Розділ 1290 — Копія копії

Побачивши обличчя другої людини під дивною чорною маскою, яку, здавалося, носили всі вони, Фекс відчув, що щось тут не так. Обидва виглядали ідентично... занадто ідентично, навіть якби вони були близнюками. Якщо відкинути малу ймовірність того, що вампір випадково зірвав маски з двох братів, існувало інше пояснення їхньої схожості.

Фекс ковтнув , обмірковуючи цю можливість. Він швидко підійшов до іншого маскованого чоловіка на землі й почав знімати маску і з нього. Денніс, Агент 11 та горила спостерігали за його дивними діями збоку, відпочиваючи та відновлюючи сили, і дивувалися, чому він поводиться як божевільний.

Однак, коли вони побачили, як він зняв маску з шостої людини, вони перестали зважати на його дії й зосередилися на деталях обличчя. Він пітнів - те, чого вампіри зазвичай не робили, навіть коли втомлювалися, а це означало, що його, швидше за все, щось турбувало.

"Вони абсолютно однакові!" - вигукнув Фекс у розпачі. - "Усі ці масковані чоловіки однакові! Усі вони, мабуть, клони однієї людини".

Денніс нарешті підвівся, щоб подивитися, про що говорить Фекс... Він наполовину сподівався, що люди просто схожі між собою або що інший вампір просто відкрив обличчя ідентичних шестернят, але їхня подібність була просто надприродною.

Група потягла трупи цих чоловіків поруч один з одним, щоб краще роздивитися й порівняти. Однак це зробило ситуацію ще дивнішою, бо з ніг до голови всі чоловіки були ідентичними, навіть за зростом.

"Вони, мабуть, клони! Хіба Квін не казав, що Ено може робити те саме? У нього теж були численні копії самого себе", - припустив Денніс і почав принюхуватися до повітря. У нього виникла ще одна думка, і він хотів дещо перевірити.

Слідуючи за своїм нюхом, він незабаром вийшов на іншу масковану особу, з якої Фекс ще не встиг зняти маску. Знайшовши шістьох людей з однаковими обличчями поспіль, Фекс не очікував побачити нічого іншого.

"Це мало б сенс, мабуть. Якщо Річард міг це робити, його родичі теж можуть, враховуючи, що вони повинні мати таку ж силу", - подумав Денніс.

Якби Фекс зосередився, він все ще міг би почути звуки битви, що доносилися з різних боків. Він знав, що Річард міг створювати клонів, але щоб стільки?

"Та хай йому грець, ми весь цей час билися проти клятих клонів!" - продовжував кричати й лаятися Фекс. - "Хіба це чесно? Ці хлопці навіть не справжні! Не дивно, що їх так багато! Ми повинні ризикувати своїми життями, тоді як їх можна так легко замінити!!!"

Зрештою, Денніс наважився зняти маску з людини перед собою, і те, що він побачив під нею, нарешті відрізнялося від інших маскованих. Це була жінка, яка вже була мертва, але в ній було ще дещо, що відрізняло її від інших.

"Підійдіть сюди!" - гукнув Денніс.

З цікавості підійшли горила і навіть Агент 11. Агент Чистих не був впевнений, чому саме Фекс та інші перебували на острові, але з того, що він зрозумів, вони, здається, протистояли тому, що світ наразі знав як "В". Він бачив їхні червоні очі та здібності. Якби йому вдалося втекти, він міг би використати всю цю інформацію, щоб піднятися в організації Чистих.

"Ця... людина", - Фекс понюхав повітря, щоб переконатися, але він також згадав дещо інше, дивлячись на конкретну рану на її тілі. Саме він її вбив. Фекс добре пам'ятав цю особу, бо вона була єдиною, хто використав проти нього здібність.

"Стривайте, невже це причина?" - озвучив свої думки Фекс. - "Ми билися з багатьма вампірами, але жоден з них, здається, не мав здібностей?"

"Я бачив деяких вампірів, у яких немає здібностей. Хіба це дивно?" - запитав Денніс.

"Навіть у зоні розподілу вампіри обирали різні здібності з тринадцятої сім'ї, тільки ті, хто не полишив надії на підвищення, вирішували не вивчати жодної здібності".

