Розділ 1372 — Прийняте рішення

Піднявши слухавку, Квін був дуже радий почути голос Сема на іншому кінці. Він гадки не мав, що сталося за час його відсутності, і хотів запитати про Лоґана та Мону, які вирішили повернутися на Проклятий корабель, поки він прямував до Світу вампірів.

Однак новини, які він почув, були зовсім не тим, на що очікував Квін. Він відчував, як важко Сему було говорити про це. Його голос неодноразово здригався, Сем не переставав вибачатися на іншому кінці за те, що прийняв неправильне рішення. З кожною новою деталлю Квін починав замислюватися, чи правильним було його рішення прибути сюди.

Зрештою, розмова закінчилася, і Квіну вже не було потреби негайно вирушати до планет Фракції Проклятих чи на корабель. Це було найгірше. Бо час для того, щоб Квін міг хоч щось змінити, уже минув.

Квін стояв у тронній залі в повній тиші. Він опустив голову і застиг на місці. Він був немов статуя і не знав, скільки часу провів у такій позі.

Зрештою, він зробив дещо інше. Його кулаки стиснулися, і зовнішню частину його тіла почала огортати червона аура. Червона аура змішалася з Ци, оскільки Квін хотів вивільнити всю свою внутрішню силу.

Якби хтось придивився уважніше, то побачив би, що предмети на столі тремтять від тієї неймовірної потужності, яку зараз викликав Квін.

"АРГХ!" - закричав Квін на повні груди, на його шиї виступили вени, і в той же момент червона аура вирвалася з його тіла на всі боки.

Коли аура вдарила по предметах на столі, вони попадали, і в ту мить кожен у замку відчув, як здригнулося все приміщення. Ті, хто був зовні, навіть побачили, як замок здригнувся, і зупинилися, щоб подивитися.

"Що відбувається? Там що, бійка?"

"Це той чоловік повернувся, чи, можливо, десятий лідер у біді!?" - люди запанікували.

За кілька секунд Тіммі та Ксандер разом із загонами вампірів були змушені вийти із замку, щоб заспокоїти ситуацію.

"Жодної біди немає, люди. Будь ласка, повертайтеся до своїх справ. Десятий лідер просто практикував нову техніку. Як бачите, навіть могутній замок не може втримати його силу", - повідомив Ксандер.

Ця новина заспокоїла людей, але всі, хто був близький до Квіна, хвилювалися про те, що ж сталося насправді.

"Чому… чому це відбувається… чому я ніяк не можу прийняти правильне рішення?" - думав Квін, перебуваючи у своїй кімнаті.

Не було з ким поговорити. Ніхто не заходив, можливо, тому що відчували, що Квіну просто потрібно побути наодинці, але принаймні одна людина була з ним.

"Квіне, я не думаю, що ти прийняв неправильне рішення. Це неможливо передбачити. Хто знає, що могло б статися тут, якби тебе не було, і який ефект доміно це мало б", - відповів Вінсент. - "Повір мені, протягом свого життя я постійно думав про те, що було б, якби я вчинив так чи інакше, але врешті-решт ми не можемо повернутися в минуле".

"Я скажу так: роби те, що можеш зараз, на тій посаді, яку займаєш".

З якихось причин останні слова Вінсента стали для Квіна прозрінням. Він ще не оговтався від отриманих новин, але зараз був не час для жалю.

"Мені потрібен список".

--

Через деякий час Лео покликали до тронної зали. Погляд на його обличчі видавав бажання запитати Квіна, що сталося. Завдяки своїй здатності він відчував енергію краще за будь-кого іншого. Проте, дивлячись на Квіна зараз, він подумав, що, можливо, хвилюватися немає про що. Розум Квіна був ясний щодо того, що потрібно зробити.

"Лео, я хочу, щоб ти зробив мені послугу. Вирушай разом із Ліндою до Дракона в лабораторії. Як тільки я закінчу тут, я поїду до Лінди і заберу Дракона з собою. Є ймовірність, що Далкі все ще можуть напасти на це місце".

"Можливо, це лише питання часу, коли вони дізнаються, що Артур провалив своє завдання".

Лео кивнув і не поставив жодного запитання. Йому подобалося таке керівництво - рішуче, і він одразу пішов повідомити Лінду про їхнє завдання.

--

Наступного дня підготовка до церемонії в зоні збору була завершена. Лідери розібралися з графіком, тимчасовим спорудженням конструкцій та іншим, і надіслали певну інформацію Квіну.

Вони виділили йому час для виступу перед людьми, який мав відбутися на самому кінці церемонії. Судячи з того, що він чув від мешканців десятого замку, Квіну було не уникнути промови. Усі, не лише члени Десятої сім'ї, чекали на неї.

Це було дивно, але Квіну сказали, що коли він вийде із замку, його супроводжуватимуть вампіри-солдати - як їх тепер усі називали після того, як Пол загинув.

