Розділ 1316 — Космічна битва

Пройшовши такий довгий шлях, те, що здавалося останньою перешкодою, яка заважала їм рухатися далі... було паролем.

"Цей старий маразматик, він просто забув чи грається з нами!?" - подумав Квін, але це не мало значення, бо їм довелося готуватися до того, що мало статися далі.

Червоне світло можна було побачити навколо краю гігантського корабля-тарілки, що свідчило про те, що це не жарти.

"Я готую захист корабля!" - Лоґан поклав обидві руки на командний центр і був готовий використати свою здібність, щоб якось витягти їх із цієї станції. Зрештою, він був найкращим у таких справах.

Квін дивним чином заплющив очі, бо міг щось почути. Через те, що звук був приглушеним, він не був упевнений, що це таке. Відстеження дивного шуму привело його погляд до незвичних гігантських контейнерів, з'єднаних із головним кораблем, які повільно відчинялися.

Лазерні постріли з корабля не велися. Натомість рухалися лише чотири контейнери, прикріплені до нього. Коли двері повністю відчинилися, кілька щупалець негайно вчепилися в зовнішню частину контейнера, міцно тримаючись. Незабаром істота використала контейнер, щоб відштовхнутися і вистрибнути у відкритий космос, катапультуючись і відкриваючи своє тіло повністю.

Це була жива істота, але не така, яку вони бачили раніше. Зазвичай звірі на планетах звірів мали схожість із тими тваринами, що були на Землі. Хоча іноді траплялися й зовсім інші, завжди була якась основа для звірів.

Це ж виглядало так, ніби зійшло прямо з кошмару. Щупальця на тілі були єдиною віддалено впізнаваною частиною. У нього було кілька ротів по всьому тілу, які відкривалися і закривалися, оголюючи гострі, як бритва, зуби, і виділяючи дивний слиз.

Його голова мала дивну форму, майже як молот, а щодо очей... кожен міг лише здогадуватися, де вони знаходяться.

[Огляд]

[Звір рівня Напівбога, відомий як Галактичний черв'як]

"Це звірі Рівня напівбога. Вони будуть потужними, тому ми повинні бути обережними!" - попередив Квін.

"Ти сказав Рівень напівбога, але їх четверо!" - Мона порахувала, щоб переконатися.

Хоча звірі Рівня напівбога вважалися значно слабшими за звірів Демонічного рівня, зазвичай це означало, що їм потрібно було мати справу лише з одним звіром, групи людей могли працювати разом, або, у гіршому випадку, вони могли втекти.

Однак боротися з чотирма сильними звірами одночасно... навіть потужному користувачу здібностей було б важко, але Квін, зіткнувшись із цією ситуацією, посміхнувся.

"Це має бути благословення. Якщо ми вб'ємо цих звірів, ми отримаємо чотири потужні кристали, які зможемо використати і створити ще кілька предметів". - Квін уже біг до виходу з корабля. Оскільки він був у космічному костюмі, він міг легко вийти на бій.

Стрибнувши з корабля, Квін поплив у космосі й використав двигуни, щоб просуватися вперед. У космосі він не міг покладатися на одне - на роботу ніг і швидкість. Він усе ще міг рухати руками й ногами так само швидко для атаки, але пересуватися навколо звіра чи зайняти вигідну позицію було важко.

Через це Квін незабаром опинився перед двома звірами Рівня напівбога. Хробаки якимось чином могли вільно рухатися в космосі, і саме тоді вони уникнули зіткнення з Квіном і вирішили йти прямо на корабель.

"Мона! Я, мабуть, зможу впоратися або стримати одного з них, але мені потрібно, щоб ти спробувала зробити все можливе, щоб впоратися з іншим, або принаймні захистити корабель!" - сказав Лоґан.

Хоча Мона не хотіла виходити назовні, вона знала, наскільки жахлива ситуація, і зробила це. У неї все ще були павукові лапки, але вона також вирішила, що для неї буде краще залишитися на кораблі, ніж намагатися маневрувати в космосі, як дехто інший.

"Отже, я не можу битися так, як зазвичай. Це може бути досить важко", - подумала Мона, бо в той же час Лоґан активно рухав корабель, намагаючись втекти від звірів-хробаків. Єдине, що тримало її в той момент, - це павукові лапки.

Лазери стріляли з корабля, час від часу влучаючи в дивних хробаків, але врешті-решт один із них зміг вчепитися щупальцем у корабель, прилипнувши до нього, як клей. Він підтягнувся і відкрив свої великі роти, випльовуючи дивний зелений слиз.

