Розділ 1320 — Цінніший за Демонічний рівень

Звалище здавалося нескінченним.

Хоч куди б дивився Лоґан, усюди було лише нагромадження мотлоху, через що він навіть замислився, чи не є це головною особливістю планети, на якій він опинився. Знайти телепорт здавалося так само ймовірно, як відшукати голку в копиці сіна, хоча часу на неквапливі пошуки в нього не було.

Він був зайнятий тим, що тікав від звірів, схожих на собак. Лоґан намагався щосили заощаджувати енергію своїх бластерів, оскільки не мав із собою нескінченного запасу запасних кристалів. Намагаючись знайти вихід, він відкривав вогонь лише тоді, коли звірі підходили так близько, що доводилося захищатися.

На жаль, навіть після пів години біганини Лоґан нікуди не просунувся, а кількість переслідувачів анітрохи не зменшилася. Його ШІ продовжував сканувати територію, але досі це не дало жодного корисного результату.

"Ці звірі, здається, того ж рівня, що й звірі Середнього рівня, тому я можу покінчити з ними одним пострілом у вразливе місце, але в мене залишилося лише три запасні кристали", - подумав Лоґан. - "Чи Ено просто хотів побачити, як я виживу під натиском звірів, імітуючи ситуацію, коли люди можуть полювати на мене через його знання? Чи є в цьому щось таке, чого я ще не осягнув?"

"Чи може за цими собакоподібними звірами стояти хтось іще? Хтось на кшталт ватажка зграї? Чи потрібно мені перемогти його, щоб змусити інших зупинитися?"

Якщо він продовжить витрачати енергію на цих дрібних звірів, то під час зустрічі з сильнішим суперником, припускаючи, що він справді існує, він зрештою програє. Лоґан спробував знайти іншого звіра, але марно.

Цикл повторювався, і Лоґан знав, що щось має змінитися. У його бластері залишалося лише десять пострілів, перш ніж його доведеться перезаряджати. Тоді йому доведеться битися зі звірами голіруч. Спробувавши те саме без результату, Лоґан вирішив втекти з місця, де були звірі.

Вони були досить швидкими, і врешті-решт троє з них сіли йому на хвіст. Один із них біг верхівкою купи брухту, і коли наздогнав Лоґана в його швидкісному костюмі, то, порівнявшись, підстрибнув у повітря, готуючись до атаки.

"А я думав, ви розумніші. Ви мали б навчитися у своїх побратимів, що коли ви в повітрі, влучити у вас стає значно легше", - подумав Лоґан.

Звіра було вбито пострілом у голову, але саме тоді Лоґан помітив, що двоє інших перестали його переслідувати. Точніше, вони обоє зупинилися на вершинах куп сміття і просто дивилися на нього.

"Це дивно, вони ж переслідували мене досить довго, чому ж зупинилися?" - замислився Лоґан. - "Це кінець їхньої території? Чи потраплю я кудись в інше місце, якщо піду в тому напрямку?"

Спочатку він не зводив з них очей, роблячи кілька обережних кроків назад, проте вони продовжували просто витріщатися на нього. Зробивши ще крок, він повернувся до них спиною, відійшов ще трохи, а потім швидко озирнувся, очікуючи, що вони підуть за ним, але нічого подібного не сталося.

Насправді один із них, здавалося, повернувся назад, тоді як єдиний, що залишився, переводив погляд з Лоґана на свого напарника, ніби намагаючись вирішити, за ким слідувати. Зрештою, він вирішив не переслідувати Лоґана.

Таким чином, Лоґан ішов через звалище, але всі уламки, що були навколо, здавалися марними. Він не міг нічого з них зробити, якщо не активує свою Зброю душі, а це здавалося марнотратством.

Після безплідних пошуків протягом години Лоґан почав дивуватися, чому він не бачив нічого іншого. Він був упевнений, що зустріне інший тип монстрів, але після сканування на ознаки життя ШІ не знайшов абсолютно нічого.

Він вирішив, що в нього немає іншого вибору, окрім як повернутися назад, до того місця, де були Гончі.

"Я мусив щось пропустити".

Повернувшись, він не зміг побачити Гончих, але варто було йому ступити однією ногою на територію, де він був раніше, як купи сміття знову почали рухатися, вибудовуючи собак. Вони негайно кинулися за ним.

"Давай перевіримо це!" - подумав Лоґан, розвертаючись і тікаючи. Потім, коли вони досягли того самого місця, що й минулого разу, вони знову зупинилися.

"Це єдине місце зі звірами, яке я зміг знайти поблизу, і ці собаки, з якоїсь причини, щоразу зупиняються саме тут. Я знаю, що це не територія когось іншого, отже, у них має бути причина не відходити надто далеко... чи вони щось охороняють? Річард мав причину помістити мене сюди, у телепорт, а не в іншу частину планети. Щось тут має бути", - підсумував Лоґан.

Знову кинувшись у бій, Лоґан швидко розстріляв сторожових собак і швидко з ними розправився. Просуваючись далі вглиб території, де він був раніше, він зустрів ще більше собак. Тепер його оточувала група з п'яти особин. Він вистрілив зі своїх бластерів, кілька пострілів пройшли повз, але один влучив.