Коли Квін залишив замок, щоб іти до зони збору, вони практично оточили його, не даючи нікому наблизитися. Тільки тоді, оскільки це був перший вихід Квіна із замку, він зрозумів, чому це було потрібно.

"Це десятий лідер, легендарний вампір!"

"Це він врятував усіх нас. Тінь встигла зупинити атаку".

"Десятий лідере, будь ласка, подивіться в мій бік, підморгніть мені!"

"Будь ласка, дозвольте мені подякувати вам!"

Вампіри просто божеволіли. Це нагадало Квіну тих знаменитостей, за якими полювали на вулицях.

"Подивись на всіх цих людей, яким ти допоміг, Квіне, і як вони вдячні тобі. Якби не ти, вони не змогли б так усміхатися", - сказав Вінсент.

--

Як завжди, Квін був вражений роботою, яку виконали вампіри. Зона збору була величезним порожнім пустирем, коли він бачив її востаннє. Тепер вони змогли добре її облаштувати, створивши велику сцену в кінці, прямо перед королівським замком, і місця для лідерів вампірів та нових лідерів.

Потім перед сценою були розставлені труни. Усередині - тіла всіх загиблих. Навіть якщо деяких тіл не було, щоб покласти в труну, вони все одно зробили її з поваги.

Люди з кожної сім'ї стояли так, ніби були на концерті, а між сценою та іншими була зведена стіна з чорного матеріалу. Не те щоб ця стіна зупинила б вампірів, якби вони захотіли, але вона позначала межі, де вампірам дозволено перебувати.

Потім усі вампіри-лицарі та високопоставлені вампіри, включаючи велику групу супроводу Квіна, перебували в кімнаті за сценою, чекаючи своєї черги.

На цей момент Санні, здавалося, була ведучою заходу. Вона вітала всіх і розмовляла з ними.

Що вразило Квіна, так це кристали, які проектували її зображення, транслюючи його, наче на величезному телевізорі, для всіх довкола. Це нагадало Квіну, що технології вампірів досить розвинені.

Вони також мали стільки ресурсів і секретів, які могли б використовувати, але ніколи не обирали цього, завжди ховаючись тут. Усіх лідерів представили, і вони мали час виступити. Квін вислухав їх усіх.

Їхні промови звучали так, ніби вони були потрібні переважно для того, щоб заспокоїти людей, сказати їм, що все гаразд і що подібна подія ніколи не повториться.

Що було не зовсім до душі Квіну.

"А тепер, усі, десятий лідер хоче поговорити з вами. Наш рятівник Вампірського поселення", - оголосила Санні.

Квін вийшов на сцену, і натовп вибухнув громоподібним гулом. Уся сцена затряслася. Це було зовсім не так, як коли там стояли інші лідери. Врешті-решт, їхні лідери подивилися на них, випромінюючи певний тиск, який швидко змусив усіх вампірів заспокоїтися.

Квін стояв там, знову дивлячись на них усіх, і кожен з них слухав його слова зараз.

"Вампіри, яких ми втратили у цій битві. Я був близький з багатьма з них. Я кажу не лише про свого вампіра-лицаря Пола", - сказав Квін. - "Я знав Казз, я знав Артура, і я навіть знав Брайса з усіх його добрих і поганих сторін. Я чую, що багато хто з вас називає мене героєм".

"Але, чесно кажучи, ці люди, які були готові пожертвувати своїми життями, - саме їх слід називати героями. Без вагань вони ризикували життям, щоб врятувати одне одного. Поселення і людей, про яких вони дбали".

"Вони зробили те, чого не можу зробити я. Боб, Тіларт, Фіона, Лукас, Браян…"

Інші дивувалися, що робить Квін, коли він почав перераховувати купу імен. Це тривало близько десяти хвилин. До того часу деякі вампіри в поселенні зрозуміли, що зробив Квін, і їхні очі почали наповнюватися сльозами.

"Це імена кожного вампіра, який загинув у цій битві. Дозвольте сказати вам, те, що сталося сьогодні, не було випадковістю. На вас напали, і є велика ймовірність, що на вас можуть напасти знову, зараз або в майбутньому, і я думаю, дехто з вас це знає".

"Але поки у нас є люди, люди, подібні до тих, чиї імена я назвав сьогодні, ми будемо в порядку. Я не забуду жодного з їхніх імен. Я заберу кожного з них з собою до дня своєї смерті. Я пам'ятатиму їх і всіх після них".

Вампіри не аплодували після промови Квіна. Натомість вони глибоко замислилися. Вони навіть не розуміли, чому на них напали або про що була ця битва. Вони нічого не знали, і навіть зараз лідери вампірів не пояснили їм цього.

Десятий лідер був єдиним, хто сказав їм часткову правду, і вони хотіли подякувати Квіну за це. Дізнатися причину, чому загинули їхні побратими-вампіри.

"У мене є ще дещо сказати вам усім. Ваші лідери і ви всі схилили голови переді мною того дня, і ви поставили мені запитання. Чи стану я вашим Королем вампірів".

"І тепер у мене є відповідь на це…"