Розділ 1358 — Вампіри-лицарі

Раптом троє незнайомців, здавалося, стали надією поселення. Побачивши, що атаки лідерів ніяк не шкодять дивному вампіру, вони раптом стали свідками того, як тим з Десятої сім'ї вдалося завдати йому шкоди.

Лаксмус, який тепер повністю відновився, вирішив трохи змінити свої плани після зустрічі з цими новими Вампірами. Він побіг до Королівської гвардії, яка просто стояла осторонь, не знаючи, що їм робити.

Це було жалюгідне видовище. Колись вони уособлювали славу Вампірського поселення, проте їхня кількість скоротилася до якихось п'ятнадцяти осіб, решта загинули в бою. Королівський лицар Кайл стояв перед ними, оскільки мав командувати ними, а не бути зі своїми членами сім'ї.

"Убити їх усіх!" - це був простий наказ, який Лаксмус віддав Королівській гвардії, і майже миттєво вони обернулися проти натовпу людей, кинувшись у бій без жодної милості.

"Чекайте!" - вигукнув Кайл. - "Що ви робите?"

Було очевидно, що Першородний король використав щось схоже на Навичку Впливу, але кожен Королівський гвардієць мав силу приблизно як у Вампіра-лицаря. Навіть лідери не могли змусити їх підкорятися, якби гвардія не служила під їхнім командуванням.

"Зупиніться, це наказ!" - Проте, як би голосно Кайл не кричав, це нічого не дало, оскільки вони врізалися в натовп Вампірів, що спостерігали, але лідери були там, щоб не дати звичайному населенню постраждати.

Санні та Джин були першими, хто вступив у бій з Королівською гвардією, відбиваючи їхні списи та завдаючи ударів долонями з червоною аурою. Тим не менш, вони відновлювалися і атакували знову, ніби були одержимі.

"Залиште захист поселення нам!" - крикнула Санні в бік групи Десятої сім'ї. - "Ви єдині, хто може завдати йому шкоди, тому, будь ласка, переможіть цього тирана!"

Здавалося, це була воля й інших лідерів, оскільки вони приєдналися до четвертого та п'ятого лідерів, стримуючи Королівську гвардію.

"Ви чули їх!" - сказав Пол. - "Вони покладаються на вас двох. Я знаю, що моїх сил недостатньо, щоб перемогти його. Я навчився використовувати лише перший етап Ци від інших, і я серйозно сумніваюся, що це його хоч трохи лоскотатиме."

"Тим не менш, є ще одна неприємність, з якою я можу допомогти вам впоратися." - Пол ніколи не планував просто сидіти і спостерігати. Він вирушив проти того, хто пробудив дивного вампіра, поточного лідера другої сім'ї, Темпуса.

Поки він був там, не тільки Королівську гвардію, а й Лаксмуса можна було зцілювати знову і знову. Певною мірою було вкрай важливо позбутися Темпуса раніше за інших, і Пол це знав.

Лідери та Вампіри, що спостерігали за цим, вважали Пола самогубцею, тому що Лаксмус був недалеко, але в ту ж секунду, як він спробував рушити до свого колеги-Першородного, Ерін вибігла вперед і спрямувала свій меч між ними двома.

Зі Зброї демонічного рівня вийшов великий крижаний тунель, поки не врізався в стіну замку, створивши бар'єр між ними двома.

"Знову ти і твій проклятий меч!" - вилаявся Лаксмус, обертаючись і дивлячись на Ерін та Лео.

"Це може бути важчий бій, ніж проти Артура. Тепер ти нарешті отримаєш шанс продемонструвати всі свої навички!" - заявив Лео.

--

Причина, чому Пол зміг кинутися стрімголов до Темпуса, полягала в тому, що він був впевнений у своїх союзниках, або, принаймні, йому хотілося так думати. Під час бігу його серце калатало все гучніше, сподіваючись, що вони щось зроблять. Він не був дурнем, він знав, що у нього немає шансів проти Лаксмуса, на щастя, вони таки допомогли зрештою.

"Тепер час і мені зробити свою частину!" - подумав Пол, стукнувши рукавичками одна об одну, щоб виявити отруйні пазурі, і негайно кинувся в атаку на Темпуса, який швидко відійшов убік, уникаючи кожного удару.

"Ти справді лише лицар? Ти трохи швидкий для такого," - прокоментував Темпус, спокійно намагаючись схопити Пола, але перш ніж він зміг це зробити, з'явилися нитки, обмотали руку Першородного і відтягли її вбік.

"Не дозволяй йому торкнутися тебе, якщо він це зробить - усе закінчено," - попередила Сільвер, і в цей момент, не гаючи часу, з її грудей стало видно червоне сяйво.

"Я відплачу тобі за те, що ти осоромив мене!" - вигукнула Сільвер, коли з'явилася майже ідентична її версія. Єдина відмінність полягала в тому, що ця версія була трохи червонуватою. Сільвер швидко прикріпила нитки до себе і кинулася в атаку разом із Полом.

"Що це, кривава зброя, звідки вона взялася?" - здивувався Темпус. Відчуття було схожим, але водночас іншим. Незважаючи на це, він рушив уперед і уникав ударів мечем. У той же час Пол збоку знову завдав удару, проте він також промахнувся.

Однак здавалося, що йому теж важко атакувати.

