Розділ 1350 — Сотня кривавих мечів

Сотня кривавих мечів виглядала загрозливо, кожен з них був спрямований на Артура. Лише десяти літаючих мечів було достатньо, щоб знищити велику групу Далкі, а тепер Каратель протистояв кількості, що вдесятеро перевищувала попередню, зовсім один.

Однак, попри таку ситуацію, Артур не виявив жодних ознак вагань, все ще готовий іти вперед.

"Я впевнений, що виграю цей бій. Я пообіцяв собі, що не впаду, доки не переконаюся, що розібрався з кожним із мого списку".

Брайс засміявся на цей коментар.

"Ми не такі вже й різні. На жаль, на відміну від тебе, я не Першородний, тому мене не благословили безсмертним тілом. Як ти думаєш, з огляду на мій вік, чому я добровільно залишаюся при свідомості весь цей час? Не буду тобі брехати, Артуре, щодня моє тіло болить, благаючи мене дати йому заслужений відпочинок. Проте я не дозволив йому цього! Як і ти, єдине, що змушує мене рухатися вперед - це моє бажання помститися ВСІМ ВАМ, Карателям!!!"

Сотня кривавих мечів була випущена. Артур здавався маленькою цяткою в порівнянні з ними, коли біг назустріч. Це виглядало так, ніби людина ось-ось потрапить під зливу. Було б неможливо заблокувати кожен з них навіть за допомогою його Тіні.

"Я дізнався дещо цікаве, спостерігаючи за тим хлопцем: ці крила гарні й ефектні, але вони недостатньо практичні", - промовив Артур, коли обидва крила на його спині почали формуватися в його лівій руці. Замість того, щоб тримати мечі обома руками, він перейшов виключно на свою основну руку.

Тим часом його Тінь, здавалося, майже згустилася в щит, зроблений із тіней. Хоча Артур міг рухати свою Тінь швидше, ніж інші люди з цією ж здатністю, проти сотні мечів він знав, що його Тінь не зможе рухатися досить швидко, тому він вирішив тримати її на місці.

Коли мечі рушили вперед, Каратель зміг рухати рукою, блокуючи кожен удар, контролюючи Тінь, розширюючи її потроху навіть у формі щита, і водночас відбиваючи мечі. Артур також не стримувався, використовуючи силу меча, щоб відкинути якомога більше кривавих мечів.

Це було дивовижне видовище, гідне того, щоб бути увіковіченим на картині. Стародавній вампір заблокував десятки з них, проте не зміг відбити всі. Все ж таки, будучи настільки вправним, він подбав про те, щоб обмежити збитки, тому більшість тих, хто проривав його оборону, лише завдавали йому поверхневих ран або відскакували від його обладунків.

"Навіть якби в тебе була тисяча мечів, я б все одно пройшов крізь них усіх!" - заявив Артур, нерозважливо рушивши вперед до Брайса. Стоячи на місці, йому вдавалося уникати серйозних травм, але в русі таке завдання було не з легких. Чим ближче він підходив до Короля вампірів, тим глибшими ставали порізи від кривавих мечів. Однак йому було байдуже, він намагався уникати лише тих, що могли стати смертельними.

"Ідіотизм", - пирхнув Брайс, формуючи ще десять кривавих мечів і відправляючи їх у бік Артура, сподіваючись покінчити з ним, перш ніж той повністю скоротить дистанцію. Артур продовжував атакувати і використовувати вибухову силу меча. У нього більше не було здібності дванадцятої сім'ї, оскільки минуло багато часу з того моменту, як він вдарив Брайса, але він все ще був достатньо швидким, щоб впоратися з усіма атаками.

"Як він досі може використовувати сили своєї кривавої зброї?" - Брайс намагався зрозуміти, що він міг випустити з уваги. Король був упевнений, що матиме велику перевагу над Карателем у цьому бою. Абсолютний контроль крові мав означати, що якщо його супротивник - вампір, то для нього має бути майже неможливо використовувати сили крові або криваву зброю, змушуючи його покладатися лише на здатність Тіні та фізичні можливості, проте якимось чином Артур все ще міг активувати свою зброю.

"Єдине, що спадає на думку - це той клятий обладунок. Він, мабуть, має якийсь тип здібності, що дозволяє йому досі використовувати свою зброю. Ну, неважливо, здається, він все ще має проблеми з..."

Брайс перервав свою думку на цьому, помітивши, що навіть зі збільшеною кількістю мечів Артур просувався вперед. Він продовжував розмахувати мечем, ледь уникаючи атак і блокуючи їх щитом.

