Розділ 1295 — Подарунок від нього

Група ухвалила рішення, і після цього Ворден вирушив у ліс на пошуки Пітера, тоді як інші попрямували до замку, перш ніж вирушити до Храму на острові.

Перед відходом Ворден підійшов до того місця, де був Ратен, повідомивши йому, щоб той повернувся і тримався ближче до замку. Його завданням було стежити за тим, щоб жоден Маскований не наближався до цієї зони найближчим часом.

Усередині замку група увійшла до кімнати, де була Лінда.

Усі вони бачили, як вона спокійно лежала на ліжку, без ран, навіть не підозрюючи, що до неї прийшли гості. Оскільки її одяг був пошматований під час бою, Борден одягнув її в інший комплект… костюм французької покоївки.

Борден помітив дивні погляди інших, спрямовані на нього, які ставили під сумнів його вибір вбрання.

"Це було єдине, що я міг знайти в цьому місці, чесно!" - намагався виправдатися Борден, червоніючи. - "Вона була непритомна, а ми мусили залишити її велику броню. Ми не могли забрати її з собою, і поки вона не прокинеться, вона не зможе використати своє Тіньове Оснащення, щоб одягнути свою звичайну броню, а я не міг просто залишити її напівголою!!!…"

"Не намагайся виправдовуватися, бро", - сказав Фекс, поклавши руку на плече Бордена. - "Чим більше ти намагаєшся виправдатися, тим виннішим виглядаєш. До того ж, я думаю, ти зробив гарний вибір".

У кімнаті був ще один дурень, який також оцінив вбрання, але навіть він знав, що зараз не час для грубих жартів щодо смаку Бордена.

Знаючи, що їм потрібно йти, і не бачачи жодних ознак того, що Лінда прокинеться, комусь із них довелося нести Лінду з собою. Борден швидко зголосився на це завдання, але з якоїсь причини інші не вважали гарною ідеєю, щоб саме він ніс її, тому всі погодилися, що Мона - чудовий варіант. Завдяки своїй звіриній броні вона мала нелюдську силу, тож для неї це не було проблемою.

За потреби Фекс міг використати свою Здібність Ниток, дозволяючи Моні звільнити руки та ноги під час бою. Піднявши тіло Лінди, група перейшла до сусідньої кімнати, де знайшла тіло Вевіла, що лежало на ліжку. Простирадла під ним забарвилися в червоний колір від крові на його одязі.

Почуття інших у кімнаті були сповнені суму, гніву та навіть більшого. Вони всі присвятили хвилину мовчання, щоб віддати шану Вевілу, перш ніж Фекс нарешті поставив велику дерев'яну скриньку, що була в нього за спиною.

"Я не дозволю твоєму тілу залишитися на цьому острові, Вевіле", - заявив Фекс, обережно піднімаючи його і м'яко кладучи в скриньку, яка, на щастя, була досить добре оббита. Зрештою, спочатку вона була розроблена так, щоб тримати Агента 11 всередині навіть тоді, коли Фекс активно рухався.

"Я зроблю все, щоб захистити тебе, щоб Лінда змогла попрощатися. Б’юся об заклад, коли ми повернемося, Квін влаштує тобі найкращу могилу, дозволивши решті Фракції Проклятих подякувати тобі за те, що ти для них зробив", - сказав Фекс неживому тілу.

"Можна я допоможу накрити кришкою?" - запитала Лейла. Звісно, Фекс погодився на її прохання. Перш ніж він усвідомив це, усі схопилися за кришку скриньки і допомогли закрити її, перш ніж обережно покласти її на спину.

"Я знаю, що це важко для всіх вас, але пам'ятайте, що ми повинні рухатися далі", - змогла сказати Мона. Як одна з колишньої Великої четвірки, вона втратила достатньо підлеглих і друзів, але вона знала, що якими б сильними не були члени Фракції Проклятих, це не змінювало їхнього юного віку. Здавалося, їм пощастило не відчувати подібного досить часто, щоб звикнути до цього. На жаль, як сторонній, вона відчувала, що її робота - змусити групу рухатися далі, щоб Вевіл став єдиною жертвою.

Після виходу із замку група йшла, а Борден був попереду. Не лише тому, що він був, мабуть, найсильнішим серед присутніх, а й тому, що знав дорогу до Храму. Що стосується Ратена, то поки він не бився з Драконом, він мав бути в порядку, рухаючись позаду інших і розбираючись з усіма, хто піде слідом, як їхній ар’єргард.

"Ц-це схоже на Дракона!" - вказала Лейла вгору.

Уся група обернулася, почувши рев Дракона, і вперше здалося, що він залишив своє місце біля плити.

"Сподіваюся, це означає, що з Квіном усе гаразд", - мовчки молилася Лейла за його благополуччя.

Однак через кілька секунд фігура з'явилася прямо над тим місцем, де був Дракон. Побачивши її навіть з такої відстані, Мона миттєво впізнала її. Зрештою, це було те, що вбило Звіра демонічного рівня, її Кракена.

За кілька секунд маленька фігура збила Звіра демонічного рівня. Сила удару при зіткненні з землею була настільки великою, що наступної секунди вони всі відчули, як весь острів сильно здригнувся. Гуркіт землі був настільки потужним, що здавалося, ніби це землетрус, який знесе їх з ніг.

