Розділ 1342 — Навіть не оригінал

Коли почалася атака, трійця не гаяла часу, виконуючи місію, про яку вони домовилися. Пробираючись тунелями, першу частину шляху вони подолали разом із Мукою та іншими лідерами.

Це було потрібно для того, щоб вони могли якнайшвидше повернутися до своїх замків, віддати накази та надати допомогу. Якби хтось побачив, що всі вони також прийшли з тринадцятої родини, це викликало б підозри щодо планів цієї групи.

У такі моменти вони зазвичай могли б використати Джилл, щоб передати повідомлення своїм лицарям про те, що робити, але це одразу стало б тривожним сигналом, якби вона дізналася про це. Тим паче тепер, коли вона була фактично собакою Брайса, яку тримали на невидимому повідку і яка весь час перебувала поруч із ним.

"Пам'ятайте, цього разу ми уникатимемо будь-якої конфронтації, якщо це можливо", - нагадав їм Лео, поки вони бігли тунелями. Мука вже відкрив прохід, що вів до королівського замку, і лідери розділилися, тож тепер їм залишалося пройти ще трохи, перш ніж дістатися місця призначення.

"На відміну від попередньої місії, ми маємо лише з'ясувати, де зниклі люди і чи є вони взагалі".

Коли Лео заговорив, Ерін зрозуміла, що це стосувалося її. Вона не знала, чи було це через її бій з Артуром, але її жага почала трохи повертатися. Лео помітив це за тим, скільки ланцюгів придушення вона обмотала навколо своїх передпліч.

Після того, як вона вбила кількох Вампірів і поступово відучила себе від них, Лео думав, що з нею все гаразд, але, можливо, це було не так при зустрічі з більш досконалими чи сильнішими Вампірами.

Троє з них бачили вхід попереду і були в тій самій формі, що й минулого разу, сховавшись під плащами та масками. Оскільки в живих не залишилося нікого, хто бачив їх, проблем з повторним використанням одягу не виникло.

Зрештою тунель почав вести вгору. Вони побачили знайомий люк, розташований під усіма замками. Сільвер пішла вперед і була готова відкрити його, але подивилася на Лео та Ерін, чекаючи підтвердження, що з іншого боку нікого немає.

Проте, як не дивно, обоє дивилися в зовсім інший бік.

"Що не так?" - запитала Сільвер.

"У цьому замку є щось, щось непереборне... ні, це не так, щось є під цим замком", - сказав Лео, і здавалося, що обидва відчували це, оскільки Ерін теж дивилася в той бік.

"Під землею, але це неможливо. Під землею нічого не має бути. Окрім інших тунелів", - сказала Сільвер. - "Ви хочете сказати, що тут хтось є разом із нами?"

Лео похитав головою, але теж не відповів, бо, правду кажучи, він не знав, що це за енергія, але вже відчував щось подібне раніше. Під кожним з інших замків розташовувалися гробниці. У гробницях він міг відчути ледь помітну присутність, ніби якась надлишкова сила підтримувала життя всіх тих, хто перебував у вічному сні.

"Чи є якісь гробниці під королівським замком?" - запитала Ерін, маючи ті самі думки, що й Лео.

"Їх не повинно бути", - відповіла Сільвер. - "Навіть короля ховають із його оригінальною родиною, коли він вирішує піти у Вічний сон. Тож усіх старійшин, минулих королів, Королівських лицарів повертають до гробниць, де живуть їхні родини".

Ця відповідь лише змусила Лео задуматися, чому під королівським замком є джерело енергії і чому воно лише одне. Як би там не було, їхня місія полягала не в тому, щоб досліджувати це, а в тому, щоб перевірити інші речі.

Переконавшись, що нікого немає, вони підняли люк і увійшли до королівського замку. Цього разу їм довелося бути значно обережнішими, ніж під час проникнення до дванадцятого замку.

"Всередині все ще залишається велика частина Королівської гвардії, і ми не знаємо, як довго триватиме бій, перш ніж атака зовні припиниться", - сказав Лео.

"Будемо лише сподіватися, що нам не так не пощастить, щоб знову зіткнутися з Артуром", - відповіла Сільвер.

