Розділ 1349 — Кривавий меч

Артур бачив здалеку, що кров рухалася з інших замків і прямувала до Брайса. Це була вся кров, пролита вампірами, маскованими та далкі в цій місцевості. Контролювати більше крові було клопітно, і навіть зараз Брайс мав достатньо крові для розваг.

Це було очевидно з того, скільки руйнувань він завдав лише тією кількістю крові, яку мав зараз. Ось чому Артур вирішив не стримуватися. Швидко використавши навичку "Тіньове Оснащення", він показав свою Криваву броню, і Артур узяв у руку свій великий меч.

У той же час на його спині почала формуватися велика тінь, що дала йому два гігантські крила з тіні. Зі свого боку Брайс сформував десять великих мечів із крові, які зависли в повітрі, і настав час для початку зіткнення.

Найбільший кров'яний клинок було випущено першим. Це був клинок, який також містив усередині справжній меч Брайса.

Побачивши це, Артур рушив своїм великим тіньовим крилом, щоб заблокувати атаку. Вони зіткнулися, розсилаючи хвилі енергії в усіх напрямках. Імпульси можна було побачити завдяки тому, як багато сили було в обох цих об'єктах. Меч залишався висіти в повітрі кілька секунд.

Незважаючи на це, можна було також помітити, що меч легко змістився від тіні та знову пішов у атаку. Важко було сказати, чи діяв ефект тіні, що сповільнює об'єкти, на кривавий меч чи ні, з огляду на те, як швидко він міг рухатися навіть після зіткнення з тінню.

Контролюючи їх усі, Брайс намагався знайти спосіб атакувати всіма мечами, переміщаючи їх у різні зони в пошуках шпарини. У той же час тінь на крилах реагувала на кожну з атак так само швидко. Злегка змінюючи форму та маючи можливість рухатися вільно.

Зрештою, Брайс розділив один із кривавих мечів навпіл у потрібний момент і спрямував його прямо в голову Артура. Перш ніж він встиг досягти його, Артур зміг змахнути своїм мечем униз, розрубавши його навпіл.

"Ти забув, що колись мене вважали одним із найвидатніших мечників в історії людства, і я мав навіть більше часу, ніж ти, щоб відточити свої навички" - сказав Артур.

Тепер, коли його невелика розминка закінчилася, настав час для атаки.

——

Лео та інші вийшли з бібліотеки в замку короля і повільно просувалися поверхами. При цьому Темпус усе ще тримав Сільвер. Хоча Лео просив повернути Сільвер її колишню подобу перед тим, як допомогти йому, він мав відчуття, що Темпус не з тих, хто підкоряється.

Майже миттєво він зробив так, що Сільвер стала ще молодшою, і тепер вона була розміром приблизно з п'ятирічну дівчинку. На щастя, велика мантія, яку вони носили, була досить довгою, щоб прикрити все на їхньому тілі. Проте тепер, коли вона стала набагато меншою, її маска впала, відкривши обличчя.

Було важко будь-кому, включаючи Темпуса, який тоді навіть не жив, дізнатися, що це за мила маленька дівчинка. Було майже неможливо зіставити її з тією Сільвер, яку вони знали.

"Чому ми йдемо пішки?" - запитав Темпус. - "Напевно, твоя здатність може просканувати весь цей замок. Ти ж повинен знати, де гробниця?"

"Моя здатність працює не так", - збрехав Лео. - "Здогадуюся, ти помітив, як я використовував її раніше, але вона має малий радіус дії та менш точна. Залежно від ситуації, мені також важче бачити. Швидкі рухи теж можуть викликати проблеми.

Запевняю тебе, я не хочу, щоб щось сталося з моїми колегами, і ти знаєш, що мій замок у біді, тому я б не поставився до цього легкодушно".

Звичайно, все, що сказав Лео, було брехнею, і він та Ерін уже знали, де гробниця. Лео просто намагався виграти час, щоб знайти вихід із цієї ситуації, не виконуючи наказ Темпуса.

Проблема полягала в тому, як їм повернути Сільвер назад? Здавалося, єдиним виходом було послухатися та розбудити першого короля. Можливо, Лео просто відтягував неминуче.

--

Тепер, коли інші пішли, Кайл Доун міг вільно виконувати свій обов'язок. Тіла складали на великий тип транспортного засобу для зберігання. Королівська гвардія допомагала у виконанні цього обов'язку, але деякі з них, схоже, не горіли ентузіазмом переносити тіла.

"Швидше, у нас немає часу, щоб його марнувати. Хіба ви не відчуваєте? Битва з королем та Артуром уже почалася", - сказав Кайл.

