Побачивши це, чоловіки в масках вирішили, що краще атакувати в лоб. Використовуючи свою фізичну силу та сили вампірів, вони кинулися в атаку.

Саме тоді вони помітили Пітера поруч із блідим тілом; на його обличчі була дивна посмішка, ніби він був у захваті. Пітер хруснув суглобами пальців і розім’яв шию, повертаючи її з боку в бік.

"Нарешті шестеро, можливо ці хлопці будуть м..." - перш ніж Пітер зміг закінчити думку, він почув звук, схожий на удар батогом. Чоловіки в масках навіть не зрозуміли, що сталося, продовжуючи рухатися вперед, поки незабаром їхні верхні частини тіла не зісковзнули з ніг і врешті-решт не впали на землю…

"Чорт забирай!" - вигукнув Пітер. - "Ноги, ти продовжуєш вбивати їх усіх, перш ніж я встигаю хоч раз вдарити! Я знаю, що ти просто намагаєшся захистити мене, але я теж хочу трохи розважитися, ти знаєш?!"

Квін не міг повірити в те, що щойно побачив. Ноги Слайсер разом із хвостом були такими ж сильними, як і раніше. Навіть вампіри не могли зрівнятися з ними, а тіло Гілстона також було швидшим, ніж вони могли відреагувати.

Побачивши це, Квін подумав, що, можливо, за Пітера йому справді не варто хвилюватися, і вирішив, що може залишити його займатися своїми справами, поки сам продовжуватиме спроби сповільнити "Маскованих".

---

Усередині замку Борден щойно увійшов до їдальні, але виявив там тріо з тришипих Далкі.

"Схоже, вони впізнали мене з того відео. Чи варто мені відчувати лестощі, що Далкі теж його дивилися?" - подумав Борден, збираючись розвернутися. - "Ось і кінець моєму плану прикинутися одним із них. Хоча я все одно не збирався робити це довго".

Зараз Борден був тришипим Далкі, зовсім як ті, що стояли перед ним. Тоді він цього не помітив, але під час бою зі Слайсер він був настільки сповнений люті, бачачи свого брата в біді, що зумів викликати четвертий… На жаль, зараз він не міг зробити те саме.

Він не розумів, чому він відрізняється від інших Далкі. Він міг приймати людську подобу, тоді як інші - ні, так само як він міг приховувати кількість шипів на спині, але це не мало значення, він був іншим.

Тим не менш, коли він уже збирався повернутися, він почув у голові голос.

"Ти збираєшся просто втекти?"

Голос був явно його власним, проте сама думка про втечу дратувала його.

"Ні", - вирішив Борден і повернувся назад, якраз вчасно, щоб побачити удар від одного з Далкі. Відхиливши голову, він уникнув його, а потім відповів власним ударом, завдавши нищівного аперкоту в підборіддя Далкі, що підкинуло того в повітря.

"Я не можу втекти, тому що я збираюся захистити їх! Я вб'ю цих хлопців!" - закричав Борден.

Він зміг влучити в першого, сподіваючись, що цього буде достатньо, щоб вбити живучого Далкі, чия стійкість іноді змагалася із зомбі. Борден рушив вперед, сподіваючись добити Далкі, але назустріч йому полетіли ще два кулаки.

Борден підняв руки, блокуючи атаку. Він зрозумів, що хоча всі вони були тришипими, їхня сила не зрівнялася з його, оскільки його відкинуло лише на кілька дюймів від того місця, де він стояв. Проте була критична проблема: їх було троє, а він один.

Перш ніж він зміг зробити щось ще, кулак другого Далкі влучив йому в живіт, змусивши його впасти, а потім третій Далкі вдарив його ногою в голову.

Перший також оговтався і стрибнув, щоб приєднатися до своїх товаришів, поки Борден зціплював зуби. Коли він опинився достатньо близько, Борден здивував їх усіх, кинувшись на першого, і вони обоє впали на підлогу. Тільки для того, щоб отримати ще два удари від інших, що тепер пошкоджували луску на його тілі.

Це тривало далі: за кожен удар, який вдавалося завдати Бордену, він отримував два удари у відповідь. У той же час, хоча він ставав сильнішим з кожним ударом, так само ставав і один із них.

"Я мушу щось зробити, інакше я довго не протримаюся проти трьох. Якщо мені не вдасться отримати свій четвертий шип, як тоді, я програю цей бій!"

Його хвилювання почало відволікати Бордена, і Далкі, які зрозуміли, що їхній опонент збирається перетворити це на бійку, були достатньо розумні, щоб почати цілитися в одне й те саме місце - бік його ребер. Один із них навіть вирішив не стискати кулак, а вп’ястися кігтями, відриваючи частину луски Бордена.

З його боку потекла зелена кров, і він був майже впевнений, що ребра зламані.

"Архгг!" - закричав Борден, ігноруючи біль, і знову кинувся в атаку, вчепившись у того Далкі, який був поранений найбільше. Весь цей час Борден до чогось прагнув: він навмисно вирішив не завдавати іншим двом стільки ж шкоди, і щоразу, коли з’являлася можливість атакувати першого, він використовував свою повну силу, вирішивши, що зараз саме час.

Те, що він не чіпав інших, було зроблено, щоб послабити їхні сили, а завдання шкоди цьому одному мало виснажити його. Потім Борден підняв Далкі в повітря над плечем, плануючи вгатити його в землю, але побачив, що на нього летять два кулаки.

"Вони вдарять мене одразу після того, як я розправлюся з цим… і це буде боляче", - подумав Борден, але все одно продовжив атаку.

Вгативши Далкі об підлогу, він зробив діру, розбивши землю під ними. Вони були на нижньому поверсі, але не усвідомлювали, що під ними ціла печерна система.

Тепер Далкі загубилися.

"Чекай, чому мені не боляче?" - подумав Борден, очікуючи удару від інших двох будь-якої секунди, але він так і не прийшов. Озирнувшись по кімнаті, він побачив велику істоту з чорною шерстю, величезними чорними крилами на спині та мордою з нищівними іклами.

На передпліччях також було щось схоже на менші крила, тільки складені, що надавало їм міцного та гострого вигляду. Перед ним на підлозі був закривавлений Далкі, тоді як іншого відкинуло в стіну.

"Ворден… ти еволюціонував?" - з подивом запитав Борден.

"Так, але я не єдиний", - відповів Ворден із посмішкою.