Розділ 1318 — Проходження випробування

Повідомлення від Річарда на цьому закінчилося, і троє з них застигли на місці в повному заціпенінні.

"Я просто не розумію, невже Ено справді може передбачати майбутнє аж до того, що наші імена з'являються над цими дверима? Може, те, що ти казав, було правдою?" - здивовано запитала Мона, дивлячись на Лоґана.

"Мабуть, не він сам, але ти справді казала, що бачила, як він зустрічався з Блісс раніше. Цілком можливо, що все це було підлаштовано заздалегідь завдяки її видінням, особливо якщо вони були близькі, як ти стверджувала", - припустив Лоґан.

"Є також імовірність, що це просто використання просунутого ШІ. Оскільки Річард має інформацію про нас, а ШІ справді сказав, що впізнав нас, бо просканував наші обличчя. Було б нескладно зіставити обличчя та імена й відобразити їх над дверима".

Поки Лоґан і Мона були зайняті розмовами про гені я Річарда, Квін мовчав, занурений у власні думки.

"Які нагороди він міг залишити, що допомогли б нам у нашій нинішній ситуації?" - розмірковував Квін. - "І якщо в нього справді було щось, що могло дати нам певний приріст сили, чому він не привіз це на Острів Блейдів? Навіщо створювати собі труднощі?"

"На це важко відповісти, Квіне. Можливо, Річард просто робить те саме, що й я, коли вперше зустрів тебе. Коли я був у системі, я теж постійно випробовував тебе", - відповів Вінсент. - "Іноді, коли ми розуміємо, що не здатні чогось досягти, ми намагаємося допомогти майбутньому, дозволяючи їм вчитися на наших помилках".

Квін знав, що єдиним, хто міг би відповісти на ці запитання, був сам Річард, але цього вже не станеться. І все ж було б брехнею, якби Вампір-лорд заявив, що його не цікавлять обіцяні нагороди. Він підійшов до дверей, над якими було його ім'я, і двоє інших припинили розмову, щоб подивитися на Квіна.

"Дозвольте мені увійти першому", - сказав Квін. - "Вам слід почекати, поки я закінчу, щоб я міг дати вам уявлення про те, що зі мною сталося. У мене є здібність Тіні, тому, якщо там є щось небезпечне, я без проблем зможу вибратися. Звісно, я можу не отримати нагороду, але принаймні залишуся живим. Для вас двох це зовсім інша історія".

"Ти справді думаєш, що Річард міг покласти щось настільки небезпечне, що це могло б нас убити?" - запитала Мона.

Квін кивнув, йому навіть не довелося про це замислюватися. Річард Ено був тим типом людей, які зроблять усе, щоб досягти своєї мети. Якщо він хотів перевірити їхню "гідність", стародавній вампір не посоромився б використати потенційно смертельні засоби.

Підійшовши до дверей, Квін притиснув до них руку, щоб перевірити, чи відчиняться вони.

На жаль, це призвело лише до чергового оголошення ШІ.

[Одна особа прийняла виклик.]

[Усі троє повинні прийняти свій виклик, щоб продовжити.]

"Звісно, він не дозволив би нам перепочити", - тихо засміявся Квін. Він думав, чи не пройти випробування самотужки: якщо він впорається, то завжди зможе повернутися і врятувати інших, якщо виникне потреба, але, схоже, всі троє повинні погодитися на випробування і зробити це одночасно, щоб двері відчинилися.

"Я не буду змушувати вас робити те, чого ви не хочете", - сказав Квін з посмішкою, повертаючись, але інших двох уже не було на тому місці, де вони стояли. Квін майже миттєво почув два звукові сигнали.

Повернувши голову ліворуч і праворуч, він побачив, що вони обоє вже тримають руки на дверях.

[Усі троє учасників прийняли випробування.

Як тільки всі троє увійдуть до своїх кімнат випробувань, двері будуть зачинені, і випробування почнеться.

УВАГА: Випробування доведеться проходити наодинці.

Будь-яке втручання інших учасників призведе до негайного провалу!

Успішне проходження випробування відкриє ще одні двері, що ведуть до ваших відповідних нагород!]

Коли двері відчинилися, Квін підняв обидві руки й показав їм обом великі пальці, перш ніж увійти, і тепер усі троє опинилися в абсолютно темній кімнаті. Вони були відокремлені один від одного.

Квін думав, що, можливо, завдяки своїм загостреним чуттям він зможе почути інших у їхніх кімнатах, але не почув нічого.

Аж доки не почувся звук роботи електроніки в його кімнаті - здавалося, ніби з-під підлоги підіймається платформа, і він побачив, як у кімнату підняли людину, яка виглядала ідентично самому Річарду.