Королівський замок був приблизно вдвічі більшим за всі інші замки інших лідерів. Це здавалося цілком зайвим, оскільки в цьому місці майже ніхто не жив. Якщо озирнутися навколо, більшість стін були просто завішані картинами з досягненнями минулих королів і королев.

"Як ви думаєте, куди нам варто податися: до тронної зали чи до зали Ради?" - запитала Сільвер.

"Ні, минулого разу я там нічого не помітив. Моя пропозиція - одне з двох. Або це місце, яке сильно охороняється Королівською гвардією, або, якщо це таємниця навіть від них, це буде місце, де взагалі немає жодної варти", - сказав Лео.

Дотримуючись цієї логіки, Сільвер та Ерін погодилися, що це занадто серйозна справа, щоб до неї була залучена Королівська гвардія. Тому вони обшукали кожен поверх культу, де було мало охорони або не було зовсім. Це також полегшило їхні пошуки, оскільки було легко оглядати місця з меншою кількістю вартових.

Поки що вони нічого не знайшли і зрештою дісталися другого поверху зверху, якраз під тронною залою. На цьому поверсі було найбільше охоронців. Проте раптом Лео відчув, як хтось мчить сходами вгору, і вони всі швидко зайшли до однієї з кімнат неподалік.

"Замок, другий лідер увійшов, і ситуація виходить з-під контролю. Нам потрібна допомога. Він відмовляється слухати і атакує нас!" - доповіла Королівська гвардія.

"Негайно повідомте Короля Брайса, надішліть групу, а ми спробуємо зупинити його і дізнатися, чого він хоче", - відповів інший, і група, що охороняла другий поверх, просто так пішла до входу.

"Другий лідер, тобто Оригінал Темпус? Що він тут робить і чому воює проти Королівської гвардії?" - запитала Сільвер.

"Ми повинні бути вдячні, що це відволікання дало нам час знайти те, що потрібно", - відповів Лео.

Тепер вони могли вільно обстежити весь поверх.

Зрештою їхні пошуки привели їх до бібліотеки. Бібліотека була величезною і нагадала Лео та Ерін бібліотеку, яка була в їхній військовій школі. Там було три поверхи, як і в школі, тільки самі поверхи здавалися набагато довшими та ширшими.

"Що це все? Чому так багато книг?" - запитала Ерін.

"Припускаю, це просто колекція всіляких речей. Речей, зібраних королями, чесно кажучи, я не маю жодного уявлення. Зрештою, цей замок насправді доступний лише обмеженому колу осіб навіть у суспільстві вампірів", - відповіла Сільвер. - "Це було б місце, яке я, мабуть, ніколи не побачила б за все своє життя".

Ігноруючи їхню розмову, Лео продовжував ходити бібліотекою. Насамперед, він не переймався книгами. Він і так не був найкращим читачем. Здавалося, він прямував до якогось конкретного місця, і потім, на другому поверсі, у кутку одного з проходів, Лео зупинився.

"Це… те саме місце". - Коли Лео заговорив, він здавався нервовим, але, можливо, це було тому, що він знав, що саме знаходиться з іншого боку.

"Хтось є всередині?" - запитала Сільвер.

"Ні, просто… ви самі побачите", - сказав Лео.

Він зняв кілька книг із полиці, і за ними відкрився важіль. Це був старомодний дизайн. Коли він потягнув за нього, книжкова шафа почала рухатися.

--

На нижньому поверсі королівського замку в цей момент Королівська гвардія, кожен з яких мав силу Вампіра-лицаря, оточила другого лідера.

"Я знав, що ви мене не послухаєте. Як ви смієте наставляти свою зброю на оригінала. Саме завдяки мені дехто з вас взагалі тут перебуває!" - гнівно вигукнув Темпус.

"Це королівський замок, і сюди не дозволено заходити навіть оригіналам. Будь ласка, йдіть, сер! Поки ми не отримаємо дозвіл від короля!" - вигукнув один із вартових.

"Дозвіл від короля? Він не слухав би мене, скільки б разів я не говорив. Чому ви думаєте я взагалі тут?"