Розділ 1323 — Безголовий

Щойно Квін побачив тіло, яке належало Оскару, він зрозумів, що щось не так. Востаннє, коли він бачив Оскара, здавалося, що в того немає жодних шансів повернутися, та й бажання повертатися теж. Це змусило його замислитися, що ж сталося, якщо його тіло опинилося в руках Річарда Ено.

"Що ти накоїв..." - подумав Квін.

Використавши свою Навичку Огляду, він переконався, що його здогадка була правильною. Оскар більше не був людиною. Натомість Навичка Огляду підказала йому, що це істота, відома як Дуллахан. Проте це слово або назва істоти були незнайомі Квіну.

"Схоже, ти знаєш трохи більше за мене", - сказала Мона, стоячи поруч із Квіном. Вона зробила такий висновок через його шокований вираз обличчя, але, можливо, справа була лише в тому, що він побачив Оскара в такому стані.

Вони обоє дивилися на голову, а не на тіло. Здавалося, поява Квіна привернула її увагу, оскільки вона більше не дивилася на Мону, а тільки на Квіна.

Побачивши це, Квін почав водити рукою з боку в бік, але очі не стежили за нею, проте, коли він зробив крок ліворуч і праворуч, вони пішли за ним.

"На що він дивиться?" - здивувався Квін.

"Може, він хоче собі ще одну голову-приятеля?" - пожартувала Мона.

Саме тоді Квін почав рухати лише головою, а не тілом, навіть нахилившись уперед. Жарт Мони більше не здавався таким смішним. Оскільки очі істоти щойно простежили за рухом голови Квіна.

"Вінсент, ти знаєш, що це?" - запитав Квін, сподіваючись відповісти на запитання Мони. Хоча він знав назву об'єкта, оскільки той був створений не самим Квіном, він не міг побачити інформацію, як це буває, коли він створює підклас.

"Безголовий вершник або вершниця", - відповів Вінсент. - "Це легенда, або історія, яку розповідали, коли я був зовсім малим. Однак навіть для вампірів така істота є радше міфічною. Я не впевнений, чи це підклас вампіра. Принаймні, за мого часу такого не створювали, і жодних записів про це не було".

"Втім, ми дізналися, що навіть Дракони існують, хоча я теж вважав їх міфічними. Скільки живуть вампіри, ми ніколи не бачили таких істот, як Дракони, проте вони існують".

"Цікаво, чи намагався Ено створити зовсім нову істоту, подібну до того, що зробив Джим, чи те, що ми бачимо тут, - це відродження легендарної істоти. Можливо, як і дракони, вони вимерли, а Річард знайшов спосіб повернути одну з них або створити її за допомогою Оскара".

Хоча Квін дізнався трохи більше про Дуллахана, він не дізнався про його природу, сили чи здібності. Квін переказав Моні те, що знав, і вона, здавалося, теж нічого не знала про цю істоту.

"То що ми робимо тепер? Це ж Оскар, ми повинні його витягти, так? Зрештою, Річард сказав, що приготував винагороди, які допоможуть нам, і це має бути моя винагорода".

Почувши це, Квін хотів запитати Мону, у чому полягало її випробування, але вирішив не робити цього, раптом це щось особисте. Можливо, він запитає, коли дізнається про Лоґана, якого вони ще не бачили.

"Я не впевнений, чи він дружній. Те, як він на мене дивиться, викликає в мене мурахи по шкірі. Давай спочатку спробуємо знайти вихід. Ми не підемо без нього, не хвилюйся", - відповів Квін.

Вони обоє шукали вихід, але, як і Мона, могли знайти лише інші двері, через які жоден із них не проходив. Було ще двоє дверей, що саме по собі було дивно.

"Коли я виконав своє завдання, я пройшов через ці двері, тож, можливо, Лоґан все ще проходить своє, а потім він вийде через одні з інших. Якщо ми почекаємо його, можливо, він зрештою з'явиться в одних із дверей", - запропонував Квін.

Мона погодилася, що логіка слушна, тому вони чекали й чекали, але Лоґана ніде не було, і жодні двері не відчинялися. Оскільки їхні випробування були такими швидкими, вони гадали, чи Лоґан не справляється, чи він уже завершив своє завдання.

З часом Квін відчув спокусу використати свої здібності тіні й увійти до кімнати.

"Можливо, це тому, що я не прийняла свою винагороду", - зрештою сказала Мона, змусивши Квіна забути про свій попередній намір.

