Розділ 1306 — Дивні сили

Поки більшість лідерів Проклятих перебували на Острові Блейдів , обов’язки на Проклятому кораблі тимчасово перейшли до Меґан. Вона разом зі своїми радниками вирішила, що найкращим рішенням буде взяти курс на космічну станцію і повернутися на Землю, паралельно попросивши Нейтана про допомогу.

У командному пункті Меґан намагалася зв’язатися з Нейтаном, але це виявилося непросто. Водночас здавалося, що звіти як від Групи Земленароджених, так і від групи Ґрейлаш надходили вкрай рідко.

Однак завдяки звичній прямій трансляції Бонні вона зрозуміла чому. Група Ґрейлаш перебувала в самому розпалі бою. Хоча вони не бачили, що відбувається з Групою Земленароджених, судячи з попередніх звітів, можна було лише уявити, що вони в схожій ситуації.

"Ну ж бо, чому ніхто не бере слухавку!" - роздратовано вигукнула Меґан. – "На космічній станції хтось точно має бути. Якщо так триватиме й далі, нам, можливо, доведеться змусити їх відкрити шлюз."

"Можеш спробувати, але запевняю тебе, в цьому немає потреби. Навіть якби ти змогла його відкрити, поки б ти туди дісталася, все вже було б скінчено" - промовив чийсь голос.

"Можливо, ти й маєш рацію, але я принаймні маю…" - Саме тоді Меґан усвідомила, що голос, який щойно пролунав, їй незнайомий. Озирнувшись, вона побачила, що в командному центрі сидить хтось іще.

Це була жінка зі світло-блакитним волоссям у дивному вбранні. Схоже, це була мантія. Хоча вона виглядала як річ із високоякісного матеріалу, це було не те, що носять у наш час, але найдивнішим був посох поруч із нею з кристалом на верхівці.

"Хто це така? Не пам’ятаю, щоб вона була частиною Фракції Проклятих, і як вона взагалі потрапила в цю кімнату?"

"Не лякайся. Я тут не для того, щоб завдати шкоди. Мене звати Блісс" - сказала вона, думаючи, що це зменшить напругу дівчини перед нею, але було очевидно, що та ніяк не відреагувала, а це означало, що ніхто у Фракції Проклятих про неї не знав. – "О, схоже, та дівчина вирішила зберегти мої слова в таємниці. Цікаво."

"Утім, як я вже казала, тобі немає сенсу продовжувати шлях до космічної станції. Ти просто марнуєш час і даремно хвилюєшся. Зараз ми нічого не можемо вдіяти, окрім як чекати."

Меґан підходила все ближче до великого столу в центрі; чомусь упевненість цієї жінки її лякала. Меґан вирішила, що найкращий вихід - діяти зараз, а запитання ставити потім.

Вдаривши по кнопці на столі командного центру, вона відкрила канал зв’язку.

"Усім, у командному центрі з’явився непроханий гість. Жінка середніх років зі світло-блакитним волоссям. Будь ласка, негайно прибудьте сюди" - вигукнула Меґан у корабельний передавач, який незабаром транслював це повідомлення на весь корабель.

Вона не хотіла сіяти паніку, але, зважаючи на те, що ніхто інший досі не зреагував, вона почала думати, чи не загинули всі, хто був біля пультів керування.

Блісс глибоко зітхнула.

"Я думала, що виглядаю як молода жінка, а не як старша, а я ж вважала тебе ввічливою дівчиною" - сказала Блісс, піднімаючи свій посох. Кристал на верхівці почав сяяти все яскравіше, поки спалах не став надто сильним, щоб Меґан могла на нього дивитися.

Вона відчула легке тепло, а коли воно зникло, вирішила, що вже безпечно розплющити очі. Там, де стояла Блісс, нікого не було. Меґан негайно підбігла до поручнів і зазирнула вниз; на щастя, вона побачила, що всі, хто працював за пультами, здавалося, просто спали й тепер прокидалися.

"Великий спалах світла, присипляння інших, а тепер вона зникла. Яка ж у неї здатність?"

Думаючи, що жінка, яка назвалася Блісс, усе ще може бути на кораблі, вона підійшла до термінала і ввімкнула всі камери на кораблі. Переглядаючи записи, вона побачила групу з Фракції Проклятих, що прямувала до неї.

"Не турбуйтеся про те, щоб іти до мене. Я в безпеці, але зловмисниця, схоже, десь на кораблі. Вам потрібно продовжувати пошуки" - наказала Меґан, продовжуючи оглядати приміщення.

Спочатку Меґан хотіла, щоб група людей захистила її, щоб переконатися, що вона та інші в безпеці. Але якщо жінка справді мала силу присипляти людей, Меґан дивувалася, чому та не приспала її. Натомість вона підійшла до неї й розмовляла так, ніби давала поради.

