Розділ 1331 — Низькі та високі

Десь у густих тінях Артур міг бачити все, що відбувалося. План був приведений у дію, і поступово все розвивалося саме так, як передбачала та людина. Каратель був здивований точністю всього цього. Чи завжди Вампіри були настільки передбачуваними у своїй поведінці?

Хоча він знав, що все, що йде за планом, має бути на користь, чомусь усе це почало здаватися безглуздим.

"Цікаво, як вони там... Поки що він не порушив свого слова, тож вони мають бути в безпеці..." - подумав про себе Артур.

Він подивився на інший замок, який зазнав нападу. Його слух дозволяв йому чути крики та зойки всіх постраждалих, хоча він намагався здебільшого ігнорувати їх, заплющивши очі.

"Шкода, що інші замки були втягнуті в усе це, але, можливо, так краще. Певною мірою, якби їх змусили продовжувати жити у цьому світі, це було б жорстоко. Сприймайте це як різновид доброти".

--

Пол поспішав через замок до тронної зали, де був встановлений телепорт. По дорозі він зустрів кількох Маскованих, яким вдалося прорватися.

Вампір-лицар спритно уникнув атаки червоною аурою, але незабаром відчув, як кулак двошипого Далкі влучив йому прямо в живіт. Його тіло підкинуло в повітря, але Пол встиг вхопитися за передпліччя Далкі.

"Торкатися мене - не найкраща ідея". - Руки Пола почали злегка світитися зеленим, і незабаром Далкі відчув, як усе його тіло слабшає. Зіткнувши руки разом, він побачив на своїх кісточках пазурі. Це був спеціальний механізм його рукавичок.

Ними Пол почав бити Далкі знову і знову прямо в груди, проте замість того, щоб ставати сильнішим, той втрачав дедалі більше сили. Його лезо подібні пазурі були просякнуті отрутою, що також наближало істоту до смерті.

Далкі впав на підлогу, і Пол незабаром підійшов до Маскованого, вдаривши його прямо в обличчя, знищивши маску і миттєво вбивши того, хто її носив. Але в коридорі було ще більше ворогів, з якими треба було розібратися.

"У мене немає на це часу!" - вилаявся Пол.

На щастя, він був не єдиним у замку. Йдучи на шум, з'явилися деякі з його власних людей. Ті, хто колись був частиною його армії, а тепер став Вампіром, побачили, що їхній командир у біді, тож почали рухатися до нього.

"Зачекайте! Не турбуйтеся про мене, прямуйте до тронної зали і переконайтеся, що там безпечно!" - наказав Пол.

Без вагань солдати виконали наказ і рушили до телепорта.

Побачивши це, Масковані та Далкі хотіли розвернутися, але перш ніж вони встигли це зробити, від Пола почало виходити яскраве світло. Вісім великих зелених куль твердої отрути зависли навколо нього.

"Я сказав, у мене немає часу розбиратися з вами!" - Пол активував свою Зброю душі, і його смертельна отрута була тим, до чого ніхто не хотів торкатися.

Вампір-лицар швидко розправився з порушниками всередині. Закінчивши з ними, він залишився на місці, щоб відбиватися від інших, але більше ніхто не прийшов. Оскільки Пол все ще був близько до балкона, перш ніж вирушити перевірити стан телепорта та решти своїх людей, він вирішив зазирнути назовні, щоб оцінити ситуацію.

Він бачив, що горгульї активувалися і тепер допомагали Десятій сім'ї в цій боротьбі. Ті, хто був у зоні збору, також боролися за своє життя. Сильніші члени розправлялися з Далкі, тоді як слабші Вампіри із зони збору билися з дивними Маскованими.

Хоча Вампіри із зони збору здавалися слабшими за тих зрадників Вампірів в масках, оскільки там були всі вампіри-біженці з інших сімей, їхня величезна кількість дозволяла їм здолати загарбників.

"Усе це виглядає дивно. Їхні сили великі, і ворог явно володіє інформацією про Вампірів та їхні сім'ї. Хоча ми, можливо, тримаємося краще за інші сім'ї, я сумніваюся, що у когось із Вампірів виникнуть проблеми з такими мізерними силами, особливо якщо втрутяться лідери. Тож який насправді їхній план у всьому цьому? Чому Далкі атакують нас?"

