Розділ 1353 — Безглузда боротьба

Інші лідери були вражені до глибини душі, побачивши, як десятий лідер раптово з'явився посеред бою між Королем Брайсом та Карателем Артуром. Звідки він узявся? Як він дізнався про цей бій? І, найголовніше, що він щойно зробив, щоб збити обох цих верховних істот з ніг?

Ніхто не сумнівався в його силі, зрештою, саме він переміг попередню Королеву. Хоча Сінді правила недовго, вона вивчила навичку "Абсолютний контроль крові" і навіть викрала "Криваву броню", проте він все одно якимось чином зміг її перемогти.

Тим не менш, цей бій був на рівень вищим.

На відміну від своєї попередниці, Брайс мав достатньо часу, щоб ознайомитися з ексклюзивною навичкою Короля. Більш того, його недарма вважали найсильнішим лідером серед усіх, попри поважний вік. А ще був Артур, істота, яку ніхто з них не розумів, але всі боялися, незалежно від того, наскільки сильними вони ставали.

"Що він використав проти них? Я не бачила, щоб щось вилітало з його рук?" - запитала Санні, уважно спостерігаючи.

На жаль, ніхто інший не зміг цього розгледіти, тому що це було те, чого жоден із Вампірів раніше не бачив. Квін використав третю стадію Ци. Він випробував її на космічних істотах і лише нещодавно натрапив на неї, але це також було єдине, що, на його думку, могло здивувати їх обох при першому ж ударі.

Будь-якої кривавої атаки вони б просто уникнули, його здібності Тіні не спрацювали б краще, проте вони не могли заблокувати атаку, яку були не в змозі побачити. Виявилося, що це спрацювало набагато краще, ніж Квін очікував.

Через деякий час, після того як десятий лідер приземлився на землю, вдалечині можна було побачити корабель, що розбився. Тепер їм стало зрозуміло, чому Квін раптово з'явився з неба.

Звісно, під час польоту Квін лише готувався, вишукуючи будь-яку ситуацію, де він міг знадобитися. Як тільки його очі зупинилися на Артурі, він вирішив спуститися.

"Я мушу... я мушу поговорити з ними обома... вся ця боротьба безглузда", - подумав Квін про себе.

"Слухайте!" - вигукнув Квін, поки двоє інших ще підводилися з підлоги. - "Припиніть битися, ні у кого з вас немає справжньої причини воювати один з одним".

Як тільки Брайс побачив, хто це, його гнів не вщух.

"Як цей хлопець взагалі сюди потрапив? Він сміє мені суперечити мені, навіть після того, як я став Королем!!!" - Брайс буквально кипів від люті.

Тим не менш, через те, що сталося лише мить тому, вампір не збирався діяти, поки не дізнається, як Квін це зробив. Десятий лідер завжди мав козирі в рукаві, і був шанс, що те, що щойно сталося - один із них.

Брайс відчував, як його нутрощі болять від дивної сили, і його тіло погано гоїлося після цього. Проте це не завадило йому розв'язати язика.

"Як ти смієш?!" - запитав його Брайс. - "Ти проігнорував офіційний наказ самого свого Короля, і, більше того, ти намагався завдати мені шкоди? Ти знаєш, якими будуть наслідки твоїх дій?"

"Закрий пельку!" - відгукнувся Квін, негайно спрямувавши це на Брайса. - "Ти не гідний бути Королем, не те щоб я коли-небудь вважав тебе таким. Ти атакував чотирнадцятий замок, і я вже знаю, що ти робив з усіма тими зниклими людьми з інших сімей!"

По дорозі сюди Пол не припиняв оновлювати інформацію для Сема, який, своєю чергою, передавав її Квіну.

"Ви обоє повинні почути правду! Як тільки ви зрозумієте, наскільки безглузда вся ця справа, сподіваюся, ви покладете край цьому божевіллю!" - благав Квін.

Артур, зі свого боку, вирішив не атакувати й дозволити хлопцю висловитися.

"Я вислухаю тебе, Квіне. Принаймні цим я тобі зобов'язаний, хоча сумніваюся, що це щось змінить", - сказав Артур і втупився в Брайса. Його погляд давав зрозуміти, що він відновить бій, якщо інший вампір не зробить того ж самого. Король не проти був отримати шанс перевести подих, особливо тому, що це дало б йому час позбутися дивної енергії.

Брайс лише пирхнув, але не подав жодних ознак того, що збирається атакувати. Знаючи його, це було найкраще, чого можна було очікувати. Не бажаючи гаяти часу, Квін почав говорити, сподіваючись, що це якось заспокоїть ситуацію.

"Слухай, я розумію тебе, Брайсе, я знаю про твоє минуле! Я бачив кімнату і знаю, що насправді сталося з лицарями". - почав Квін.

Раптом Брайсу стало набагато цікавіше почути, що скаже десятий лідер.

