Розділ 1324 — Інші королі

Істота, що застрягла в клітці, без сумніву, була конем. Єдине, що вона не була схожа на звичайного коня. Вона була чорного кольору, але не просто чорного, як шерсть коней на Землі. Це був найтемніший чорний колір, який тільки можна було уявити. Жоден промінь світла не відбивався від її шерсті. Було майже неможливо відрізнити гриву від волосся на тілі, коли вони зливалися разом.

Якби зараз була ніч, вона б виділялася своєю темрявою, але це було не єдине, що вони могли помітити. Бо у коня були червоні очі. Вони були того ж відтінку, що й у вампірів.

"Цей кінь, він не відчувається як звір," - сказала Мона. Зі свого багаторічного досвіду використання здібностей вона майже миттєво могла сказати, чи зможе вплинути на щось своїми силами.

"Це тому, що він не звір," - промовив Вінсент у голові Квіна. - "Ця істота має більше ознак того, що вона є фамільяром, але я ніколи раніше не бачив такого... можливо..." - Вінсент замовк, ніби збирався сказати більше, але не хотів озвучувати безпідставні теорії, щоб не хвилювати Квіна або не давати йому неправдиву інформацію.

Саме тоді сам Квін відчув поколювання в спині. Воно йшло від певної мітки. Це був Боні. Його власний фамільяр реагував. Його мітка ніби намагалася вирватися з тіла, і в той самий момент кінь став на задні ноги й голосно заіржав.

Це не було високе іржання, як у звичайних коней. Натомість звук мав низьку частоту, настільки низьку, що земля здригалася від басу в голосі коня.

"Це якось моторошно, і чому це кінь поводиться як божевільний?" - здивувалася Мона.

Квін знав, що це пов’язано з його фамільяром, але не розумів чому. Туман з його спини почав з’являтися, випливаючи назовні та рухаючись у бік коня.

"Що ти робиш? Повернися!" - наказав Квін. Він боявся, що може виникнути конфлікт.

У той же час Оскар рушив уперед і витяг свій меч зі спини, готуючись битися з тим, що мало на нього насунутись. Хоча було б цікаво побачити силу Дуллахана в цей момент, Квін чудово знав, наскільки сильний Кістяний кіготь, а всі тут мали бути на одному боці. Вони не хотіли поранити потенційного союзника одразу після того, як знайшли його.

"Я не... я не хочу завдавати їм шкоди!" - вигукнув Квін ще голосніше, і цього разу з гнівом у голосі.

Перш ніж туман встиг сформуватися, він почав повертатися назад, туди, де був, у тіло Квіна.

"Чи це вперше Кістяний кіготь послухався мене? Чи продовжуватиме він мене слухатися?" - Квін нехтував Кістяним кігтем, тому що той здебільшого з’являвся, коли сам того хотів. Він знав, що той живиться його найтемнішими бажаннями, що найчастіше траплялося, коли він був сповнений гніву, і це допомагало йому у скрутних ситуаціях.

Але коли Квін просив його про допомогу в битвах, навіть коли він був на острові, той ніколи не відповідав. Все ж таки, якщо він послухався зараз, то, можливо, Кістяний кіготь почав змінювати ставлення до Квіна.

"У мене є теорія щодо цієї реакції, але я не можу її підтвердити," - сказав Вінсент. - "Ти повинен знати, що фамільяри не належать до нашого світу. Вампіри приманюють їх запахом своєї крові, або іноді існують сімейства, які просто хочуть жити поруч із вампірами. Так було завжди. Хоч куди б переїжджали вампіри, завжди знаходилися фамільяри, які перетинали межу і жили в тій самій місцевості, що й ми."

Квін пригадав, як Лео та інші розповідали про свій досвід у світі фамільярів. Це була цікава історія, м’яко кажучи. Він також пригадав, як Лео казав, що вони живляться енергією Ц и , тому було дивно, що фамільяри обирали життя поруч із вампірами, а не людьми, але вампіри не розгадали про них усе. Хоча була одна людина, яка провела багато досліджень щодо них.

"У світі фамільярів є істоти, яких поважають навіть інші фамільяри. Вони володіють величезною силою, і їм було даровано титул короля. Я вважаю, що причина, чому кінь так зреагував, і, можливо, Кістяний кіготь на твоїй спині, полягає в тому, що вони обоє є королями."

Почувши це пояснення, здавалося, що кінь перед ними - це фамільяр, такий же величний, як і його Кістяний кіготь. Питання полягало в тому, як Річарду вдалося спіймати таку істоту і що Оскар збирався з нею робити.

Коли він підійшов до клітки, Оскар простягнув руку і почав кілька разів гладити коня по носу. Потім той підняв голову і притулився чолом до чола коня. Через кілька секунд тіло коня почало світитися.

Воно теж почало перетворюватися на чорний туман, і все це рушило до чола Оскара. Зрештою, кінь зник у них на очах, і тепер на чолі Оскара з’явилася мітка у формі діаманта.

Тепер Оскар знову повернувся до Квіна та Мони. Вони відсахнулися, побачивши моторошну посмішку. Хоча вони вже бачили її раніше, вона все одно їх бентежила. Він пішов до них, і вони обидва знову приготувалися.

Але він так і не торкнувся свого меча, а просто завмер перед ними, ніби чекаючи, що вони щось зроблять.

"Гадаю, ця штука справді не нападе на нас. Це хороша новина," - сказала Мона.

" Цікаво, як він може використовувати того коня," - подумав Квін. - "Чи був кінь схожий на його Кістяного кігтя? Оскільки це сильний фамільяр, Дуллахану може бути навіть важко його використовувати. Чому він взагалі обрав Дуллахана і погодився?"

"Можливо, ця особлива істота має тісний зв'язок із кіньми. Я знаю, що це фамільяр, але хто знає."

Тієї миті почувся звук відчинення дверей в іншій кімнаті. Всі троє побігли назад у приміщення, де спочатку був Оскар. Вони виявили, що останні двері, які ще не відчинялися, були відчинені.

Вони пішли подивитися, і саме тоді побачили, що потрапили в якусь експериментальну лабораторію. Повсюди на підлозі було кілька серверів і багато іншого обладнання. Втягнувши носом повітря, Квін зрозумів, що всередині є людина.

Він швидко побіг перевірити, чи з Лоґаном усе гаразд, і хоча на його тілі були лише легкі поранення, з якоїсь причини він лежав на підлозі, дивлячись у стелю, і нічого не робив.

"Лоґане, що сталося, все добре?" - запитав Квін. Його очі виглядали якось інакше. Зіниці звузилися. Здавалося, він навіть не усвідомлював, що Квін поруч.

"Квіне, я чую твій голос," - сказав Лоґан із посмішкою. Це змусило Квіна задуматися, чому всі, кого він сьогодні зустрів, мають таку тривожну посмішку. - "Я зробив це, я дізнався всю інформацію з усіх серверів. Я дізнався про них усе, і це була моя винагорода."

Бачачи стан Лоґана і те, як дивно він реагував, Квін був трохи стурбований, але доки він був здоровий, вони зможуть допомогти йому пройти через усе, що потрібно.

"Ти не розумієш, Квіне, я дізнався про все. Кристали Гнізда, як створювати клонів, правду про історію людства. Я дізнався про те, що зробив Ено, що він намагався зробити, а також я дізнався про... вампірів. Я дізнався про те, як були створені вампіри і як усе почалося."

Останні слова Лоґана привернули увагу не лише Квіна, а й Вінсента, бо навіть такий великий і старий вампір, як він, не знав про початок вампірів.