"Це дратує." - Наступної секунди Темпус вирішив кинутися в атаку, і одній із Сільвер вдалося нанести удар мечем, подряпавши його груди. Посмішка з'явилася на обличчі Темпуса, коли він відійшов убік і схопив її за руку, намагаючись активувати свою здібність, проте вона не працювала.

"Зараз!" - крикнула Сільвер.

Саме в цей момент можна було побачити вісім отруйних куль, що летіли, і Пол переконався, що спрямував їх усі з різних боків, щоб кулі не промахнулися. Він також використовував свою Зброю душі. Це був не той бій, де хтось із них міг стримуватися, і один дотик міг змінити хід битви.

Отрута влучила, не зважаючи на ту Сільвер, яку все ще тримали, і це було тому, що він зрозумів, що це лише лялька. Дивно було те, що Сільвер, яку схопили, була кольоровою, тоді як інша була злегка червонуватою.

Ось чому Темпус був трохи збентежений тим, як його могли ошукати.

"Ідіоте, я можу зробити ляльку такою, якою забажаю! Я знала , що такий простак, як ти, на це купиться."

Саме тоді вся отрута успішно влучила в Першородного, вона негайно змусила його відчути слабкість, і він впав на землю. Пол побачив у цьому свою можливість атакувати, як і Сільвер. Ці двоє були неймовірно надокучливими.

Коли вони наблизилися, Темпус розбив землю, піднімаючи каміння в повітря, і за лічені секунди його тіло, здавалося, відновлювалося до того стану, яким було колись. Уся шкода від отрути, що вразила його тіло, зникла.

"Я змушу вас заплатити за те, що ви мене ошукали!" - байдуже ставлення Темпуса змінилося на серйозне, тепер, не зважаючи на те, чи влучать у нього, він рушив прямо до Сільвер. Її лялька була пошкоджена і знищена отрутою. Вона думала, що це був їхній єдиний шанс, але не усвідомлювала, наскільки швидко Першородний може зцілюватися.

Тим не менш, коли Темпус простягнув руку, Пол з'явився знизу, простромивши свої пазурі прямо крізь неї.

"Нас двоє!" - вигукнув Пол.

Він бачив, як Темпус знову використовує відкриту долоню, щоб вдарити Пола, але той просто знову простромив її пазурем, влучивши в іншу відкриту долоню. Оскільки він був таким, Вампір-лицар вирішив використати всю отруту, яку міг, щоб послабити ворога, проте вони, здавалося, зайшли в глухий кут.

Скільки б отрути він не вкачував у тіло іншого, вампір продовжував нівелювати її ефекти, повертаючись до ідеального стану.

"Ми повинні позбутися його!" - подумала Сільвер.

Темпус повільно рухався вперед, долаючи біль і дозволяючи пазурам глибше входити в його руки, все, що йому потрібно було зробити, - це торкнутися Пола. У цей момент Сільвер була за спиною Темпуса і спробувала відсікти йому голову.

Однак, очікуючи на це, її атака влучила лише в зовнішній шар Кров'яного затвердіння, який він використав, щоб захистити свою шию. Сільвер вдарила знову, цього разу цілячись в іншу область, і розсікла йому спину, але в ту ж секунду, як вона витягла лезо, здавалося, що його тіло зцілювалося на місці. Вона продовжувала різати, але її атаки були недостатньо сильними.

"Чому! Чому!" - вигукнула Сільвер у розпачі.

Здавалося, час вийшов, бо Темпус був уже близько до Пола. Долаючи біль і крокуючи вперед.

"Тобі просто потрібно трохи більше допомоги!" - промовив інший жіночий голос.

Вона з'явилася з іншого боку, зі своїм власним мечем, і почала завдавати ударів у спину Темпуса, але удар не просто створив одну рану, а зробив кілька в одному місці, розрізаючи як внутрішню частину тіла, так і зовнішню.

"Минуло багато часу з того часу, як ти і я билися пліч-о-пліч ось так!" - сказала Казз.

Вони вдвох продовжували атакувати. Темпус бачив, як б'ються інші лідери, і був впевнений у собі. Як могли троє простих лицарів дозволити йому досягти такого рівня?

Саме тоді Пол також знову викликав отруйні кулі, що ширяли над його головою.

"Ти не думав, що я можу зробити це лише раз, чи не так?" - посміхнувся Пол. - "Командир знає, коли відкрити свій козир. Я чекав, поки вона приєднається."

У ту ж секунду, як Пол вийшов на поле, він зустрівся поглядом із Казз осторонь, вона виглядала трохи розгубленою, але водночас стурбованою. Тим не менш, вони з нею зблизилися, і він подумав, що вона не з тих, хто просто стоятиме і нічого не робитиме, коли її народ несправедливо атакують. Це був певний ризик, але він виправдав себе.

Ширяюча отрута влучила в Темпуса спереду, і як тільки всі вісім куль влучили в нього, його здібність до відновлення була не такою швидкою. Пол швидко витягнув свої пазурі, і всі троє лицарів почали безперервно атакувати Темпуса.

Зрештою, пазур і два мечі простромили Темпуса прямо крізь голову, змусивши другого лідера, Першородного, зустріти свій кінець... від рук Вампірів-лицарів...

Вмираючий вампір не мав жодного уявлення, де все пішло не так... але у нього був лише один жаль.

"Я не зможу побачити тебе... відправ їх усіх до нього," - пробурмотів Темпус, коли його зір згас, дивлячись крізь Крижаний бар'єр на інший бік.