Розділ 1301 — Тригер

Група Проклятих, що перебувала у Храмі, очікувала, що рано чи пізно їм доведеться зіткнутися з ворогом. Вони вважали, що ворог прийде шукати тих, хто завдав їм стільки клопоту, проте, принаймні зараз, вони все ще чули, як хтось, або щось, б'ється з Драконом.

Найімовірніше, це був той шестишипий, якого вони бачили, коли той збив Дракона з повітря. Саме тому вони не очікували, що кожному з них доведеться вступити в бій так скоро.

Ратен прямував до південних воріт; він не задихався і не виглядав стривоженим, скоріше, він був чимось роздратований.

"Їх надто багато! Спочатку це було весело, бо вони слабкі нікчеми, але їхня величезна кількість починає неабияк дратувати!" – голосно скаржився Ратен, стоячи перед входом, готовий до бою.

Як і було наказано, Лейла приготувала свій лук, а Нейт зістрибнув униз, щоб допомогти Ратену в бою на землі.

"Гей, ти ж розумієш, що оскільки вони всі йшли за тобою, то технічно саме ти привів їх сюди, чи не так?" – Нейт кинув погляд на людиноподібного звіра. У своїй звіроподібній формі Ратен здавався вампіру набагато загрозливішим, але тепер, коли він набув більш людського вигляду, йому було легше з ним розмовляти.

Тим не менш, це, мабуть, не завадило Ратену кинути на Нейта погляд, від якого по спині того пробігли мурахи.

"Звідки я мав знати, що ви все ще тут? Що б я робив, якби ви всі зайшли всередину, а хтось із них зумів знайти телепорт і знищити його? Мені сказали просто відволікати інших, поки ви не прибудете. Як на мене, я виконав свою роботу, а зараз роблю навіть більше, ніж зазвичай!"

Поки вони сперечалися, турель, яку Лоґан встановив на даху Храму, раптово повернулася і випустила енергетичний залп у джунглі. З лісу почувся стогін, коли постріл влучив у ціль.

"Ця турель вражає, вона впіймала ворога навіть швидше, ніж я змогла б," – подумала Лейла.

Тепер, коли стало зрозуміло, що Фракція Проклятих тут, Масковані почали з'являтися групами. Лейла негайно почала стріляти зі свого лука, а Ратен кинувся вперед, розмахуючи своїм Клинком. Він також залишив маленький сюрприз для кожного, хто намагався пройти повз нього.

Смуга багнюки біля входу. Ті, хто намагався ігнорувати двох бійців на передовій і наступав у багнюку, залишалися на місці, стаючи легкою мішенню як для турелі, так і для Лейли.

Побачивши ворога, Лейла одразу вирішила повідомити решті, що вони під атакою. Пристрої для приглушення перешкод виконували свою роботу на цій невеликій території, тому вона без проблем передала це іншим членам групи Проклятих, що вже були присутні.

Втім, здавалося, у попередженні Лейли не було потреби, оскільки турелі з усіх боків стін уже відкрили вогонь по загарбниках, що наближалися. Інші також перейшли до дій, окрім двох осіб, які залишалися в кімнаті, де був встановлений телепорт.

"Сем, ми маємо бути обережні," – попередив Лоґан. - "Я сховав ці пригнічувачі в багатьох місцях, але не усвідомлював, скільки людей прийде нас атакувати. Якщо ми залишимося тут занадто довго, цілком імовірно, що вони можуть знайти й знищити їх. У мене немає засобів, щоб зробити ще один, а це означає, що в найгіршому випадку ми можемо застрягти тут, на цьому острові."

"Я встановив п'ять штук загалом, і я можу сказати вам, коли один із них буде знищено, але я припускаю, що після того, як вони знайдуть перший, вони швидко зрозуміють, що їх більше. У той момент вам доведеться прийняти рішення."

Це було важке рішення, але це був ризик, на який йшла команда, залишаючись позаду; Сем просто не усвідомлював цього, доки не зіткнувся з реальною ситуацією. Його інстинктивною реакцією було б негайно покликати всіх членів Проклятих назад і пройти крізь телепорт, але, на жаль, вони все ще чекали на лідера Фракції Проклятих та його праву і ліву руки, Пітера та Вордена…

"Я віддам наказ, коли прийде час, а поки що давайте зосередимося на обороні цього місця і будемо молитися, щоб вони не знайшли їх найближчим часом!" – запропонував Сем, і вони обоє швидко залишили кімнату.

Фекс був з Агентом 11, якого все ще використовували як маріонетку, але часом вони вирішували розділитися. Навіть тоді Агент 11 намагався не сповільнювати темп своїх атак. Хоча йому все ще не подобалося битися за свого викрадача, він принаймні розумів, що Фракція Проклятих гарантує йому життя, тому він бився так само відчайдушно, як і інші.

