Розділ 1344 — Послання до поселення

Можна було сміливо сказати, що Брайс був розлючений через втрату Гарлу Доуна. Щойно він побачив його тіло на землі, Король більше не намагався берегти сили в цьому бою. Брайс підняв свій меч, і, як і минулого разу, кров, що розлилася на полі, почала огортати його.

Це не обмежувалося кров’ю вампірів, навіть кров Далкі тягнулася до меча. Поки Брайс був зайнятий збором крові та залишався на місці, його Королівський лицар, попри втрату члена своєї сім’ї, знав, що має роботу, тому був зайнятий захистом свого Короля.

Його плащ був здатен заблокувати майже все, і він робив саме це, щоб жодна атака не пробилася крізь захист. Цього разу з боку вампірів у зоні бою не було втрат, оскільки Королівська гвардія могла битися в такому строю і такій манері, що дозволяла їм прикривати один одного.

Це було зовсім не схоже на те, як билися інші вампіри. Здавалося, ніби лише Королівська гвардія була навчена битися як єдине ціле, тоді як в інших замках це більше нагадувало хаотичну бійку.

Що стосується Джилл, вона просто продовжувала стояти поруч із Брайсом, спостерігаючи за всім, що відбувалося, поки не пробурмотіла певні слова.

"Можливо, ми заслуговуємо на смерть", - пробурмотіла Джилл сама до себе.

Брайс був єдиним, хто знаходився достатньо близько, щоб почути це. Він глянув на неї краєм ока. Його великий меч був готовий, але потім він почав формувати менші мечі з крові. Нарешті, усі вони спрямувалися назовні, націлившись на залишки сил Далкі.

Вони прошивали груди Далкі, вбиваючи їх одним ударом, але, пробивши свою першу ціль, вони не зупинялися. Мечі продовжували летіти крізь повітря, пронизуючи кожного з Далкі.

Атака була настільки потужною, що їм було майже неможливо зупинитися; навіть якщо вони піднімали руки, щоб заблокувати або відбити удар, він усе одно пробивав їхню міцну луску, а якщо вони намагалися уникнути атаки або втекти, то в міру того, як їхня кількість зменшувалася, для атаки можна було використовувати ще більше мечів.

Деякі Далкі зрозуміли, що єдиний вихід - вбити того, хто ними керував. Завдання, яке в теорії мало бути легким, оскільки він стояв на місці, але Кайл продемонстрував, наскільки він відданий лицар. Зрештою всі Далкі впали під силою летючих мечів. Десять менших мечів оточили один великий, що завис у повітрі.

Як тільки Брайс перестав використовувати свої сили, криваві мечі впали на землю, залишаючи на своєму місці кривавий слід. Більший меч оголив фірмовий меч-тростину Брайса, хоча Король залишив на ньому невелику кількість крові як застереження.

Зброя прилетіла до нього з великою швидкістю, проте він без зусиль спіймав її однією рукою.

Битва там, де вони були, закінчилася, але вони чули, що інші замки все ще відбиваються від загарбників. Кайл вирішив витратити час, щоб оглянути Гарлу, сподіваючись з’ясувати, що Артур зробив із ним. Він ніжно підняв його тіло із землі й оглянув. Наскільки він міг бачити, у грудях покійного була лише дірка.

"Схоже, він дарував тобі швидку смерть, сину. Ти прожив довге життя, але жоден з батьків не повинен ховати свою дитину", - прошепотів Кайл, несучи тіло, сподіваючись відвезти його назад до родинного замку.

Саме тоді Кайл завмер на місці, бо не міг повірити в те, що побачив. Він відвернувся лише на кілька секунд, і тепер бачив, що Брайс встромив свій меч прямо в спину Джилл.

"Я дав тобі шанс жити, коли мав право вбити тебе за зраду. Ти сама сказала раніше, що ми всі заслуговуємо на смерть. Схоже, мені варто було зробити це раніше, і тепер Артур не матиме задоволення вбити тебе власноруч", - сказав Брайс.

