Розділ 1297 — Залишитися

Після того, як на початку атаки їм довелося відбиватися від хвиль Маскованих, тепер здавалося дивним не зустріти жодного з них. Відсутність ворогів не заспокоювала, а радше змушувала нервувати ще більше.

Група Проклятих висунула дві теорії щодо того, чому так сталося. Одна з них полягала в тому, що Масковані більше не цікавляться ними, ймовірно, будучи зайнятими спробами приборкати Звіра демонічного рівня, тепер, коли він повернувся на землю. Зрештою, це завжди було їхньою головною метою.

Друга теорія полягала в тому, що Ратен просто справляється набагато краще, ніж будь-хто з них очікував, настільки добре, що жодному Маскованому не вдалося пройти повз нього.

Хоч би як там було, це дозволило їм дістатися до Храму за розумний час. Зовні не було ні звірів, ні Маскованих, лише маленька людина, що стояла там, щоб зустріти їх.

"Я очікував, що ви врешті-решт прийдете. Схоже, там усе стало зовсім кепсько", - сказав Лоґан, ведучи їх усередину... Група помітила турелі, які він встановив, коли він показав їм, де знаходиться телепорт.

"Не було жодних ознак того, що ворог рухається в цей бік. Найімовірніше, тому, що Храм занадто далеко від того місця, де були звір Демонічного рівня та плита. Їхня група, здається, зосереджена лише на своїй меті, що полегшило мою роботу".

"Чому ти не увімкнув телепорт, Ґрін?" - запитала Мона Лоґана. - "Той шестишипий Далкі, який знищив мого Кракена, зумів повалити Дракона. Як тільки вони закінчать, вони, швидше за все, прийдуть за нами, і я сумніваюся, що вони будуть зацікавлені в тому, щоб захопити нас. Ми не повинні гаяти час і маємо забиратися звідси!"

"Він у режимі очікування, щоб ворог не зміг нічого перехопити і визначити його місцезнаходження. До того ж, я бачу, що присутні не всі. Спочатку ми повинні обговорити, що робити. Я не можу ризикувати тим, що хтось запанікує, пройде крізь нього і знищить телепорт на іншому боці, це було б катастрофою для всіх нас, хто ще на острові", - пояснив Лоґан.

"Що ти маєш на увазі?" - запитав Агент 11. - "Я думав, ми прийшли сюди, щоб усі ми просто пройшли крізь телепорт? Той інший звір сказав, що він змусить одного з вас привести його сюди, то в чому проблема?"

Принаймні здавалося, що Мона та Агент 11 на одній хвилі, але що стосується решти... вони подивилися один на одного, і здавалося, що вони вже прийняли рішення.

Лейла вийшла вперед, ніби збиралася говорити за інших.

"Здібність Тіні Квіна може дозволити йому повернутися до Фракції Проклятих у будь-який час, і мені, чесно кажучи, байдуже до Ено та його слуги, але я все ще хвилююся за Вордена та Пітера. Є шанс, що вони не зможуть зустрітися з Квіном, це може бути єдиний спосіб для них повернутися".

"Я залишуся тут, охоронятиму це місце, поки вони двоє не повернуться. Ми вже втратили одну людину в нашій групі. Я не хочу втрачати більше".

Інші просто кивнули на слова Лейли, вони збиралися залишитися на острові й охороняти телепорт, поки їхні друзі не повернуться, щоб вони могли втекти разом.

"То це означає, що ми всі залишаємося тут?" - запитав Лоґан.

Агент 11 підняв руку, але як тільки він це зробив, Фекс штовхнув його.

"У тебе немає права голосу в цьому, як моя маріонетка ти підеш усюди, куди йду я".

"Я не можу залишитися, хлопці", - Мона похитала головою. - "Я розумію, що ви всі піклуєтеся один про одного, і щиро заздрю вам за ваше товариство, але я прийшла сюди не через високе покликання. Я прийшла відплатити за послугу і відчуваю, що зробила більш ніж достатньо".

"Я вже двічі обдурила смерть, тому не хочу випробовувати долю далі. Як тільки вони захоплять цього Дракона, а повірте, вони це зроблять, я не здивуюся, якщо вони знищать цей острів повністю. Хоча, якщо пощастить, вони можуть прийти за нами раніше".

