Розділ 1335 — Він

Просто так, так само швидко, як Артур прийшов, він також пішов, забравши життя лише тих, хто був у його списку цілей. Попри те, що Лео, Ерін та Сільвер об’єдналися з Прімою, їм не вдалося здолати Карателя.

Сільвер, підвівшись і оглядаючи ситуацію навколо, стан кімнати, не могла повірити в те, що сталося. Лео та Ерін були набагато сильнішими, ніж вона собі уявляла, і навіть цього виявилося недостатньо.

"Якщо… навіть Король намагався протистояти йому, чи можуть Вампіри справді перемогти?" – запитала Сільвер.

"Звісно", – відповіла Ерін, підводячись із землі. Вона отримала кілька ран від Кривавого вибуху, але, крім цього, майже не постраждала. Зброя демонічного рівня, на щастя, прийняла на себе основний удар, але все ще, здавалося, працювала справно.

Однак вираз обличчя Дампіра видавав її розчарування. Сільвер думала, що це може бути тому, що вони провалили завдання, або що вона звинувачує себе в слабкості, але причина була зовсім не в цьому. Ні, Ерін хотіла використати все, що мала, проти Артура, але він зник раніше, ніж вона встигла це зробити.

Каратель не зіткнувся з третьою навичкою меча Демонічного рівня, і вона не відчувала, що її рухи були повільнішими за рухи Артура з усіма додатковими характеристиками, які давала їй зброя, тому Ерін мала ще багато прийомів, які могла показати в обох стійках.

"Подумай сама: той факт, що хтось настільки сильний працює на іншу сторону, хіба це не здається дивним? Хтось його рівня не з тих, хто просто виконує накази інших, то чому він з Далкі, а не очолює їх?"

"Як на мене, це може означати лише одне з двох. Або в Артура є слабкість, яку вони використовують", – Ерін припустила, що це може бути причиною, дізнавшись, від кого вона отримала Зброю демонічного рівня. – "Або… на тому боці є хтось, кого боїться навіть він".

Саме ця думка, слова Рубі з села, була причиною, чому Ерін потрібно було стати сильнішою, і чому вони мали стати тими, хто зможе перемогти Артура.

Сільвер, знаючи, що більше нічого не вдієш, зв’язала ослабленого Лео, і завдяки здібності Ерін вони вирушили назад тим же шляхом, яким прийшли. Саме тоді вони помітили ще дещо. Звуки бою в замку майже повністю стихли.

Зараз вони втрьох бігли тунелями й вирішили прямувати до тринадцятого замку. Ерін сказала, що бої там припинилися. Однак перш ніж вони дісталися туди, Сільвер трохи хвилювалася.

"Не хвилюйся, твій батько все ще живий", – заявила Ерін. – "Я відчуваю його, насправді, схоже, багато хто з твоєї родини добре впорався з відбиттям атаки".

Це були хороші новини, і вони втрьох могли перепочити, поки планували свої подальші дії. Їм також потрібно було доповісти про те, що вони дізналися, Муці, але попри все це, Сільвер цікавило, чому бої наразі припинилися.

Що станеться, коли всі дізнаються про смерть Королівського лицаря та дванадцятої сім’ї?

--

Брайс особисто розправився з хвилею сильних Далкі, не дозволивши їм просунутися до жодного із замків. Саме завдяки йому замок і ті, хто жив у замкових зонах, змогли зосередитися на ворогу, який на них напав.

На цей момент Брайс повернувся до свого замку і отримав звіт. Близько десяти відсотків сил замку було втрачено. Десятий і тринадцятий замки втратили лише близько двох відсотків своїх сил. На жаль, більше половини тих, хто перебував у зоні збору, загинули.

Однак… це сталося через те, що Брайс дозволив їм померти; через великі сили, що атакували їх, Брайс припустив, що це була повномасштабна війна. Він мав намір використати їхню кров для свого двобою з Артуром… але Каратель так і не з’явився.

Через деякий час Брайс також отримав звістку, що його Королівський лицар і лідер дванадцятої сім’ї загинули.

"Чорт забирай!" – вигукнув Брайс, кидаючи келих із вином об стіну, розбиваючи його на друзки.

"Схоже, він вирішив знищити вас усіх одного за одним", – Темпус, Первородний, який був нинішнім лідером другої сім’ї, також був у тронному залі Короля разом із Королівським лицарем, що вижив, Кайлом Гарлу, який і приніс звіт.

