Розділ 1302 — Зламаний Джим

Коли Джим почув це ім’я, усе його тіло заклякло. Битва, що ось-ось мала розпочатися між Далкі та Річардом, раптово припинилася - і все через одне згадане ім’я.

"Вінсент?" - промовив Джим, протираючи очі й ще раз придивляючись до людини перед собою. Щойно він усвідомив, що образ у його голові зовсім не збігається з названим іменем, він почав тихо сміятися.

"Ха-ха-ха. Чи маю я вважати за честь, що ти дослідив мене аж до такої міри, Річарде? Використати ім’я мого покійного племінника проти мене - це і був твій великий план? Але хіба ти не мав зробити його хоча б схожим на нього? Ти справді думаєш, що через стільки років я так і не дізнався, що з ним сталося? Він мертвий, Річарде! Він загинув тут, на цій самій планеті!"

У голосі Джима було багато агресії. Хоча до цього моменту він сприймав бій проти Річарда байдуже, тепер він здавався розлюченим через те, що його предок наважився застосувати проти нього таку жахливу хитрість.

"Хоча це справді не моє тіло, я можу запевнити тебе, що я - саме той, за кого себе видаю. Можливо, це переконає тебе, що саме я витягнув тебе з самого дна. У той самий день, коли тебе засудили, я прийшов побачитися з тобою. Тоді, коли охоронець відвернувся, ти схопив мене за плечі й прошепотів: 'Я не можу піти отак… Будь ласка, Вінсенте, мені ще є багато що показати світові. Ти мусиш врятувати мене. Клянуся, вони мене підставили!'"

Почувши це, очі Джима спалахнули. Вперше він опустив свій щит, сприйнявши того, хто стояв перед ним, серйозно.

"Я дізнався про те, що сталося між Джимом і Вінсентом, від Двайта , - подумав Квін. - Він розповів мені про злочини, які вчинив Джим, і про те, наскільки він був відданим Вінсенту, коли той був лідером. Але я не усвідомлював, що зв'язок між ними був настільки близьким".

Лідера Фракції Проклятих також зацікавило дещо інше, що він помітив у руці Джима. Зараз Вінсент був тим, хто керував тілом, тому він не міг використати Навичку Огляду на щиті чи кристалах, що виднілися зверху. Квін не був впевнений, але це виглядало як кристал краба Демонічного рівня, з яким вони зіткнулися.

Зрештою, Артур забрав кристал Демонічного рівня, але оскільки вони двоє, здавалося, працювали разом, кристал якимось чином опинився в руках Джима.

"Вінсенте… але як це можливо? Я вивчав твої справи, чорт забирай, я навіть таємно відвідав твій похорон і бачив твоє тіло!" - вигукнув Джим.

Це були факти, про які навіть Вінсент не знав. Оскільки він зрештою переніс усю свою душу в книгу, він не знав, що відбувалося в той час, поки він сам перебував у книзі.

"Це важко пояснити, і я сам не впевнений щодо точних деталей. Схоже, це сталося як розширення нашої здатності. Я прийшов сюди, тому що нас обох пов’язували узи. Я сподівався, що ми зможемо поговорити".

"Я знаю, що ти шукав мене. Едвард сказав мені, що ти пішов шукати мене. Мені шкода, що мене не було поруч, коли я був тобі потрібен, але тепер я тут. Усе це не схоже на тебе. Що сталося, що ти обрав такий шлях?" - запитав Вінсент, намагаючись ретельно добирати слова. Він міг сказати навіть з цього обмеженого спілкування, що Джим перед ним був далеким від того Вампіра-лицаря, який колись працював на нього.

"Отже, все, що мені знадобилося, щоб побачити тебе знову, - це розпочати війну з усім людським родом, га? Звісно, чому б нам не поговорити про це. Давай поговоримо про те, що незалежно від того, що я роблю, я завжди залишаюся тим, кого кидають у цьому проклятому світі. Як ти знаєш, моїм найбільшим бажанням завжди було допомагати суспільству вампірів у цілому. Допомагати й отримати визнання за свої досягнення… але, як ти знаєш, цього ніколи не сталося".

Джим підняв руку і вказав на Річарда, який стояв за спиною Вінсента.

"Давай спершу почнемо з нього, добре? Я був лише малим хлопчиськом, коли наш 'шановний предок' був Королем Вампірів. Я ніколи не забуду той день, коли він підійшов до мене. Він попросив мене допомогти йому, і як зразку свого часу, яким ми всі прагнули стати, як я міг йому відмовити? Дотримуючись свого слова, через деякий час після того, як він увійшов у свій Вічний сон, саме я таємно розбудив його".