"Вони ще не повинні нічого знати про цю телепортацію, тому вони думатимуть, що ми на острові. Ваші люди можуть бути тут, але в мене теж є люди, які на мене чекають".

Інші погодилися, що несправедливо просити Мону залишитися. Однак вона була сильним союзником для групи. Якби вона залишилася, це збільшило б їхні шанси на виживання, але ніхто не вважав справедливим просити її про таке.

"Ти можеш принаймні забрати їх?" - запитав Сем. - "Будь ласка, забери їх назад на Проклятий корабель. Повідом Меґан, і вона знатиме, що робити".

Мона подивилася на великий ящик, у якому було тіло Вевіла, і на Лінду, яку поклали на кілька подушок, знайдених у кімнаті.

"З великим задоволенням", - відповіла Мона. - "Я залишу Змія та Горилу вам обом, щоб допомогти, чим зможу. Здається, вони перейнялися симпатією до вашої групи. Якщо можливо, приведіть їх назад".

Коли Дерево Розеус було знищено, Мітка природним чином зникла з Горили, але через те, наскільки вона була корисною, Мона вирішила приручити звіра своєю здатністю, і тепер він виконував будь-яку команду чи наказ, який вона давала.

Дотримуючись своєї обіцянки, вона закріпила великий ящик на спині, тримаючи Лінду на руках. Телепорт було увімкнено і налаштовано на Проклятий корабель. Перед тим, як Мона збиралася зробити крок, вона повернулася до групи.

"Удачі вам усім... поверніться живими! Я пригощу вас чимось смачненьким, коли все це закінчиться".

Оскільки решта погодилися залишитися, всі вирішили розділитися, щоб охопити певні ділянки Храму. Вони переважно залишалися на дахах, де були встановлені турелі. Сем і Лоґан залишилися в кімнаті з телепортом, обговорюючи те, що вони бачили на острові, і все, що було сказано до цього часу.

"Розумію, отже, схоже, що вони все ж таки успішно заберуть Дракона", - сказав Лоґан. - "Усім має бути важко. Вони так важко боролися, і ми навіть втратили Вевіла. Буде відчуття, що вони просто змарнували свій час, оскільки результату не було".

"Є одна річ, яку ми дізналися про ворога", - відповів Сем, намагаючись знайти хоч якийсь позитив у цій події. - "Ми знаємо, що є шість шестишипих Далкі, здатних знищувати звірів Демонічного рівня, і, швидше за все, саме їх вони використовуватимуть, щоб розібратися з Драконом. На додачу до всіх клонів вампірів".

Коли Сем сказав це вголос, Лоґан теж нічого не відповів, бо вони обидва знали: хоча тепер вони володіли цією інформацією, вони не мали жодного уявлення, як це допоможе їм. Якщо що, це лише змусило їх усвідомити, наскільки безнадійною була ситуація для людства.

"Що ти дума…"

"Не став запитання, на яке не хочеш знати відповіді", - перебив Лоґан Сема, перш ніж той встиг запитати.

"Дозволь мені вказати на дещо, що дасть усім надію. У нас все ще є шанс виграти це. Навіть якщо вони успішно отримають Дракона, є ще одна річ, яку ми можемо зробити, щоб виграти війну", - наголосив Лоґан.

Щодо того, що це було, Сем мав припущення, але наскільки ймовірно, що це станеться?

------

Лейла та Нейт були біля південних воріт Храму. Це був головний вхід із відкритим проходом перед Храмом. Усі інші сторони були переважно заблоковані густими джунглями.

Нейт вирішив медитувати, сподіваючись відновити якомога більше своєї Ци. Лейла виконувала роль вартового і помітила шелест дерев у далині, швидко натягнула лук, готова до атаки. Коли вона нарешті побачила, хто виходить із лісу, вона опустила лук, оскільки побачила чоловіка, залитого кров'ю з ніг до голови, і з посмішкою на обличчі.

Обидва, побачивши це, відчули, як по спині пробіг холодок, вони були просто щасливі, що цей хлопець на їхньому боці.

"Я б на твоєму місці знову підняв лук", - гукнув Ратен, розвертаючись і встаючи як Брамник. - "Вони йдуть сюди".