Оскільки вони могли вийти з кімнати в будь-якому разі, і їм більше нічого було робити, Квін подумав, що вони все одно можуть спробувати звільнити Оскара. По-перше, Квін отримав посилення від своєї винагороди, тож був упевнений, що Річард не брехав про те, що ці винагороди допоможуть їм. До того ж, якби спалахнула бійка, чи був Дуллахан істотою, здатною зупинити його, навіть з урахуванням посилення характеристик?

Оскар був сильним, але значна частина його сили походила від його Зброї душі та Зброї демонічного рівня, яких він більше не мав.

З двох частин у різних контейнерах Мона і Квін домовилися спочатку звільнити тіло. Від голови віяло чимось моторошним. На одному з комп'ютерів була чітка кнопка для відкриття двох скляних контейнерів.

Один ліворуч, інший праворуч. Припускаючи, що лівий підключений до лівого контейнера, вони натиснули на кнопку. Скляний контейнер одразу почав спорожнюватися. Як тільки це сталося, скло почало опускатися під підлогу. І дроти, підключені до тіла, від'єдналися.

"Гаразд, треба бути готовим до всього ", - подумав Квін, активуючи свою тінь і тримаючи її напоготові за спиною.

Коли тіло було вільним, воно почало рухатися і кілька разів потягнулося. Це виглядало так, ніби хтось довго був замкнений або спав у тому самому розчині. Тіло було м'язистим і повністю оголеним, тож вони могли бачити все як є, але сталося щось дивне.

Від шиї вгору почав з'являтися яскраво-синій туман. Він був схожий на полум'я, хоча вони могли сказати, що це не вогонь. Через кілька секунд він клацнув пальцями. Світло-синій туман поширився на тіло і почав матеріалізувати на ньому обладунок, а за спиною - меч.

"Що це? Чи це щось схоже на мою здібність тіні? Де я можу зберігати предмети у своєму Вимірному Просторі. Невже Ено також підготував усе це для нього?"

Використавши знову Навичку Огляду, Квін хотів побачити характеристики обладунку та зброї, які той щойно закликав. Проте на нього чекав сюрприз: предмети не були обладунками зі звірів.

"Чи це можливо? Чи став Оскар тепер якимось богом?" - подумав Квін. Після того, як він дізнався про богів і драконів, це було цілком можливо. Можливо, Річард захопив одну зі сплячих душ богів і помістив її в Оскара.

"Оскаре, ти чуєш нас? Ти дружній?" - вигукнула Мона до тіла.

Однак замість того, щоб відповісти їм чи підійти туди, де вони були, воно розвернулося і подивилося на свою голову. Воно підійшло до скла, і очі голови подивилися на власне тіло.

"Що він збир…"

Почувся звук розбитого скла. Скляний контейнер розбився, і Дуллахан виштовхнув його. Потім він схопив власну голову за волосся і притягнув до себе.

"Він збирається її вдягнути? Або повернути на місце, я маю на увазі" , - подумав Квін, уважно спостерігаючи за кожним його рухом. Як не дивно, він не намагався повернути голову на місце, де був туман. Натомість він просто схопив голову і притиснув її до боку.

"Ти можеш говорити?" - запитав Квін.

Піднявши голову, він похитав нею, показуючи, що не може. Хоча у голови був рот, з тією ж моторошною посмішкою.

"Ти збираєшся завдати нам шкоди?" - запитала Мона.

Використавши голову знову, він похитав нею, показуючи, що ні. Вони обоє подивилися одне на одного і були вдячні, що це так. Вони хотіли поставити йому більше запитань, оскільки здавалося, що він розуміє їх, але зрозуміли, що в такий спосіб спілкуватися буде важко.

"Можливо, ми можемо дати йому ручку й папір, і подивимося, чи зможе він нормально розмовляти з нами, або планшет чи щось таке", - сказав Квін.

Поки він пропонував це, вони побачили, що Оскар іде до одних із дверей, і, на відміну від них, двері почали відчинятися.

"Гм, зачекай, давай підемо за ним. Можливо, саме там буде Лоґан", - сказав Квін, і вони швидко попрямували слідом, але також переконалися, що не підходять надто близько до безголової людини, про всяк випадок, якщо він раптом обернеться проти них.

Коли вони ввійшли до кімнати, то не побачили жодних ознак Лоґана. Натомість вони побачили те, чого ніяк не очікували. Істота, яка була замкнена в клітці.

"Кінь?" - сказала Мона.

Ось тоді до Квіна дійшло те, про що розповідав Вінсент.

"Безголовий вершник".