Розділ 1293 — Образа Джима

Спочатку Квін вважав, що йому доведеться виснажити сили Далкі, але зрозумівши, що його навичка «Перевантаження Тінню» достатня, щоб стримати Дракона, він вирішив пощадити їх. Вампір-лорд був упевнений, що вони можуть знадобитися йому пізніше, і замість того, щоб самому підіймати плиту з землі, знайшлася краща людина, чи, у цьому випадку, істота для цієї роботи.

"У мене обмежена кількість часу на використання «Перевантаження Тінню», і я хочу використовувати його якомога менше, інакше мої МС-клітини отримають серйозний удар", - подумав Квін, продовжуючи блокувати полум'я, що виривалося з пащі Дракона.

Оскільки обидва бачили, що полум'я не дає ефекту, Квін знав, що станеться далі. Так само, як Вінсент бачив це під час битви проти Ено, Дракон розвернув тіло, готовий використати свій гігантський хвіст, але Квін також готував дещо своє.

[Навичка активована: Тіньова Порожнеча]

Тінь розтікалася по землі в усі боки відтоді, як Квін активував свою Зброю душі. Тепер, коли він активував навичку, великий куполоподібний тіньовий простір накрив їх обох. Побачивши хвіст, що наближався, Квін швидко занурився у свої тіні й з'явився над Драконом, падаючи на його спину.

Середня частина хвоста не влучила ні в що, окрім повітря, проте його кінчик подряпав зовнішню частину купола. На подив Квіна, це залишило дірку в куполі, але його тіні почали збиратися там, ніби заліковуючи поріз…

"Схоже, воно справді хоче вибратися звідси, але я саме там, де хочу бути". - Квін кинув погляд на плиту та дерево, які також опинилися всередині купола. Його поточний план вимагав виграти час, щоб дерево виконало його новий наказ.

Він мусив переконатися, що дерево не потрапить під жодну з атак Дракона. Можливо, воно походило з дерева Демонічного рівня, і Квін знав, що його коріння простягається по всьому острову, проте він не хотів випробовувати долю, наскільки воно міцне.

На щастя, Дракон, здавалося, був повністю зосереджений на ньому.

Це було чудово для Квіна, оскільки це означало, що Звір демонічного рівня ще не помітив коріння, яке почало рити біля основи таблички. Коли воно пробилося з-під землі навколо неї, воно використовувало свої кінчики, як руки, намагаючись витягнути її зверху, водночас штовхаючи знизу, хоча жоден із методів на перший погляд не працював.

"Я бачу, що ти сильний, і наразі я ще занадто слабкий, щоб перемогти тебе , - подумав Квін. - Ось чому мені доведеться знову позичити твою силу, щоб я зміг захистити тебе!"

Його біла рукавиця була прикладена до спини Дракона, і активна навичка була активована знову. Сила швидко перетікала в Квіна, поки Дракон ревів ще гучніше від гніву, роблячи все можливе, щоб позбутися шкідника на собі.

Саме в цей момент Квін відчув щось інше. Він відчував, як зв'язок із тими, кого він перетворив, час від часу коливається, проте цього разу один із них обірвався. Життя одного з його супутників було втрачено, і знову він не був там, щоб запобігти цьому.

"АРГГХ!" - закричав Квін ще гучніше від болю, поки енергія продовжувала поширюватися його тілом, а сльози покотилися по його обличчю.

--

На невідомій відстані від місця, де були Квін і Дракон, Ено залишив печеру у водоспаді й помітив когось, кого не очікував зустріти так далеко.

"Ти маєш непоганий вигляд для старого, але тобі не обов'язково бути таким гучним. Мої вуха достатньо гострі, щоб почути тебе, навіть якби ти просто прошепотів моє ім'я", - звернувся до нього Джим у невимушеному тоні.

Його вибір одягу був типовим для вампіра: він був переважно в чорному, а також носив довгий плащ. На вигляд йому було близько тридцяти років, проте зачіска була абсолютно нетиповою для сучасної епохи, що вказувало на його справжній вік. У Джима були великі бакенбарди, що закривали вилиці, а волосся зверху було завите в кучері, які, проте, були охайно вкладені.

Річард був злегка здивований, що Далкі поруч із Джимом мали лише один шип. Він думав, що один із головних організаторів усієї цієї битви матиме кращу охорону, принаймні з трьома чи чотирма шипами.