Чого Пол не знав, як і будь-хто інший в інших замках, це те, що ситуація в кожному із замків сильно відрізнялася. Кількість Далкі та Маскованих, яких було відправлено, не була випадковою. У кожен із замків була відправлена розрахована кількість, кожен зі своєю метою.

Першими, хто це зрозумів, були Лео та Ерін, коли вони подорожували тунелями. Вони могли бачити, що відбувається зверху, особливо Сліпий Мечник, який мав більший контроль над своєю здатністю, що дозволяло йому бачити все ніби з висоти пташиного польоту.

Тут він міг сказати, що сили, які атакують кожен із замків, були різними. Особливо в дванадцятому замку, куди вони прямували. З якоїсь причини там було найменше ворогів порівняно з іншими.

"Чи варто сприймати це як хорошу річ, чи як погану?" - дивувався Лео, але вони продовжували рухатися тунелем. Вони бачили Муку, який чекав на них. Він небагато говорив, оскільки нагорі все ще тривав бій, і він знав, що його шукатимуть.

"Я залишався тут так довго, як міг, але тепер мушу йти. Скористайтеся цією можливістю і дізнайтеся, що робить Брайс", - сказав Мука, поклавши руку на дивний замок і повертаючи різні фігури, поки двері не відсунулися вбік, дозволяючи їм пройти.

Тунелі були чудовим способом для групи потрапити в замок. Дотримуючись його, вони вийшли до гігантського люка, який відсунули. З усім, що відбувалося, було зрозуміло, що зараз ніхто не охороняє це місце. Троє опинилися в темному підвалі. Світла не було, але для Вампірів, які бачили чудово, це не мало значення.

"Через хаос зовні здається, що більшість охоронців і Вампірів вийшли назовні", - зауважила Сільвер, притуливши вухо до дверей, що вели до кімнати зверху.

"Атака тут здається не такою масштабною, тож лідер та інші Вампіри, мабуть, вирішили залишитися всередині. Хоча я не думаю, що ця енергія достатньо сильна, щоб належати Королівському лицарю, принаймні лідер дванадцятого замку має бути тут", - прокоментував Лео.

Лео, по суті, запитував, чи все ще хочуть вони продовжувати діяти за планом. Вони прийшли сюди сьогодні, тому що Королівський лицар мав повернутися до своєї сім'ї. Кожні три дні він відвідував їх, але через напад, здається, він подався в інше місце, ймовірно, щоб захистити Короля.

"Я думаю, ми повинні продовжувати", - відповіла Сільвер. - "Вона може бути новим лідером, але є велика ймовірність, що вона все ще щось знає. Артур все одно націлився на іншого молодого лідера заради інформації, тож, ймовірно, вони теж щось знають".

Проходячи через решту замку, Лео попросив Ерін вести їх. Навіть зараз Вампір-лицар продовжував навчати її у всіх аспектах, і він хотів, щоб вона краще використовувала свою здатність.

Сільвер знайшла це, м'яко кажучи, цікавим, і врешті-решт, завдяки тому, що Ерін вела їх, виявила, що вони обоє мають однакову здатність і що дівчина нічим не поступалася своєму наставнику. Вони змогли чітко оминати всіх Вампірів, поки не дісталися верхнього поверху, але тут була межа, оскільки біля дверей стояли двоє охоронців.

"Дозвольте мені розібратися з цим", - запропонувала Сільвер, оскільки досі відчувала себе досить марною. Використовуючи свою нитку, вона швидко і тихо запечатала роти охоронцям, перш ніж сильно зіштовхнула їхні голови разом.

У той момент і Лео, і Ерін увірвалися в двері. Це було єдине, що вони могли зробити. Зрештою їх би викрили, тому їм потрібно було якнайшвидше увірватися в кімнату, щоб дізнатися все, що можна. Двері швидко відчинилися, і двох, яких Ерін побила, затягли всередину, а подвійні двері за ними зачинилися.

Новий лідер, Кім Пріма, помітила це і негайно підвелася зі свого місця, витягнувши рапіру.

"Порушники, ворог увійшов у замок!" - сказала Кім.

З десяток Вампірів, які були з нею в кімнаті, одразу кинулися до трьох. Для лідера вампірів було цілком природно прийняти трьох за порушників, враховуючи їхній зовнішній вигляд.

Інші були готові битися прямо, поки дивні тіні не розсіялися з центру кімнати, здавалося б, нізвідки, і тепер посеред кімнати можна було побачити постать.

"Артур!" - вигукнула Кім, її руки тремтіли.