І все ж, зловмисник є зловмисник.

"Це дивно" - подумала Меґан, дивлячись на одну з камер. Це був навчальний клас, де зараз перебували діти Блейд. Сіл залишався з ними, поки його не покличуть, але вона бачила, що він зараз спить.

Спочатку це не здавалося чимось серйозним. Він мав право відпочити перед великою битвою, але водночас до цього Сіл був напоготові й готовий діяти будь-якої миті, дізнавшись про те, що сталося з телепортом. На додачу, на відео було видно, як діти трясли його, намагаючись розбудити через оголошення, але нічого не допомагало.

"Не може бути…"

Саме тоді Меґан побачила Блісс на одній із камер. З усіх місць, де вона могла бути, вона опинилася в спеціально обладнаній тренувальній кімнаті з телепортом, що мав повернути людей з Острова Блейд.

"Як вона туди потрапила?"

Двері були виготовлені з армованого ґлатріуму, і, здавалося, вони все ще були зачинені й заблоковані. Це було про всяк випадок, якби з телепорта з’явився хтось інший, а не люди з Фракції Проклятих. У Меґан виникло стільки запитань. Не лише про те, як вона ввійшла, а й про те, звідки вона знала про кімнату і яка її мета.

Незабаром вона побачила, як Блісс подивилася в камеру, посміхнулася і коротко помахала рукою. Після цього здалося, що вона почала малювати щось на підлозі, але жодних слідів не залишилося.

"Що вона робить, і… чи варто мені відкривати двері? Вона не торкалася телепорта, а оскільки Сіл виведений з ладу, чи є взагалі кому з нею розібратися?"

Спостерігаючи за нею ще деякий час, Меґан зрештою побачила, що Блісс сіла і притулилася до стіни. Схоже, вона або спала, або медитувала, але більше нічого не робила. Поки вона могла тримати її в полі зору, Меґан відчувала спокій. Здавалося, це було найпростіше рішення проблеми.

Минали години, Проклятий корабель продовжував рухатися до космічної станції. Блісс продовжувала сидіти в кімнаті, нічого не роблячи, аж поки врешті не підвелася. Портал активувався.

"Не може бути. Вони повертаються!" - на обличчі Меґан з’явилася посмішка, але водночас вона була глибоко стурбована тим, що дивна жінка все ще всередині. Причина, чому вона досі не діяла, полягала в тому, що Сіл усе ще не прокинувся. Було зрозуміло, що ця жінка могутня.

Тією, хто повернулася першою, була Мона, яка несла на спині Лінду та коробку. Коли Мона побачила жінку, вони подивилися одна на одну і нічого не сказали. Поки Мона не вирішила відійти вбік, знявши велику коробку і поклавши Лінду на підлогу.

Зрештою портал знову засвітився, і один за одним з нього почала виходити решта групи Проклятих. Усі вони були здивовані, побачивши незнайомку, що вітала їх. Вони очікували якогось прийому, але ще дивнішим було те, що в ту ж мить, коли група спробувала рушити вперед, щось засвітилося під їхніми ногами. Це було саме те місце, де раніше Блісс щось малювала на підлозі. Коли світло згасло, Фракція Проклятих більше не могла зрушити з місця.

"Зараз ви всі зв’язані, але не хвилюйтеся, я тут не для того, щоб завдати вам шкоди, я просто не хочу пояснювати себе двічі, а до того, як ця людина прийде сюди, залишилося небагато часу. Тепер я бачу, що дехто з вас усе ще має сили розірвати пута" - Блісс підняла свій посох, і з нього вирвалася дивна помаранчева енергія. Вона пронеслася вперед і впала прямо біля ніг Ратена, обпалюючи землю. – "Але раджу вам не рухатися, як бачите. Я не планую завдавати вам шкоди."

Побачивши, що атака ледь не зачепила Ратена, він розгнівався і був готовий спробувати вирватися з пут.

"Не рухайся. Вона не хоче нам нашкодити, і схоже, вона дотримується свого слова, інакше вона б зашкодила Лінді" - сказав Сем.

Нарешті з’явився чоловік, на якого вона чекала, і саме це призвело до подій, що відбуваються зараз.

Бачачи всі навички та здібності, які вона використала досі, усі задавалися одним і тим самим питанням: яку ж здатність мала ця особа. Квін вийшов вперед і подивився на Блісс.

Судячи з того, що розповів йому Рей, Квін здогадався, хто ця особа.

"Ти сказала, що твоє ім’я Блісс. Ти маєш рацію. Рей справді розповідав мені про тебе. Він не дуже добре про тебе відгукувався, і я думаю, що розумію чому. А тепер скажи мені, чого ти хочеш, Бог" - запитав Квін, у якого не було терпіння чи часу грати в ігри з цими вищими істотами.