Проте, навіть незважаючи на ці слова, Королівська гвардія просто відчувала, що це неправильно. Вони не брали участі в схемах Брайса, вони нічого про це не знали, тому вони усвідомлювали те, що він зробив, так само, як і будь-який інший вампір.

Однак їхній обов'язок, який був укорінений у них, брав гору, і вони виконували накази Королівського лицаря. Зрештою, всі тіла були розміщені на трьох машинах, і настав час вирушати.

Летючий кривавий клинок продовжував атакувати Артура в спину, але вони не могли торкнутися або встигнути за ним. Його великі крила з тіні почали розширюватися та рости, переслідуючи меч і блокуючи їх щоразу, коли вони навіть наближалися до нього.

Артур приготував свій меч і був готовий піти прямо на Брайса, аж поки раптом не побачив, як з'явилися ще десять кривавих клинків, які зависли над головою Брайса. На секунду Артур подумав, що атака позаду нього припинилася, але вони все ще були там.

"Він зміг зібрати більше крові, і з плином часу він зможе закликати більше цих клинків. З Абсолютним контролем крові використання моїх власних кров'яних атак буде неефективним проти нього, він міг би навіть використати свої сили, щоб зупинити їх, тому мені доведеться атакувати по-старому".

Коли мечі полетіли до нього, Артур без особливих зусиль змахнув своїм мечем, незважаючи на його великий розмір, відбиваючи їх і навіть знищуючи деякі з них з такою силою. Проте Брайс зміг знову використати кров, перетворюючи їх на загартовані мечі в ту ж секунду, як вони були знищені.

"Я бачу, що тінь була чимось, про що мені справді не варто було сильно турбуватися. Зрештою, твій час вийде, оскільки я збираю більше сили", - сказав Брайс.

"Ти справді в це віриш?" - сказав Артур, продовжуючи розмахувати мечем, рухаючи своєю тінню та блокуючи всі двадцять летючих кривавих клинків. Потім Артур зробив крок уперед, і не один, а продовжував іти вперед, блокуючи їх усіх.

"Хіба ти не пам'ятаєш причину, чому я існую? Я - Каратель, і моя сила має бути настільки великою, що навіть якщо король скоїть злочин, то я також повинен покарати його".

Артур тепер, здавалося, ігнорував деякі з кривавих клинків. Не було потреби блокувати їх усі, і він дозволив кільком із них поцілити в свою Криваву броню. Бо коли вони це зробили, це не дало абсолютно нічого.

Хоча Артур не міг використовувати здібності свого меча на відстані, він усе одно міг використовувати їх при зіткненні. Нарешті, підібравшись на відстань удару до Брайса, Артур змахнув мечем униз, а Брайс швидко перемістив свою тростину, покриту кров'ю, в руку. Піднявши її, він заблокував удар.

У той же час від сили меча стався вибух, від чого коліна Брайса підкосилися під цією силою, злегка підігнувшись.

"Можливо, у тебе кращий Контроль крові, ніж у мене. Можливо, ти здатний робити все це, але це не допомагає тобі в плані сили і не компенсує брак твоїх навичок!" - крикнув Артур, ударивши Брайса ногою в живіт, від чого той полетів у повітря.

Артур швидко послідував за ним, змахнувши мечем і влучивши Брайсу в живіт, відкинувши його на землю. Криваві мечі намагалися встигнути, але тінь Артура не відступала. Він міг контролювати її зі швидкістю, якої інші раніше не бачили.

Не тільки це, але з кожним успішним ударом Артур ставав швидшим завдяки одній із здібностей, що містилися в мечі. Після того, як Брайс оговтався, його знову і знову вражали великим мечем, кидаючи як ляльку, і щоразу його рухи ставали швидшими. Брайс не міг нічого вдіяти, окрім як захищати голову від нищівних ударів.

Його броня - ось що тримало його в живих на даний момент, але якщо він нічого не зробить, Артур стане тільки сильнішим. Від люті Кривава броня, яку він носив, почала світитися. Активувалася її активна навичка.

І спалах червоного, велика сила аури, обрушилася на Артура, який був зовсім поруч із ним. Коли червоний спалах зник, Брайс зрозумів, що атаки припинилися, але його опонент покрив усе своє тіло тіньовими крилами і все ще був у повному порядку.

"Ти..." - сказав Артур, повільно розправляючи крила. - "Навіть як король і з позиченою силою ти такий слабкий. Не можу повірити, що ти зробив це з ними. Якби я тільки був там!"

Однак Брайс не просто нічого не робив, поки терпів знущання від Артура. Тепер навколо нього була зібрана вся кров із поселення. Над ним висіло понад сто кривавих мечів.

"Ти впорався з двадцятьма, але подивимося, як ти впораєшся з цим!" - сказав Брайс, випустивши їх усі одночасно.