Рука Джилл тягнулася до Кайла, який був перед нею. Здавалося, вона хотіла щось сказати, але її рот уже був заповнений кров'ю, і було схоже, що вона давно прийняла свою смерть. Щось схоже на посмішку з’явилося на її обличчі.

Саме тоді Джилл усвідомила, що відтоді, як її сім’я розпалася і їй дали цю роль, вона вже втратила своє життя. Усе, що було після цього, - це те, як Брайс використовував її як маріонетку. Вона сподівалася, що служіння Королю дозволить їй спокутувати свої гріхи, але це лише додало їх. Ось чому вона вирішила зробити останню річ.

"Усі... Король збожеволів... Брайс Кейн викрадав людей з ваших сімей... вбивав їх... і приносив у жертву проти їхньої волі... проти волі лідерів, щоб якось перемогти Артура..."

"І тепер... він убив мене холоднокровно... справжня загроза не Артур... ми повинні зупинити..."

У той момент Джилл вирішила використати свою здатність телепатії, щоб надіслати повідомлення кожному у вампірському поселенні. Незалежно від того, де вони були або що робили. Єдиним винятком була людина, яка на неї напала.

Джилл хотіла сказати більше. Коли смерть була так близько, навіщо їй оберігати секрет свого вбивці? Колишня голова сім’ї мала намір розкрити існування списку Артура і те, що іншим вампірам не варто надто хвилюватися, а також розповісти про інші жахливі речі, які вчинив Король, але удар не був простим.

Брайс вирішив вбити її повільно. Якби він хотів закінчити з нею швидко, то міг би відрубати їй голову, проте він навмисно вибрав удар у живіт і спину, щоб продовжити біль.

Однак вампіри мали чудову регенрацію, і ножова рана з часом загоїлася б. Ось чому Король Брайс влив свої сили крові в меч, що все ще був у її тілі, щоб знищити її зсередини. Це було неймовірно боляче. Біль переповнив її, не даючи надіслати решту повідомлення.

Джилл померла і впала на землю. Витягнувши меч із тіла Джилл, Брайс використав свій Контроль крові, щоб розбризкати кров з меча на землю. Потім він подивився на Кайла та решту Королівської гвардії, які також завмерли.

"Тепер у списку залишилися лише ми з тобою. Якщо він полює лише на лідерів, які стоять за цим безладом, ти знаєш, що це означає, але я не дозволю йому", - сказав Брайс.

Зараз Кайлу було важко дивитися в очі Брайса, Короля, якому він присягнувся слідувати, тому що навіть коли він це робив, здавалося, що його правитель ніколи не дивиться прямо на нього. Почувши повідомлення, яке залишила Джилл, Кайл не міг уявити, що це означає для Брайса.

Якщо вони не підуть проти всіх лідерів, які намагатимуться позбутися його, то шансів, що він залишиться Королем, немає. На жаль, як його соратник, він теж не вийде з цього сухим. Для когось на кшталт нього, хто дозволив іншому чинити такі речі, неможливо було отримати прощення, у самого Кайла більше не було вибору.

Його єдиною турботою було те, чи не вб'є Брайс його наступним. Цей старий був більш нестабільним, ніж будь-коли. Його б навіть не здивувало, якби той у найближчому майбутньому приніс у жертву охоронців, які були з ними.

"Ми закінчимо це сьогодні!" - вигукнув Брайс. - "Ідіть до замку Короля і поверніть їх. Негайно приведіть їх сюди!"

"Ваша Величносте", - відповів Кайл, але зупинився, коли Брайс, здавалося, проігнорував його. Перед тим, як іти до замку Короля, він хотів піти до своєї сім’ї, щоб перевірити, чи вони в безпеці, і переконатися, що тіла його хлопців будуть у надійних руках.

"Цей виродок зміг вбити твого сина, не хвилюйся, ми відплатимо йому. Мені варто було зробити це з самого початку. Якщо він не хоче показатися, ми просто змусимо його вийти. Ми вирушимо до чотирнадцятого замку і знищимо його вщент".

"Усе, що коли-небудь належало тому Карателю, усе, до чого він торкався, і будь-який слід тієї проклятої тіні. Усе це буде вичищено з цього всесвіту!" - вигукнув Брайс у гніві.