Розділ 1351 — Справжній інфікований

Бій між Артуром та Брайсом зайшов у глухий кут: обидві сторони атакували, але жодній не вдавалося перевершити іншу в силі чи знайти шпарину в захисті. І все ж Артур вважав, що має перевагу з кількох причин.

Його меч усе ще мав чимало сили, ба більше - необмежену. Він міг використовувати всі свої здібності завдяки ефектам Кривавої броні, яку носив. Спеціальний ефект його Кривавої броні полягав у тому, що він міг насичувати кров’ю все, до чого торкався. Це було ідеальне поєднання з його зброєю, що дозволяло використовувати всі її здібності, коли заманеться. Якщо тільки Брайс не зможе знищити броню, у нього не було жодного способу змусити Артура припинити використання здібностей меча.

Добре було й те, що це дозволяло йому використовувати свою криваву зброю під час боротьби з нелюдськими супротивниками. Хоча навіть тоді це не надто допомагало в певній ситуації.

Хоча Брайс міг контролювати всю кров, він не міг контролювати це, і врешті-решт, навіть з Абсолютним контролем крові, ця сила забирала б своє з тіла. Саме на це й чекав Артур.

Проте посеред бою Артур відчув, що щось відбувається: Брайс продовжував завдавати потужних ударів, але його Тінь, здавалося, реагувала дивно.

" Чи є поруч інший користувач Тіні? Саме тому моя Тінь так дивно реагує?" - подумав Артур, усе ще тримаючись за щит із Тіні. - "Ні, це відчувається інакше. Моя Тінь ніби хоче податися туди, де він, замість того, щоб прийти до мене".

-----

Кайл виконав свій обов'язок, і йому не було потреби наближатися до битви. Навіть будучи Королівським лицарем, він боявся, що потрапляння під будь-яку з їхніх атак покінчить із ним одним ударом. На щастя, він міг перемкнути транспортні засоби в режим автоматичного пересування, відправивши їх у внутрішню частину замку.

Артур, побачивши транспортні засоби, що наближалися здалеку, замислився, що відбувається. Він бачив, що вони везуть тіла - мертві тіла.

"Що він задумав?" - подумав Артур. Видовище мертвих тіл лише ще більше розлютило його, і він замислився, чи не намагається Брайс використати їх якимось чином, щоб насміхатися з нього, але це здавалося безглуздим. Брайс був людиною, яка зробила б усе заради своєї мети, але він не був дурнем, щоб думати, ніби це допоможе перемогти Карателя.

"Б’юся об заклад, навіть ти не знав про повні можливості своїх тіней чи справжнє походження їхньої сили", - сказав Брайс. - "Подивимось, як ти впораєшся, коли твою власну силу використають проти тебе".

З кристала почали вириватися тіні й попрямували до тіл. Артур, побачивши знайомі Тіні, на кілька секунд остовпів. Він гадки не мав, як Брайс зміг зробити таке, і не розумів цього, але, побачивши Тінь, природно подумав, що зможе забрати її собі та контролювати, або принаймні перехопити.

Форма щита досі добре йому служила, але з половиною кількості літаючих мечів, що атакували його, він міг використовувати Тінь так само, як і раніше. Концентровані тіні змінилися, і тепер Артур посилав власну Тінь, щоб перехопити те, що, як він бачив, переслідувало транспортні засоби.

Перш ніж вони торкнулися одне одного, всупереч волі Артура, його Тінь почала віддалятися і прямувала прямо туди, де був Брайс.

"Ха-ха, чудово!" - Брайс почав посміхатися. - "Я думав, є шанс, що це не спрацює проти твоєї Тіні, але, здається, працює".

Артур, бачачи, що відбувається, хотів відкликати свою Тінь, і він зробив це, але зміг повернути лише частину. Майже половина Тіні, яку він випустив, виглядала так, ніби перебувала в якомусь трансі, зависла і продовжувала рухатися до короля.

Саме тоді Артур зміг це розгледіти. У руці в Брайса щось було. Кристал був трохи темного кольору, і Тінь незабаром увійшла в нього, зробивши колір темнішим, ніж він був раніше.

Артур відчув, що частина його Тіні втрачена і більше не під його контролем.

"Що це за кристал і чому він здатний поглинати мою Тінь?" - Артур дивився на нього збентежено. Це було тривожно. Він не знав, чи це було випадковістю, чи ні, але йому доведеться спробувати виграти весь цей бій, не використовуючи свою Тінь.