"Ти не Річард… принаймні не справжній, так?" - запитав Квін.

"Ні", - людина похитала головою. - "Я лише простий клон, якого розбудили вашою появою. Хоча, якщо ви тут, це має означати, що оригінал загинув, тож я можу бути настільки справжнім, наскільки це можливо. У мене мають бути всі його спогади, принаймні до того моменту, коли він мене створив".

Почувши це, Квін з нетерпінням чекав на можливість поставити клону кілька запитань про Ено та його наміри, проте йому не випало такої нагоди.

"Настав час для вашого випробування. Якщо ви досягнете успіху, то, можливо, отримаєте відповіді, які шукаєте".

---

В інших кімнатах Лоґан і Мона опинилися в такій самій ситуації, кожен із них зустрівся з клоном Ено.

"Моно, я радий, що ти була серед тих, хто прийшов сюди. Чесно кажучи, був великий шанс, що ти не прийдеш", - клон промовив з легкою посмішкою на обличчі. Зважаючи на різницю у віці, вони нагадували дідуся, який з любов'ю дивиться на свою онуку.

Ти по-своєму важлива для долі людства, і я маю на увазі не лише те, що ти створила силу, яка дозволила тобі піднятися до позиції однієї з Великої четвірки".

"Правда в тому, що я не врятував тобі життя, скоріше я тебе переховував. Там є дехто, хто шукає твої сили більше, ніж ти можеш повірити, і я боюся, що якщо вони їх отримають, то це означатиме, що людська раса знову створить для себе нову проблему".

"Ти вже знаєш їх, це група, відома як Чисті. Вони можуть не здаватися такою великою загрозою на тлі війни, що триває, але вони бавляться схрещуванням людей зі звірами, створюючи щось, що може бути навіть гіршим за Далкі. Я боюся, що вони досягнуть успіху, оскільки історія вже бачила, як це ставалося давно".

"Події, що відбувалися, були стерті й переписані, але я бачив, як це траплялося. Твої предки відіграли вирішальну роль у порятунку світу тоді, завдяки своїм силам, тому я відплатив тим самим, захищаючи твою родину з тіні".

"Хоч би що сталося, ти не повинна дозволити Чистим дістатися до тебе. Я знаю, що ти дбаєш про людей навколо себе, тому ти намагатимешся зробити все можливе, щоб допомогти їм. Схоже, є й інші, хто також тримає образу на Чистих. Можливо, колись вони зможуть допомогти тобі в боротьбі. З усіма бідами, з якими доведеться зіткнутися тобі та світу, я залишив тобі те, що ти зможеш використати у війні".

Мона на мить розгубилася, дивлячись на клона Ено. Вона уважно слухала весь цей час. Вона не надто багато знала про свою сім'ю, подібно до сім'ї Квіна; вони загинули на війні, проте не залишили їй майже нічого. Вона чула чутки, що Чисті викрали деяких її членів, але її хвилювало дещо інше.

"А як щодо мого випробування? Хіба я не повинна довести, що гідна нагороди!" - запитала Мона.

"Ти пройшла випробування просто тим, що прийшла сюди. Люди виявляють багато дискримінації до того, чого не можуть зрозуміти, або до тих, хто відрізняється від них. Вони робили це століттями, але ти… ти дізналася, ким я був, і все одно вирішила довіритися мені, прийшовши сюди, і ти прийшла сюди з іншим, таким самим, як я".

Саме тоді, як не дивно, клон підняв обидві руки, вкривши їх червоною аурою. У Мони з'явилося погане передчуття щодо того, що зараз станеться, і, використавши обидві руки, клон Ено вбив себе на місці.

Щойно клон помер і впав на підлогу, двері з іншого боку відчинилися. Прямуючи до дверей, Мона зупинилася біля мертвого тіла, що лежало на підлозі. Вона перевернула його, щоб побачити обличчя Річарда.

"Я так і не встигла попрощатися. Можливо, ти захищав мене з власних причин, але це не змінює того факту, що ти піклувався про мене, і за це я тобі вдячна".

Вона ніжно поклала руки на його повіки, закриваючи їх, перш ніж пройти крізь двері й вийти з чорної кімнати. Двері за нею зачинилися, і тепер вона опинилася в якійсь дивній лабораторії.

Перед нею можна було побачити велетенський скляний контейнер-трубку, всередині якого плавав безголовий чоловік.

"Що це, і хто… хто це?" - подумала Мона.

Підійшовши до скляної трубки, вона побачила цифрове ім'я, що бігло зверху.

[Оскар Вайт]