Мона швидко уникала атак, стрибаючи і рухаючись убік, бачачи, як дивний слиз влучає в корабель.

"О, я думала, це кислота, але схоже, вона нічого не зробила кораблю?" - сказала Мона.

Вона підбігла до звіра, уникаючи всього зеленого слизу, і спробувала вдарити його кулаком. Коли вона це зробила, то невдовзі побачила, що те місце, куди мав влучити її кулак, було не твердою частиною плоті, а лише одним із кількох ротів на його тілі, який був закритий. Він широко відкрився, готовий перекусити її, але Мона була швидкою і миттєво розвернула тіло, намагаючись влучити в іншу ділянку ударом ноги.

Перш ніж вона встигла влучити, її вразив дивний зелений слиз. Вона спробувала швидко витерти його, але він просто прилип до іншої руки.

"Це дратує, здається, він нічого не робить, але схоже, я не можу його позбутися. Якщо я продовжу отримувати удари цим слизом, він накопичуватиметься. Який же це біль..."

Збоку її вдарило щупальце, це був сильний удар, сильніший, ніж могли витримати павукові лапки, і незабаром було видно, як вона дрейфує в космосі.

Активувавши двигуни, вона спробувала виправити положення тіла, але перестаралася, і її верхня частина перекинулася вперед, ніби вона робила сальто. Вона спробувала активувати їх знову і почала обертатися в іншому напрямку. Якщо вона не навчиться користуватися цією штукою, то скоро стане їжею для звірів Рівня напівбога.

"Я думав, що щось подібне може статися". - Лоґан підвів корабель близько до Мони. Перетворивши верхню частину на клешню, він схопив її в космосі.

Це була незручна ситуація для Мони, але вона була вдячна і уважно стежила за всією ситуацією. Один із хробаків був ще на кораблі, тоді як інший кілька разів був уражений лазерами Лоґана. Він був поранений більше, ніж той, з яким билася вона. Насправді вона взагалі не завдала жодної шкоди звіру.

Побачивши це, у неї в голові виник план.

"Гей, кинь мене до того. Ти ж можеш це зробити, правда!" - крикнула Мона через приймач.

"Можу, але не думаю, що ти долетиш так далеко", - відповів Лоґан.

"Не хвилюйся, я можу використати двигуни. Я, можливо, не дуже в цьому вправна, але принаймні знаю, як рухатися вперед".

Хоча Мона стверджувала, що знає, як рухатися вперед, Лоґан не був надто впевнений після того, що бачив досі. Він хвилювався, що, кинувши її до іншого звіра, він стане причиною її смерті. Тим не менш, він послухався, коли корабель кинувся вперед і підкинув Мону. Вона активувала свої двигуни, отримавши прискорення, і вчепилася в дивну руку на верхівці звірів.

Одразу кілька ротів по всьому тілу почали кусати Мону, одночасно виливаючи на неї дивний зелений слиз. Тим не менш, на її обличчі була посмішка.

"Я не намагалася вбити тебе від самого початку. Якби я нічого не могла вдіяти зі пораненим звіром Рівня напівбога, було б соромно називати себе однією з Великої четвірки!" - Притиснувши руку до голови звіра, їй знадобилося лише кілька секунд, щоб взяти його під контроль.

Тепер у неї був власний космічний звір, який міг чудово пересуватися в космосі.

"А тепер давай позбудемося твого брата, чи сестри, чи ким ви там один одному доводитеся".

Після того, як вона взяла під контроль одного зі звірів, Моні та звіру було легко розібратися з тим, що був прикріплений до корабля. По-перше, роти, що виробляли дивний зелений слиз, могли також злизати його з тіла Мони, тож вона була вільна в рухах, а Лоґан дізнався дещо ще.

Він міг розуміти наміри Мони. Під час бою з нею звір рухався так, як вона хотіла. Лоґан також міг допомагати своїми бластерами. Зрештою, вони успішно перемогли хробака, отримавши його кристал, що плавав у космосі.

Саме тоді у них обох нарешті з'явився час побачити, скільки клопоту мав Квін.

Тільки їм не було на що дивитися. Він уже переміг їх обох. Звірі були мертві, з гігантськими дірками в центрі тіла. У нього в руках було два кристали Рівня напівбога, але він просто завис на місці.

"Це воно, я нарешті зробив це, я зробив це без допомоги Лео чи інших. Це сила третьої стадії Ци", - посміхнувся Квін сам до себе, нарешті зробивши прорив. Ці дні, проведені на кораблі, здавалися не марними, і коли зі звірами було покінчено, вони нарешті могли увійти на корабель і дізнатися, що саме Ено підготував для них.