З абсолютним контролем крові, що не дозволяв йому використовувати свої криваві атаки, а тепер ще й це... Артур міг покладатися лише на свою майстерність володіння мечем і силу. Бій ставав важчим з кожною секундою, і це було ще не все.

Тінь, що вирвалася з кристала, тепер увійшла в тіла мертвих. Здавалося, ніби сама сила Тіні проникала в їхні тіла. Вони вкривалися Тінню з ніг до голови, постійно змінюючись.

А потім вони почали рухатися. Вони піднялися з купи тіл, все ще з тінями, що постійно рухалися навколо, і попрямували до місця битви. Це тривало доти, доки не з’явилося двадцять людей, вкритих Тінню.

"Мої здібності Тіні ніколи раніше не могли зробити нічого подібного. Він що, воскрешає ними мертвих?" - подумав Артур.

Артур був більше зосереджений на кристалі в руці Брайса, йому потрібно було отримати його самому або якось знищити. Думаючи про це, Артур поклав свій меч на землю, і певні ділянки підлоги почали світитися.

Він розставив пастки й просто чекав, поки Брайс у них ступить. Потім він змахнув мечем, намагаючись вдарити Брайса. Широко розмахнувшись мечем на ланцюгу і одночасно використовуючи вибухову здібність. Хоча Брайс заблокував атаку своєю кров’ю, чиста сила вибуху тепер майже пробивала його Криваву стіну.

Це змушувало Брайса ледь помітно зміщуватися з боку в бік, аж поки світло не засяяло під його ногами. Брайс наступив в одну з пасток, що заморозила його тіло на кілька секунд.

Це був ідеальний шанс чисто вдарити Брайса.

Артур досі використовував близько 90 відсотків своєї сили в кожній атаці. Проте, знаючи, що у Брайса, ймовірно, є ще більше сил, Артур не хотів виснажувати себе для непередбачуваних ситуацій, як зараз.

"Тепер я мушу використати все, що маю, щоб розтрощити цей кристал!" - Артур знову метнув меч, як спис. Він летів швидше, ніж раніше, і Кривава стіна з’явилася, щоб захистити Брайса.

Стіна встигла з’явитися вчасно, але не змогла зупинити меч. Він пройшов крізь неї, ніби прорвався крізь хвилю, розсікаючи кров у різні боки.

Проте Брайс не хвилювався, бо всі двадцять осіб із тілами Тіні підняли руки, і, так само як в Артура, з’явилося те, що тепер виглядало як стіна з тіней.

"Вони можуть... контролювати Тінь..." - зрозумів Артур. Як тільки його клинок торкнувся Тіні, він усвідомив, що вона працює так само, як і його власна.

Він силою відтягнув меч назад за допомогою ланцюга, приєднавши його до руки, і залишився ще більш спантеличеним тим, як вийти з цієї ситуації.

Тепер він не міг використовувати ані Тінь, ані кров’яні здібності, і бився проти власних сил.

Саме в цей момент прибули інші лідери з першого замку.

Вони вирішили триматися досить далеко, спостерігаючи за видовищем, і бачили мертві тіла та те, як їх використовували.

"Це був план Брайса. Як він зміг це зробити?" - здивувалася Санні.

"Я не впевнений", - відповів Джин. - "Однак, здається, він загнав Артура в кут".

Поки вони спостерігали за цією сценою, усіх мучило питання: кому варто спробувати допомогти? Хто був лиходієм? Чи продовжить Артур після цього атакувати тих, хто в Вампірському поселенні, разом із Далкі, чи Брайс ще глибше порине в божевілля, відмовляючись віддати трон?

Можливо, це була ситуація, коли ніхто з них не заслуговував на життя. Чого лідери не знали, так це того, що ситуація ось-ось стане набагато жахливішою і значно складнішою. Бо в замку короля Лео прийняв рішення.

Не маючи виходу і бажаючи врятувати життя Сільвер, він привів Темпуса до гробниці першого короля. Вони стояли на підземному поверсі в певному місці. Не було нічого, що вказувало б на те, що перший король похований тут, але Темпус, зруйнувавши землю, де вони стояли, зміг побачити круглу камеру. Спеціально розроблені гробниці для тих, хто мав заснути.

"Нарешті, нарешті!" - сказав Темпус із захопленням. - "Минуло багато часу. Нарешті настав час тобі повернути те, що завжди належало тобі, мій друже", - сказав Темпус.