Для Артура нинішня ситуація нагадувала старі часи, коли він брав безпосередню участь у боях, де смертельний удар міг прийти звідки завгодно. Минуло багато часу відтоді, як йому нагадали про той час, коли він ще був людиною.

Саме тоді, несподівано, коли Артур підійшов на десять метрів до Брайса, він вирішив жбурнути свій меч у повітря, кинувши його, як спис.

Криваві мечі намагалися зупинити його, але меч пройшов крізь них, знищуючи їх на своєму шляху. У цей момент Артур опустив свій щит із Тіні, дозволивши йому захищати себе лише кілька секунд.

"Будь-які трюки з Тінню, які я знаю, не спрацюють на цій людині. Ні Шлях Тіні, ні перенаправлення стрибка Тіні, але він нічого не знає про те, через що я пройшов!"

Саме тоді Брайсу довелося швидко приймати рішення: він вирішив кинути половину мечів на землю, щоб створити стіну крові, яка зупинила б меч. Коли меч влучив у стіну, він зупинився, але для Артура це не мало значення. Він ніколи не очікував, що все закінчиться так легко. Він потягнув за щось, що виглядало майже невидимим, і меч почав повертатися до нього.

Спочатку Брайс подумав, що це міг бути Контроль крові, але незабаром зрозумів, що це була здатність тринадцятої сім'ї. Меч був прикріплений до нитки, що дозволяло йому повернутися до руки Артура, але він так і не повернувся.

Тепер, коли кількість кривавих мечів зменшилася, Артур почав свою атаку, розмахуючи мечем ззовні в іншому напрямку. Тепер настала черга Брайса захищатися, не даючи ворогу вбити себе.

"Знаєш, коли я був ще маленьким хлопчиком, я справді рівнявся на таких, як ти. Проте ти довів, що в тебе немає сорому!" - заявив Брайс. - "Ти вбив невинну людину. Я не буду заперечувати власний злочин, але мій дід ніколи не нападав на ваш народ. Він би ніколи не зробив нічого подібного! Ти кажеш, що караєш людей за їхні злочини, але хто мав покарати тебе? Чому ти не заслужив бути покараним за вбивство невинної людини?!"

Вони продовжували битися прямо посеред розмови: Артур блокував частини літаючого меча своїм щитом із Тіні, водночас розмахуючи мечем іншою рукою, а Брайс так само блокував атаки своєю кров'ю, одночасно контролюючи мечі.

"Це причина, чому ти розпочав свою експедицію?!" - запитав його Артур. - "Можливо, це я виконав покарання, але саме рада винесла рішення проти твого діда. Я був не єдиною людиною, яка вирішувала за чи проти цього рішення!"

"Можливо, це правда, але це не змінює того факту, що ти був саме тією людиною, яка не намагалася зазирнути глибше в істину! Зрештою, ти був тією самою людиною, яка вбила його на очах у всіх! Мені байдуже, чи запам'ятає мене історія як тирана, доки нікому іншому не доведеться пройти через той біль, що пережив я!" - вигукнув Брайс.

"Це жалюгідно!" - засудив Артур його дії. - "Якщо ти зробив усе це тому, що хтось невинний був покараний, чому ти переслідував їх? Чому ти переслідував інших? Навіть зараз я не вирішив звинувачувати все Вампірське поселення, проте замість того, щоб переслідувати мене особисто, ти пішов проти людей, які були мені дорогі! Тільки тому, що не міг знайти мене, ти вилив свою дріб'язкову помсту на невинних людей! Як це робить тебе кращим за мене?!"

Кожен з них вкладав більше сили у свої удари, і імпульси енергії, що виходили від кожного, відсували уламки навколо них все далі вбік, але нарешті з'явилося щось, що незабаром мало змінити хід подій.

"Артур набагато сильніший, ніж я уявляв. Якби я був просто лідером вампірів, я б ніколи не зміг помститися. Я став Королем, щоб пересилити його, але, здається, цього все одно було недостатньо, проте здається, що Боги на моєму боці. Бо навіть вони хочуть, щоб я виграв цю битву!"

"Ваша Величносте! Я прибув!" - вигукнув Кайл, і три транспортні засоби з'явилися якраз за межами внутрішньої частини замку.

Настав час для Брайса скористатися кристалом. Витягнувши його, він побачив, що той наповнений чорними тінями - усією силою Тіні, яку він сам зібрав, і тепер він збирався використати власну силу Артура проти нього самого.