"МИ ПОВИННІ ЗАРАЗ ЖЕ ЗАЛИШИТИ ОСТРІВ!!!" - руки Мони тремтіли, але вона відвернулася від того місця, де був Дракон, прискорюючи крок, більше не переймаючись тим, чи хоче Фракція Проклятих слідувати за нею, продовжуючи нести Лінду.

Тим часом група Проклятих ледь вірила власним очам, що насправді може існувати щось, що так легко впорається з великим Звіром демонічного рівня.

"Не хвилюйтеся, можливо, Квін і не може робити такі речі, але він сильніший за будь-кого з нас", - сказав Нейт, намагаючись підбадьорити всіх. Однак правда полягала в тому, що він щиро сумнівався, що будь-яка людина чи вампір зможе здійснити такий подвиг.

--

Біля річки Ено втратив дар мови після того, як Джим продемонстрував, що має засоби для миттєвої еволюції Далкі з одним шипом у шестишипого.

"Шестишипий і так швидко? Моя інформація була помилковою? Я думав, що найвищий рівень Далкі серед лідерів - це п'ять шипів, але мої очі мене не обманюють, я чітко бачу шість шипів", - подумав Річард.

Саме в цей момент Дракона збили з неба, змусивши їх усіх відчути наслідки.

"Про всяк випадок, якщо ти думав, що вони лише виглядають так, той, хто здолав того Дракона, був ще одним шестишипим Далкі. Повір мені, вони всі справжні", - сказав Джим. - "Ця твоя Кривава броня вражає, визнаю, але чи справді ти впевнений, що її буде достатньо, щоб протистояти шестишипому, який щойно зробив таке зі Звіром демонічного рівня?"

"Це правда, що кров у моєму тілі така ж, як у твоєму, тому я даю тобі цей шанс. Дозволь мені змінити своє рішення зараз, і ми обоє зможемо вільно піти звідси. Це останній раз, коли я прошу, Річарде".

"Що ти обереш: чи дотримаєшся свого слова… чи вдаси, що забув, чому стоїш переді мною в цей самий момент?!"

Річард точно знав, про що говорить Джим.

"Хоча я вірю в принцип еквівалентного обміну, те, що ти просиш мене зробити, означає відректися від усього людського роду! Я один, можливо, і не зможу впоратися з твоїми Далкі, але ти сам маєш бути досить легким завданням!" - вигукнув Ено, піднявши обидві руки, і на кінчиках його пальців з'явився червоний промінь.

Наступної миті вилетіли дві Кров'яні кулі. Обличчя Джима давало зрозуміти, що він не очікував, що його пращур відмовиться. Він не зміг зреагувати, проте шестишипий Далкі поруч із ним встиг, виставивши руку і заблокувавши кулю, спрямовану в голову Джима, проте інша пройшла прямо крізь плече, змусивши його застогнати від болю.

"Чорт забирай, чому ти не заблокував обидві, телепню!" - вилаявся Джим. - "До біса все, просто дістань того невдячного старого!"

Рука Далкі, яка заблокувала Кров'яну кулю, одну з найсильніших наступальних Кров'яних магій Вампірів, була цілком неушкодженою. Наступної секунди Далкі зіскочив зі своєї позиції, викинувши кулак у бік Ено.

Червоний шпиль на короні вампіра засяяв, і так само, як коли Дракон атакував своїм полум'ям, Далкі зіткнувся лише з невидимим імпульсом червоної аури. Це було схоже на стіну, поки брижі червоної аури виходили з місця, куди вдарив Далкі.

"Ця проклята Кривава броня. Ено, я думав, що хоча б з тобою можна домовитися, але, здається, ти не та людина, за яку я тебе мав! Я заберу цю броню собі, а потім заберу і броню короля!" - заревів Джим від гніву.

Саме в цей момент інший вампір вискочив із джунглів і махнув рукою в бік Джима.

"О, чудово, твоя ручна собачка прийшла!" - вигукнув Джим, впізнавши, що це Брок. Відкривши невеликий портал поруч із собою, Джим витягнув із нього щит, який на вигляд був зроблений із діамантів.

Як тільки рука Брока торкнулася щита, він почав світитися, і здавалося, що сила відбивається прямо назад у нього. Його рука ламалася щосекунди, і сила, здавалося, продовжувала діяти. Броку нічого не залишалося, як відкотитися від землі, і тепер, дивлячись на свою праву руку, він побачив, що її більше немає на місці. Вона була повністю відірвана.

"Ха-ха, дурню. Пам'ятай, я теж Ено! Ти справді думав, що я відкрито покажу всі свої карти? Як бачиш, це був невеликий подарунок, зроблений мені твоїм дорогим другом Артуром. Вампіри такі дурні, вони навіть не уявляють, наскільки потужним є спорядження Демонічного рівня!"

"Я хочу, щоб ти запам'ятав одне, Річарде: це ти відмовився від моєї пропозиції!" - виплюнув Джим, поклавши вільну руку на іншого одношипого Далкі, чиє тіло почало трансформуватися.

Брок і Річард тепер стояли перед двома шестишипими Далкі, а також колишнім лідером десятої сім'ї, який тримав у руках щит Демонічного рівня.