"Кістяний кіготь, старий Фамільяр Річарда Ено, тепер зі мною. Я бачив, що насправді сталося. Я знаю, що твій дід був людиною, яка виступала проти Карателів. Тож їм було легко звинуватити його, але не він завдав їм шкоди. Той, хто завдав їм шкоди, - це Фамільяр, який тепер зі мною".

Коли він розповідав свою історію, інші лідери також могли чути, але вони могли лише здогадуватися, про що говорить Квін.

"Правда в тому, що Річард Ено, перший король, був тим, хто наказав атакувати лицарів Артура. Він зробив це, сподіваючись, що Артур сприйматиме свою роль серйозніше. Йому потрібен був хтось могутній, щоб звалити на нього провину, аби Вампіри повірили, що є потреба в Карателях".

"Хіба ти не розумієш? Той, хто організував усю цю ситуацію, той, хто обдурив вас обох, був ніхто інший, як Річард Ено, Перший Король. Він стоїть за всім цим!" - пояснив Квін. - "Брайсе, це він спричинив смерть твого діда, а не Артур! Артур був такою ж жертвою в усьому цьому".

"Я знаю!" - раптом вигукнув Брайс. - "Ти думаєш, я цього не знав? Але це не змінює того факту, що він і всі Вампіри все одно погодилися стратити їх! Ніхто нічого не зупинив".

"Навіть якби я сказав цей факт, чи повірив би хтось мені, чи могли б вони повернути його? Ні, на той час усі вихваляли існування Карателів, і ти кажеш мені звинувачувати Ено? Я звинувачував його щодня відтоді, як дізнався, але де він зараз? Хіба ти не вважаєш, що я повинен звинувачувати всіх Вампірів, які також погодилися на це?"

Почувши, як Брайс висловив свої думки, він та інші лідери нарешті побачили справжні почуття Брайса. Він не просто ненавидів Карателів, він також ненавидів Вампірів, які дозволили Карателям існувати. Не дивно, що він так легко міг забирати їхні життя, щоб досягти своєї особистої мети.

"Тобі байдуже, що станеться з поселенням, аби тільки отримати те, що ти хочеш?" - запитав Квін. - "Яку нісенітницю ти несеш? Більшість Вампірів, що складають поселення, навіть не народилися, коли помер твій дід! Чому вони мають бути покарані за злочини, яких не вчиняли?!"

Саме в цей момент Артур зітхнув.

"Я казав тобі, Квіне, що незалежно від того, що ти скажеш, це нічого не змінить. Де взагалі Річард? Його немає в гробниці, він втік, чи не так?"

Квін чекав і на це. Якщо він не зміг переконати Брайса, то, можливо, вийде з Артуром.

"Артуре, Річард... я думаю, він мертвий", - відповів Квін. - "Однак він не єдиний. Я принаймні можу пообіцяти тобі, що Джим помер. Далкі контролював він, тобі не потрібно..."

Артур похитав головою, поки Квін вимовляв ці слова.

"Я вже знаю про смерть Джима. Твій друг Фекс сказав мені, але це нічого не змінює. Навіть без нього Далкі все одно виграють цю війну. Перш ніж я піду, Я помщуся!"

"Знання про те, що нас обох обдурили, не змінює того факту, що Брайс убив моїх друзів та їхні сім'ї. Я не можу пробачити йому цього. Далкі пожертвували своїм народом, щоб дозволити мені помститися, тому я все одно вб'ю Дракона, щоб відплатити їм... якщо тільки ти не зможеш зупинити мене, Квіне".

Почувши, як Артур це сказав, Квін зрозумів, що тепер є лише один вихід. Проте в нього було одне запитання, перш ніж спробувати зупинити Карателя.

"Де Лінда і Фекс?" - сказав Квін.

"Переможи мене, і дізнаєшся, але я думаю, що ти скоро до них приєднаєшся", - впевнено відповів Артур.

У той момент Тіньові люди, які були під контролем Брайса, кинулися в бік Артура та Квіна. Брайс відштовхнувся від землі й відійшов далеко від хлопця.

"Я позбудуся вас обох!" - вигукнув Брайс.

Однак Квін просто стояв там, стиснувши кулаки.

"Артуре, ти хочеш сказати, що ти... вбив їх!?"

Тіньові істоти рушили до нього й Артура, потім раптово звалилися, впавши на землю. Брайс зупинився на секунду, дивуючись, що сталося. Він подивився на свій кристал, але він був все ще темного кольору, не змінившись ні на йоту, і все ж тіні більше їх не слухалися.

[Титул отримано]

[Лідер Карателів]

[Ви тепер маєте контроль над тінями в цій зоні]

Усі тіні піднялися з їхніх тіл, виявляючи їхню справжню подобу. Артур міг бачити деякі рани, які він створив своїм мечем, тіла тепер лежали там на підлозі, а Тінь приєдналася до Квіна, збільшивши його власну.

"Замок... він обрав його", - зрозумів Артур.

"Якщо ви не хочете слухати голос розуму, мені доведеться перемогти вас обох!" - розлючено вигукнув Квін.