"Твоя зовнішність не змінилася", - зауважив Річард, невимушено зістрибнувши зі скелі, на якій стояв, і приземлившись на березі річки. Тепер вони були на відстані десяти метрів один від одного, але жоден не починав ворожих дій.

До того як Джим став Вампіром-лицарем, що працював під керівництвом свого племінника Вінсента, він був попереднім лідером, тому було дуже дивно, що вампір віку Джима все ще зберігає таку молоду зовнішність. Реалістично кажучи, до цього часу він мав би ослабнути.

"Що ти накоїв? ...Ти справді впав так низько? Використовувати життя людей, щоб продовжити власне?" - запитав Річард із недовірою.

Джим почав сміятися з реакції свого предка.

"А що, якби й так? Хіба вампіри також не використовують людей, навіть якщо це лише клони для постачання крові? Як ти не зміг прийняти просту реальність, що людські життя призначені для того, щоб ми їх використовували? Хіба ти не носиш обладунки з Кривавої броні, створені з померлих вампірів? Чим ти відрізняєшся від мене в цьому плані?"

"Ми відрізняємося від самого початку" - наполягав Річард. – "Ти існуєш лише завдяки мені! Джиме, я намагався співчувати тобі, але я все ще не можу зрозуміти, чому ти вирішив піти на це божевілля! Я розумію, що з тобою вчинили несправедливо, що твої досягнення завжди применшували, але хіба тоді твій гнів не мав би бути спрямований на поселення вампірів? Чому ти допомагаєш Далкі, ні, чому ти намагаєшся позбутися людей?"

Під час розмови здавалося, що Річард подекуди починав сердитися, лише щоб швидко заспокоїтися. Джим просто посміхався, проте цей простий щирий жест був ще більш лякаючим. Він здавався задоволеним можливістю поговорити з Річардом, ніби чекав на це.

"Невже це виглядає так для тебе? Наш бік - це той, хто об'єднав людей, вампірів і навіть Далкі, які працюють разом. Хіба це не звучить як ідеальна утопія? Щодо твого запитання, не хвилюйся, я скоро навчу вампірів уроку".

"Як ти думаєш, що станеться, коли всі люди зникнуть із цього всесвіту? Ті вампіри думають, що вони важливіші за людей, але не усвідомлюють, що насправді вони слабші".

"Я не просто хочу перемогти їх, ні, я хочу змусити їх страждати. Я позбудуся кожної краплі крові й буду насолоджуватися тим, як вони голодуватимуть, поки врешті-решт не зрозуміють, що для них залишилася лише одна альтернатива".

"Далкі" - підсумував Річард. – "Тож твоя причина така дріб'язкова. Це тому, що вампіри відкинули твою ідею, відкинули тебе і Далкі, що ти змушуєш їх повзти до тебе по допомогу?! Як це по дитячому!"

Річард не думав, що отримав усі відповіді від Джима про те, чому він робить те, що робить, але ця розмова прояснила одне. Джим прийняв рішення, і змінити це було неможливо.

Оскільки достукатися до нього словами було неможливо, Річард почав зводити руки разом, і шпиль на його голові засвітився.

"Давай, ти справді збираєшся атакувати мене?" - запитав Джим, зітхнувши. – "Наскільки я пам'ятаю, ти все ще винен мені послугу, якою я ніколи не мав нагоди скористатися. Хіба ти не віриш у справедливість, еквівалентний обмін? Що ж, я б сказав, що зараз ідеальний час, щоб скористатися цією послугою".

"Це досить просто, насправді. Не ставай у мене на шляху. Просто дозволь мені пройти й подивися, як я підкорю Звіра демонічного рівня. Інакше..."

Джим поклав руку на Далкі поруч із собою. Спина Далкі почала світитися. Відбувалася зміна, коли енергія текла крізь істоту. Це було коротко, але на мить здалося, що Річард зміг помітити щось, що виглядало вбудованим у долоню Джима.

'Якийсь кристал?'

Через кілька секунд, коли світло згасло, зовнішність Далкі кардинально змінилася. Він став на фут більшим, у нього виросли крила на спині, лускоподібні риси стали компактнішими й темнішими, а найгірше - кількість шипів на спині змінилася.

Загалом їх стало шість.