Вперше вони підійшли впритул, тому він негайно виставив руку, дозволяючи собаці вкусити її. Металевий корпус навколо неї відпав, відкриваючи руку Далкі.

Наступної секунди Лоґан використав свою величезну силу, щоб відкинути собаку в інших, розкидавши їх, але в той самий момент його бластери розрядилися. На додачу до всього, коли він знову підвів погляд, то побачив, що хоч він і швидко розправився з п'ятьма з них, на нього чекали ще п'ять, а здалеку наближалися нові.

"Я ніколи раніше не бачив стільки звірів в одному місці, а я вже вбив їх так багато. Як їх може бути настільки багато?!" - подумав Лоґан.

Відчайдушно міркуючи, що, можливо, десь у цьому районі є інший телепорт, Лоґан знову кинувся вперед. У нього залишився останній запасний кристал, і він волів би зберегти його для сво їх костюмів. Тому він вдався до використання своєї руки Далкі, проте кількість собак, що атакували його, зросла до двадцяти. Лоґан змінив павуків зі швидкісного костюма на захисний.

Він частково блокував більшість атак, і своєю рукою він міг розправлятися з ними за пару ударів. Вони не були суперниками для Далкі, але навіть тоді їхня кількість не зменшувалася, а якимось чином зростала, що далі він просувався.

"Навіть з рукою Далкі я врешті-решт виснажуся. Вони зможуть пробитися до моєї броні. Не схоже, що тут є звірі сильніші за цих! Мені що, доведеться битися з цілою армією? Чи зупиниться це, якщо я вб'ю тисячу з них?! Ти міг би сказати мені щось більше, Ено!" - Лоґан був роздратований і, виплескуючи своє розчарування, продовжував нищити собак.

Це, безперечно, була важка битва, але вона більше нагадувала змагання на витривалість, ніж на силу. Що було ще більш прикрим для Лоґана, так це те, що попри всі його спроби розібратися, як це вирішити, йому просто бракувало життєво важливої інформації про те, чого стародавній вампір хоче від нього.

"Добре, ти хочеш випробувати мою силу, то нехай буде так!" - подумав Лоґан, пірнаючи прямо в одну з куп сміття і негайно притискаючи до неї руку. Активувавши свою Зброю душі, він незабаром зміг контролювати всі металеві компоненти, надаючи їм розум, подібний до машинного.

Через брак часу він відмовився від того, щоб спочатку перетворювати їх на павуків, і натомість почав перетворювати навколишній брухт на трьох гігантських змій.

"Позбавтеся їх!" - вигукнув Лоґан, і гігантські змії швидко виконали наказ свого господаря. Завдяки своїм величезним розмірам вони легко змогли знищити те, що здавалося нескінченною хвилею собак.

Тепер, маючи на своєму боці охоронців, Лоґан отримав можливість перевести подих. Він почав підходити до всіх куп сміття в найближчій зоні та створювати з них більше гігантських змій. Його МС-клітини незабаром вичерпаються без будь-яких кристалів звіра, щоб використати їхню силу, але саме тоді Лоґан дещо виявив.

Усі собаки, здавалося, походили з однієї конкретної купи сміття, і вони також, здавалося, неохоче залишали її, попри напад змій.

"Отже, я мав рацію, вони справді щось охороняють, і що б це не було, воно має бути там!"

Наказавши кільком гігантським сміттєвим зміям, яких він створив, вони почали атакувати, і сам Лоґан також долучився до бою. Зрештою всіх тих, хто вижив біля купи сміття, було знищено.

Використавши свою здатність знову, замість того, щоб щось створювати, він вирішив відсунути її вбік, і саме тоді Лоґан зміг побачити це. Щось, здавалося, росло з-під землі, схоже на гігантську руку, але що впало йому в око, так це те, що вона тримала - кристал.

Це не виглядало як Звірячий кристал, але водночас було ним. Вдивляючись у його візерунок, він виглядав як кристал, створений із самого космосу.

Підійшовши до нього, Лоґан з цікавості торкнувся його. Про всяк випадок він торкнувся його рукою Далкі, але нічого не сталося. Обережно він почав висмикувати кристал із землі. На диво, він був вкорінений міцніше, ніж він очікував, що змусило його використати всю свою силу.

В одну мить звідусіль одночасно почулися завивання.

"Що відбувається?" - запитав Лоґан.

"Те, що у тебе в руці - один із секретів світу, знання, які люди колись втратили".

Озирнувшись назад, Лоґан побачив клона Ено, що стояв за дивною рукою. Лоґан здивувався, як і коли він туди потрапив, чи, можливо, він весь цей час ховався.

Важко було сказати, чи це той самий, чи інший клон.

"Що це?" - запитав Лоґан, більше зацікавлений кристалом, ніж витівками старого.

"Це те, що ви назвали б 'Кристалом Гнізда'. Це щось навіть цінніше за кристал Демонічного рівня. Це життєва сила певних планет, і саме те, що використовувалося для створення звірів".

Потім клон простягнув руку, пропонуючи його Лоґану.

"Ти успішно пройшов випробування. Чи готовий ти дізнатися більше про цей світ?"