З іншого боку, Денніс тримався впевнено, б'ючись пліч-о-пліч із горилою-звіром, яку Мона залишила зі змієм на шиї, що випускав кислоту; здавалося, вони чудово справляються, прикриваючи спини один одного. Переважно вони билися кулаками, але це була сила, з якою доводилося рахуватися.

Нарешті, був Борден, який прикривав їхній тил. Це була зона, де, здавалося, було найменше людей, але у Бордена все ще залишалися шприци, щоб лікувати себе.

Лейла, замість того щоб залишатися на одному боці Храму, використовувала їхній канал зв'язку і підкріплювала будь-яку сторону, яка потребувала додаткової вогневої підтримки. Оскільки Ратен і Нейт здавалися достатньо сильними самі по собі, вони не заперечували проти її дій.

"Все йде добре, але я бачу, що, як і минулого разу, група зрештою втомиться. Ми можемо стримувати їх спочатку, але їхня величезна кількість переважатиме нас. Вордене, Пітере, де ви двоє!" – подумала Лейла.

Саме тоді Лейла помітила дещо ще. До цього моменту вона могла чути і відчувати битву вдалині. Це було місце, де впав Дракон, але тепер усе стихло. Вона хвилювалася, що тепер, коли бій там закінчився, це може означати, що більше сил рухається туди, де вони знаходяться.

Відволікшись лише на мить, вона почула гучний гуркіт, і будівля, на якій вона стояла, здригнулася. Подивившись у центр, вона побачила, що стіни Храму були зруйновані, і на підлозі лежала якась людина.

"Нейт!" – Лейла зістрибнула вниз і в повітрі почала перетворюватися на свою третю форму. Як тільки її нижня частина тіла стала зміїною, перше, що вона зробила – використала зелену вогняну кулю, щоб якомога швидше почати лікувати Нейта.

"Що з тобою сталося, як ти отримав такі тяжкі поранення?" – запитала вона, побачивши, що нова броня на його грудях тріснула; вона також відчувала, що сильна Ци в його тілі все ще активна, але він був серйозно поранений, і з його рота текла кров.

Нейт вказав туди, звідки прийшов, і завдяки вогню, який робив свою справу, він трохи підлікувався, що дозволило йому легше дихати і говорити, вимовивши слова:

"П'ять шипів."

Обернувшись, вона побачила, що Ратен тепер стоїть віч-на-віч із п'ятишипим Далкі, і через це всі Масковані почали оминати його і штурмувати будівлю всередині.

"Вони в будівлі!" – передала Лейла. Першим, хто з'явився, був, як не дивно, Лоґан. Він був одягнений у костюм, якого Лейла раніше не бачила, з чотирма павучими лапами, що виходили зі спини. Сам Лоґан був озброєний бластером у кожній руці, проте додаткові пари рук на його спині також мали бластери, з яких він почав випускати енергетичні залпи по загарбниках.

Водночас Лоґан наказав турелям на даху більше не зосереджуватися на Маскованих зовні, а на тих, хто всередині.

"Залиште всіх Маскованих всередині мені. Я не зміг зробити свій внесок під час бою. Інші зовні роблять гарну роботу, але схоже, що тому впертому хлопцю може знадобитися твоя допомога," – сказав Лоґан.

Лейла не могла повірити в те, що сказав Лоґан; як міг Ратен, Звір демонічного рівня, потребувати її допомоги? Якби вона пішла проти п'ятишипого, вона б точно лише заважала йому.

"Ти не будеш," – сказав Нейт, на тілі якого все ще було полум'я. - "Лейло, ми тренувалися, пам'ятаєш, ми так багато тренувалися. Ти можеш це зробити. Просто подумай про тригер."

"Тригер." - Почувши це слово, в уяві Лейли почали з'являтися образи: образи її матері, образи Чистих, і слова, що лунали в її голові про те, що вона з нею зробила, але цього все ще було недостатньо для негативних емоцій, щоб трансформуватися. Вона певною мірою змирилася з тим, що зробила її мати.

Це був не справжній тригер, тригер був…

"Сіа… Я не змогла захистити тебе… ти померла прямо на моїх очах, рятуючи моє життя! Я завжди думала лише про себе, ти пішла зі мною до Чистих, і я все ще використовувала тебе. Якби тільки… якби тільки я могла врятувати тебе."

Негативні емоції досягли свого максимуму, і, поглинувши їх усі, тіло Лейли почало трансформуватися. Її форма почала зменшуватися до того розміру, яким вона була колись, роги на голові стали більшими, ікла залишалися міцними, а очі світилися червоним.

Вона успішно трансформувалася в справжню Ганню. Схопивши свій меч, вона побігла вперед і вдарила п'ятишипого Далкі з силою, відштовхнувши його назад.

Ратен, побачивши це, також кинувся в атаку зі своїми двома Клинками.

"Знову ти? Цього разу ти на моєму боці, так?!" – запитав її Ратен.

"Звісно!" – відповіла Лейла. - "Давай покінчимо з цим п'ятишипим!"