Розділ 138 — Закінчення оцінювань

Дивлячись на зелену кров, Квін не знав, що вона зробить. Система вже підтвердила, що вона не матиме негативних побічних ефектів. Принаймні, вона не отруйна. Однак, Квін був здивований тим, що система не знала, що вона робить.

Хіба що від нього щось приховували, що знову ж таки було можливо. Але якщо система говорила правду, чи означало це, що жоден зі старих чи нинішніх вампірів ніколи не взаємодіяв з расою Далкі? Але тоді звідки системі було відомо про зброю звірів.

Все раптом стало заплутаним для Квіна, оскільки часові рамки просто не сходилися. Люди відкрили використання телепортерів і Планети звірів у цій сонячній системі лише після того, як воювали з Далкі.

Технологія порталів спочатку була їхньою.

Проте вампіри ніколи про них не чули, але все ще мали доступ до зброї звірів. Зараз було зрозуміло, що Квін не має всіх частин головоломки, і просто роздуми про це викликали б у нього головний біль.

"Ну, почнемо". Спокуса була надто великою. Квін уявляв, що кожен на його місці зробив би те саме. Коли кров торкнулася його язика, м'ятна сенсація проникла в його тіло. Схоже на зубну пасту, це було не приємно, але й не зовсім погано.

Коли воно потекло по його горлу, дивне поколювання відчулося в його тілі, а потім почало розповсюджуватися по всьому тілу, ніби він горів. Зараз Квін хотів зробити що завгодно, щоб вивільнити цю енергію.

[Рівень 1 Кров Далкі спожито]

[10-відсоткове збільшення всіх характеристик. Триватиме одну годину]

Поколювання, яке Квін відчував у своєму тілі, було важко описати, а баф, який він отримав від цього, був дивовижним. Це була не фіксована кількість, як ті, що були раніше, а відсоткове збільшення. Це означало, що поки він ставатиме сильнішим, збільшення бафа також зростатиме.

Квін знову подивився на руку і подумав, чи є спосіб забрати її з собою. На жаль, здавалося, що нежива матерія не може потрапити в Просторовий простір.

Коли Квін повернувся до школи, він вирішив провести ще кілька тестів. Спочатку він помістив колбу в простір, і предмет увійшов без проблем. Потім, використовуючи кров, яку він отримав від Лейли, він помістив її в колбу і спробував знову помістити в простір. Але вона відмовилася заходити.

Вийнявши кров, вона знову поверталася назад. Квін провів ще кілька тестів, випробовуючи її на певних тваринах та інших речах, і виявилося, що будь-яка жива матерія, включно з рослинами, не може бути збережена в цьому просторі.

Шкода, але він не зміг помістити руку в простір. Але на той час Лео та двоє інших вже закінчили оглядати мертве тіло Далкі.

"Ці двоє проведуть тебе назад до школи. Переконайтеся, що всі твої травми заліковані."

"Назад до школи!" – поскаржилася Ерін. "А як щодо оцінювання?"

"Його скасовано, усі учні в укритті вже повернулися до школи, і всіх, хто був на полюванні, повернули назад", – відповів Лео.

В цей момент Ерін зрозуміла, що нічого не може зробити, залишається лише чекати, поки школа зробить офіційне оголошення.

Коли інші пішли з солдатами, Лео схопив Квіна за зап'ястя.

"Схоже, ти дотримав свого слова і захистив їх", – сказав Лео. "Гадаю, ти все ж на нашому боці".

Квін не знав, що відповісти, раптові слова Лео були, м'яко кажучи, несподіванкою. Але коли Лео поглянув повз Квіна, він помітив Пітера. І той виглядав трохи інакше, а його аура мала легкий фіолетовий відтінок, схожий на Квіна.

Хоча Лео ніколи раніше не навчав Пітера, тому він не був впевнений, чи завжди Пітер мав цю ауру, чи ні. "Я все ще пильную за вами двома," – сказав Лео. "Але зараз ідіть відпочиньте."

Квін швидко помчав геть і попрямував за іншими, але він не міг перестати думати про слова, які сказав Лео. Він пильнує за нами двома. Якщо він не був впевнений в цьому раніше, то тепер впевнений. Лео знав, що він інший, і він міг сказати, що Пітер теж.

Але дивлячись на Пітера, Квін навіть не був впевнений в тому, ким він є сам. Проходячи через кривавий ритуал, Квін припускав, що Пітер перетвориться або на вампіра, або на напівкровку, як він спочатку був. Але замість цього Пітер перетворився на щось під назвою вампірського гуля.

Саме тоді, коли група продовжувала нести Пітера на плечах, здавалося, що він починає прокидатися.

"Гей, Квін, йди сюди!" – вигукнула Лейла. "Схоже, він прокидається."

Коли він розплющив очі, Ворден і Лейла повільно допомогли йому встати на ноги.

"Що трапилося?" – запитав він.

Потім у його голові промайнули образи, як він стрибнув, щоб врятувати Квіна. Він швидко подивився вниз на свій живіт і помітив велику дірку там, де мала бути його уніформа, але на животі не було жодної подряпини.

"Я думаю, тобі варто поговорити з Квіном, коли у нас буде час і все це закінчиться", – відповів Ворден.

"У будь-якому разі, як ти себе почуваєш?" – запитала Лейла.

"Я почуваюся добре", – відповів Пітер. "Навіть краще, ніж зазвичай, хоча я трохи зголоднів."

Коли Пітер промовив ці слова, всі троє подивилися один на одного.

*****

Десь у невідомому місці, у великій кімнаті, стояв великий прямокутний стіл, що тягнувся вшир і вглиб. За столом було всього тринадцять місць, і на кожному з них сиділа людина, окрім одного.

Там були і чоловіки, і жінки, різного віку, але всі вони мали одну спільну рису, коли сиділи на своїх місцях – їхні очі були червоного кольору.

Позаду кожного сидіння виднівся фіолетовий вогник, прикріплений до стіни, і позаду порожнього сидіння теж горів один.

Чоловік сидів на чолі столу і почав розмову.

"Як ви всі бачите, полум'я запалало над 10-м стільцем."

"Це означає, що він повернувся? Але я думала, що він помер", - почалася метушня між дванадцятьма на стільцях, поки голова знову не заговорив.

"Ні, я вважаю, що він якось зумів знайти когось, перш ніж покинув цей світ, і вони офіційно провели перше закровлення, створивши нову сім'ю."

"Але чому зараз, минуло сто років!" - вигукнула жінка.

"Я не знаю, але знаю одне: ми повинні знайти цю нову сім'ю і якнайшвидше привести її сюди. Переконайтеся, що вони дотримуються наших законів, а якщо ні. Ми позбудемося їх усіх."

Кінець Першої арки