"Якщо подивитися на загальну картину, ця атака виглядає набагато скоординованішою, ніж ми вважали спочатку. Усе це виглядає лише як відволікаючий маневр", – сказав Гарлу. – "Поки всі були зайняті, це дало Артуру шанс атакувати дванадцяту сім’ю та Королівського лицаря".

"Він просто тікає!" – вигукнув Брайс.

"Ну, це слушна тактика, хоча не можна сказати, що його сторона не зазнає втрат", – відповів Темпус. – "Зрештою, Артур просто робить те, що задумав. Я був би обережним, я майже впевнений, що наступним він може піти на тебе, можливо, використавши ту саму ідею, що й сьогодні".

Темпус знав усіх лідерів, які брали участь у їхній маленькій "експедиції", проте його сім’я не була її частиною. Тому Первородному було набагато легше зберігати спокій, на відміну від Королівського лицаря.

"Є питання, що робити з дванадцятою сім’єю, яка перебуває в хаосі. Не тільки лідера дванадцятої сім’ї та Королівського лицаря знайшли мертвими, а й Вампіри-лицарі зникли", – повідомив Кайл. – "Були також ознаки використання інших здібностей. Якийсь крижаний тунель. Я почав розслідування, але серед нас, Вампірів, немає відомої здібності, яка могла б зробити щось подібне".

Брайса, чесно кажучи, не хвилювало, що сталося насправді, він лише знав, що Артур був там і що його Королівський лицар тепер мертвий, проте він нічого не міг вдіяти проти того, хто був за це відповідальний.

"Є просте рішення. Дозволь мені розбудити мого старого друга і нехай він поки що очолить дванадцяту сім’ю. Я впевнений, що вони стануть у пригоді у вашій маленькій боротьбі проти Карателя. Я впевнений, він був би радий дізнатися, що його здібність у руках іншого".

"Це занадто небезпечно!" – миттєво вигукнув Брайс. – "Він навіть не знає наших звичаїв, навіть не знає про існування Карателя, і ця людина не буде тією, хто дотримується традицій! Я можу перемогти Артура, все, що мені потрібно зробити, це знайти, де він знаходиться і куди він збирається атакувати далі".

Тим часом поселення почало оговтуватися від атаки, і тривожні новини вже почали поширюватися. Вони почали втрачати надію, що зможуть впоратися з цією проблемою.

Завдяки захисним спорудам, які залишив Квін, десятий замок зазнав мінімальних втрат. Ті, хто прибув з інших сімей, були вражені тим, наскільки все було вражаюче, вони також змогли побачити, наскільки сильні Вампіри Десятої сім’ї.

Ті, хто використовував Звіряче спорядження, і учні, яких тренувала Ерін за допомогою сили Ци, могли битися краще, ніж навіть деякі члени внутрішніх родин, яких вони бачили у своїх власних сім’ях.

Здавалося, вони в повній безпеці й можуть покладатися на людей тут. Однак була одна проблема. Пристрої зв’язку, здавалося, все ще не працювали в усьому поселенні вампірів, навіть попри те, що Далкі пішли, і що було ще гірше, телепорт також не працював.

Він не був знищений, але здавалося, що інша сторона розгорнула якийсь тип глушника, і у них не було Лоґана, який міг би допомогти їм у цій ситуації.

Через це Пол не міг повідомити іншим про ситуацію, але він також знав, що це означає, що боротьба ще не закінчена.

"Тіммі, Ксандер, зберіть переможених Далкі. Обов’язково збережіть їхню кров. Використовуйте звірячі фляги, якщо вони закінчаться, то зберігайте їх у складських приміщеннях", – наказав Пол.

Минуло кілька днів, нічого не відбувалося, але занепокоєння залишалося в їхніх думках в очікуванні наступної атаки, всі вони були напоготові.

---

Поки поселення вампірів розв'язувало власні проблеми, неподалік, у лабораторії, прихованій від очей інших глибоко в лісі та горах, почали з’являтися іскри. Один телепорт все ще працював, і через кілька секунд посеред дивної металевої лабораторії з’явилося двоє людей.

"Ми нарешті зробили це! Дім, милий дім!" – Фекс свиснув з посмішкою. – "Що нам робити спочатку: перевірити, що тут відбувалося, чи нам слід негайно перевірити того Дракона?"