Розділ 137 — Зелена кров

На другій військовій базі в одній зі шкіл відбувалася ще одна нарада. Знову ж таки, головного генерала не було, тож Нейтану і Дюку довелося займатися всім самим.

"Надійшло повідомлення про аварійну посадку корабля далкі на планеті Каладі", - повідомив Нейтан. У цей момент на обличчях сержантів першого року читався шок. "Не хвилюйтеся. Схоже, це випадковий корабель звідкись. Вежа зв'язалася з далкі, і, звісно, вони сказали, що це член, який зійшов з розуму".

"Кляті ті далкі!" - вигукнув Дюк, вдаривши кулаком по столу. "З кожним роком вони все більше і більше тиснуть на нашу територію".

"На щастя, схоже, це лише один корабель, тож там буде максимум двоє. Звісно, вежа попросила нас відправити..."

Не встиг Нейтан закінчити речення, як Лео підвівся зі свого місця і вклонився перед Нейтаном. "Будь ласка, дозвольте мені піти. Ці студенти занадто молоді, щоб переживати щось подібне, особливо на їхньому першому виїзді. Їх потрібно захистити".

Нейтан був дуже здивований, побачивши, що Лео раптово зголосився. Зазвичай, коли траплялося щось подібне, ніхто добровільно не йшов ризикувати своїм життям проти далкі. Почувши це, Нейтан задумався, чи справді чутки правдиві.

Чомусь Лео мав більшу образу на Далкі, ніж більшість людей. Або, можливо, він просто дуже піклувався про студентів. Але одне було точно. Він був впевнений, що якщо вони відправлять Лео, то не потрібно буде відправляти жодного з інших вчителів чи сержантів.

Поки у Далкі не більше трьох шипів, Нейтан був впевнений в ньому. "Гаразд, думаю, питання вирішено. Фей, Гейлі, я хочу, щоб ви двоє були в режимі очікування одразу біля порталу для їхнього повернення. Якщо потрібна буде підтримка, то одразу проходьте. Гейлі, лікуй усіх, хто потребує негайної медичної допомоги."

Збори закінчилися так, і всі робили, як їх просили. Лео швидко одягнув своє спорядження, поки двоє дівчат чекали біля зеленого порталу. "Схоже, цього року класу Дела важко," - сказала Гейлі.

"Я не можу не погодитися, майже так, ніби невдача переслідує їх, куди б вони не пішли," - відповів Фей.

Лео зрештою був готовий, без вагань увійшовши в портал невдовзі після цього.

*****

Притулок відреагував на надзвичайну ситуацію та закрив усі ворота. Жодному цивільному не дозволялося покидати притулок без дозволу військових. Двох мехів було відправлено на пошуки Далкі, і обидва прибули на місце аварії. На жаль для них, жодних слідів Далкі не було.

Саме тому мехам знадобилося так багато часу, щоб виявити студентів і Далкі. Але щойно мехи виявили їхнє місцезнаходження, вони змогли повідомити Лео де вони саме.

"Хлопці, відступайте!" - крикнув Лео.

Двоє хлопців у мехах зробили, як було наказано. Далкі вчепився за руку одного з мехів, і у хлопця не було іншого вибору, окрім як дозволити її відірвати, щоб звільнитися. Після цього вони негайно відступили та стали біля студентів.

"Ще один", - сказав Далкі, побачивши, як Лео йде до нього, поклавши руку на піхви меча. "Ви справді є мікробами для всього цього всесвіту, подивіться, як багато вас вже на цій планеті".

Далкі виглядав сильно пораненим, але це не обдурило Лео. Використовуючи свою здатність, він міг бачити сильну ауру, що виходила від нього. Далкі ще не здався.

"Чому ви з нами б'єтеся?" - запитав Лео.

У відповідь на його запитання, Далкі проігнорував його і пішов в атаку. Лео відреагував на його дії, різко розвернувшись вперед і використовуючи швидкий випад, витягнув катану з піхов і миттєво вклав її назад.

Далкі нічого не відчув, оскільки його руку було чисто відсічено. Не було жодного опору, як і в усьому іншому до цього, наче меч міг ігнорувати всі атрибути.

Рука полетіла вгору і приземлилася на відстані позаду Лео, а з відкритої рани хлинула зелена кров.

"Ти!" - Далкі вказав іншою рукою. "Я знаю, хто ти! Інші попереджали мене про тебе!" На його нещастя, перш ніж він встиг закінчити говорити, його голову теж було чисто відрубано.

"Це був єдиний?" - спитав Лео.

На мить студенти забули, як говорити, оскільки були надто вражені тим, що щойно побачили. Те, що вони з усіх сил намагалися перемогти всі разом, було вбито ось так просто.

"Ем...так. Це єдиний, кого ми бачили," - відповіла Лейла.

Двоє мехів незабаром підбігли вперед і впали на коліна. "Дякуємо, що захистили нас, сержанте Лео".

Не дякуйте мені, — відповів Лео. — На щастя, Далкі вже доживав свої останні дні. Ви двоє, мабуть, добре постаралися, поранивши Далкі ще до мого прибуття.”

Двоє солдатів перезирнулися у відповідь. Вони знали, що їхні навички навряд чи якось вплинули на Далкі. Насправді, їм навіть жодного разу не вдалося завдати удару. Майже всі рани на Далкі були на ньому ще до того, як вони туди дісталися.

"Це ж не могли бути студенти, чи не так?", — одночасно подумали вони.

Якби Лео міг бачити вирази їхніх облич, він би теж зрозумів, що не вони поранили Далкі.

Лео і двоє солдатів були зайняті оглядом Далкі, намагаючись знайти щось, що вказувало б на причину його перебування тут.

Поки вони це робили, інші все ще доглядали за Пітером, переконуючись, що з ним все гаразд. На відміну від них, увага Квіна була зосереджена на іншому.

Його погляд був прикутий до руки Далкі, яка була не надто далеко від них. Він почав підходити, і Ворден невдовзі помітив, на що він дивиться.

[Огляд]

[Далкі: Раса напівлюдей, напівзвірів]

"Напівлюдина, напівзвір?" Квін подивився на це зі збентеженим виразом обличчя. Хіба Далкі не інопланетяни? Хоч йому було цікаво, він оглянув руку, лише щоб підтвердити дещо інше.

[Огляд]

[Кров Далкі]

[Споживання крові матиме невідомі наслідки для носія]

"Системо, ти знаєш, що зробить Кров Dalki ?" - запитав Квін.

"Ні," - відповіла система досить різко. "Але я скажу тобі ось що. Якщо це завдасть будь-якої шкоди твоєму тілу, система попередить тебе."

Квін підійшов до руки та вмочив палець у зелену кров. Спочатку він трохи понюхав її. Вона мала солодкий аромат із ноткою м’яти, що нагадувало йому зубну пасту.

'Чи варто?' - подумав Квін. 'Система сказала, що це не зашкодить мені, вірно?'