"То ти вважаєш, що люди - це не клони? Думаєш, вони їх викрали, бо клони не можуть вивчати здібності?" - замислився Денніс.

"Чи не може це бути просто випадок, коли їх створили нещодавно?" - вставив Агент 11 свою думку з цього приводу, головним чином тому, що йому не було чим зайнятися, і він усвідомлював, що його буквально втягнули в халепу Фракції Проклятих.

"Якби вашому ворогу потрібна була лише армія, щоб здолати вас, чи став би він довго готуватися, щоб навчити їх усіх здібностям або знайти їх? Можливо, правильніше буде сказати, що той, хто створив цих клонів, не в змозі копіювати їх разом зі здібностями. Інакше він міг би навчити одну людину здібності, а потім клонувати її. Знову ж таки, я не вчений".

Поки вони були зайняті роздумами про те, як ця інформація може допомогти їм у нинішній битві, вони незабаром почули, що до них наближається ще одна хвиля людей.

"Ну, гадаю, з кількістю у них проблем немає, і, на відміну від нас, їм не потрібно перейматися втратами", - Денніс кілька разів розім'яв руки за спиною. Він відчував, що його тіло ще не повністю відновилося, і хоча кров людей дозволяла їм зцілюватися, відновлення енергії та витривалості було зовсім іншою справою.

З великих дерев джунглів вони побачили, як з'являється більше маскованих чоловіків. Як вони й підозрювали, це була ще одна група.

"Хіба з ними щось не так?" - запитав Фекс, підходячи ближче до інших, і крутячи пальцями, готуючись будь-якої миті прикріпити їх до Агента 11.

Коли вони підійшли ближче, Агент 11 теж це помітив: деякі маски, які вони носили, були тріснуті, а на одязі виднілися рани та кров. Ще до того, як група дісталася до них, змієподібний звір, який допомагав їм раніше, впав зверху, приземлившись на трьох із них.

Він випустив свою кислоту на інших членів, і всі масковані впали, але вони, здавалося, ігнорували змію, яка щойно впала на деяких із них. При ближчому розгляді здавалося, що вони поспішають, намагаючись продовжувати бігти.

Перш ніж вони встигли зреагувати, перед групою приземлилася постать, і як тільки вона приземлилася, вона розправилася з рештою маскованих кількома ударами.

"Хіба це не Мона, одна з колишньої Великої четвірки? Що вона тут робить, у такому місці?" - Агент 11 був шокований до глибини душі.

Мона обернулася, розправившись з ними, і змія, що була на землі, підповзла й обвилася навколо її шиї. Обертаючись, вона подивилася на тих, хто стояв перед нею, і помітила, наскільки вони втомлені, а їхній одяг розірваний.

"Вибачте. Я була впевнена, що зможу зупинити їх, і непогано справлялася з кракеном. Але вони просто продовжували з'являтися знову і знову, здавалося, що вони..."

"Нескінченні", - закінчив її думку Денніс. - "Ми відчули те саме. Ми просто раді, що ти розправилася з багатьма з них, і, гадаю, всі на цьому острові погодяться. Що сталося зі звіром, який був з тобою?"

Мона була сильною жінкою, яка зазвичай випромінювала впевненість, але коли їй поставили це запитання, інші помітили дивну річ: ця впевненість зникла з її обличчя, і вони не були впевнені, чи уявляють собі це, але бачили, як вона злегка здригнулася.

"Кракен... він мертвий", - відповіла Мона, відводячи очі від інших, повні болю.

"Гадаю, навіть звір демонічного рівня не впорається з армією вампірів", - зауважив Фекс, майже пишаючись цим фактом.

"Ні, це зробили не масковані", - відповіла Мона. - "Це було щось інше. Чесно кажучи, я не впевнена, що маю вам про це розповідати... це може змусити вас здатися в цій битві... Як ви думаєте, чи не запізно нам усім відмовитися від цієї місії?"

Усі вони дивувалися, що ж такого могла побачити Мона, що переконало її в тому, що відступ насправді може бути найкращим варіантом.