"Подорослішавши, я тримав це в таємниці від усіх, лише пізніше дізнавшись, який гріх я насправді вчинив. Тоді я вірив, що зробив добру справу. Зрештою я став лідером Десятої сім'ї, аж поки інший Король не підійшов до мене. Він попросив мене знайти спосіб, щоб ми могли стати такими, як вони. Оригіналами".

"Я повівся на його солодкі слова про те, що якщо мені вдасться, це дозволить усім Вампірам стати схожими на Оригіналів, започаткувавши нову золоту еру для нашого виду. Я з радістю витратив більшу частину свого часу на виконання цього завдання, але щоб мати шанс, мені, звісно, були потрібні деякі зразки. Але коли мене викрили, король обернувся проти мене, стверджуючи, що це була моя власна ініціатива, і де був Річард? Де він був, щоб допомогти мені? Зрештою, єдиним, хто мені хоч якось допоміг, був ти, Вінсенте".

"Ти ніколи не знаходив дивним, як швидко вони скасували рішення не змушувати мене входити у Вічний сон? Чи був коли-небудь прецедент, щоб хтось інший, вчинивши такий тяжкий злочин, як мій, був помилуваний? Ти думаєш, мене помилували тому, що ти, як десятий лідер, поручився за мене? Ні, це тому, що Король знав, що вчинив неправильно. І все ж я побачив світло, тому що ти виявився людиною, яка допомогла мені, не вимагаючи нічого натомість".

Квін вважав дивним, як Річард міг обдурити всіх інших, змусивши повірити, що він пішов у Вічний сон. Чи Джим казав, що це він розбудив Річарда, і якщо так, то яка причина була у Річарда хотіти прокинутися? Навіщо взагалі входити у Вічний сон?

"Ти розумієш? На мене покладалися, люди приходили до мене, коли їм було щось потрібно, а потім кидали, коли наставав час, роблячи мене дурнем за те, що я взагалі їм довіряв".

"Те саме сталося, коли вони попросили мене створити замінник крові. Я прийняв це завдання, звісно, у мене було не так багато вибору, але я досяг успіху і створив Далкі. Однак вони були незадоволені результатом, тому вирішили відкинути мене і Далкі вбік, щоб працювати над власним рішенням. Я був розгублений, Вінсенте, тому я шукав тебе, але на той час було вже занадто пізно".

"Я намагався зрозуміти, де я припустився помилки, проте не міг знайти відповіді. Однак я відмовляюся знову зазнати невдачі. Цього разу я вирішив змусити їх прийняти моє рішення. Далкі - це не провал, вони просто незавершені, щось, що я міг би зрештою виправити, якби тільки Вампіри дозволили мені".

"Як тільки я позбудуся кожної людини, що існує, за допомогою Далкі, у Вампірів не буде іншого вибору, окрім як прийняти їх як своє рішення! Якщо я зможу виправити цю помилку, я зможу виправити всі інші помилки свого минулого. Одна з них включає пробудження тебе, Річарде!"

Причина, чому Вінсент нічого не сказав, щоб перебити Джима, полягала в тому, що він сподівався, що знайдеться спосіб переконати його без необхідності битися. На жаль, чим більше він говорив, тим очевидніше ставало, що Джим уже зайшов надто далеко.

Його відчуття відторгнення, мабуть, завжди були присутні, і без Вінсента як його опори вони переповнили його, ведучи на шлях руйнування.

"Джиме… невже жодна твоя частина не бачить, що ти просто робиш ще одну помилку зараз?" - хотів запитати Вінсент, але знав, що це марно.

"А що стосується тебе, Вінсенте. Я бачив твоє тіло… ким би ти не був, ти не мій племінник. Твоє існування - це також те, що потрібно виправити", - проголосив Джим, поглядаючи на шестишипих Далкі поруч із собою.

"Вінсенте, міняємось!" - вигукнув Квін, і вони швидко помінялися тілами.

Шести- та п'ятишипий рухалися навколо Квіна, цілячись у Річарда, тоді як інший шестишипий прямо кинувся на Квіна.

Це було занадто швидко, щоб він міг активувати свою Зброю душі, але, на щастя, Вінсент активував тінь посеред тиради Джима, знаючи, що той може вирішити атакувати їх у будь-який момент.

"Удар шестишипого Далкі буде сильним, але мені вдалося зібрати всі ці МС-клітини. Я заблокую цю атаку і відповім!" - подумав Квін.

Піднявши тінь перед кулаком, і в момент зіткнення, Квін побачив повідомлення системи.

[0/2643 МС-клітини]