Розділ 140 — Родина Сангвініс

Ідучи вулицею з рюкзаком у руці, Фекс широко посміхався. Його дідусь піклувався про нього майже все його життя, і лише кілька років тому він вирішив поринути у вічний сон і передати контроль над сім'єю батькові Фекса.

Але Фекс ніколи не забував історії, які розповідав йому дідусь, незліченні речі, які земля могла запропонувати їм як вампірам. Звісно, минуло багато років з тих пір, як його дідусь відвідував землю, але одне, про що він ніколи не переставав говорити, це напій під назвою вино.

Ось чому Фекс поставив це на перше місце у своєму списку справ, коли нарешті відвідає землю.

"Знаєш, за тобою стежать", - сказав Хем.

"Так, я бачу", - відповів Фекс.

"Невже сім'я нас вже знайшла?" - запитав Хем.

Фекс почав принюхуватися до повітря, коли помітив, що принаймні четверо людей стежать за ними здалеку.

"Ні, вони не пахнуть як вампіри, швидше за все, це люди. Але чому вони нас переслідують?" - сказав Фекс.

Хоч Фекс не надто пильнував на уроках, одне правило вбили йому в голову. Ніколи, за жодних обставин, не відкривайся людям. Якщо вони дізнаються, хто ти є, у тебе є лише два варіанти. Або забрати їх із собою, щоб перетворити на кровного, або вбити їх.

Зараз він був упевнений, що не зробив нічого, щоб викликати підозри. Хоча існує закон, який забороняє розкривати, що ти вампір, немає жодного закону, який би щось говорив про бійки з людьми. Фекс вирішив повернути за ріг у темний провулок, щоб протистояти людям, які стежили за ним.

"Я знаю, що ви за мною стежите," - сказав Фекс. "Це тому, що я купив це?" Він підняв пластиковий пакет, у якому була пляшка вина.

"Слухайте, я знаю, часи важкі, але я чув, що міста досить багаті, якщо хочете, я можу купити вам ще одну пляшку," - запропонував Фекс.

Двоє чоловіків зробили крок до Фекса. "Розслабся, ми не шукаємо проблем," - сказав один з них. "Ми просто хочемо перевірити твій вік і чи є у тебе якісь документи, що посвідчують особу?" - сказав інший.

"Знову приблизно мого віку, що тут коїться? Я вже казав, що мені 16, а щодо посвідчення, то, мабуть, десь загубив," - вигукнув Фекс.

Двоє чоловіків перезирнулися. Коли люди намагалися уникнути військового призову, було досить поширеним явищем позбавлятися своїх посвідчень. Вони намагалися жити своїм життям іншими способами, ніколи не показуючи своє посвідчення особи.

Але Фекс виглядав молодо, і він також підтвердив їм свій вік. Більше не потрібно було розпитувань, дії, які вони повинні були вжити, були зрозумілі.

"Вогонь, коли будете готові," - сказав перший чоловік.

"Схоже, мені доведеться пробиватися звідси силою," - подумав Фекс. Але він знав, що має бути обережним, щоб не використовувати жодну зі своїх вампірських здібностей. Але це не означало, що він повинен стримуватися від використання своїх звичайних здібностей.

Він зробив крок вперед і відчув невеликий гострий біль у боці шиї.

"Що за...?" Коли він подивився вбік, то помітив щось схоже на дротик, який був випущений в його шию, всередині дротика було видно зелену рідину.

"Чому я раптом...відчуваю...так... сон..." Його очі почали закриватися, і він впав на підлогу.

Двоє чоловіків підійшли до сплячого хлопчика. "На щастя, він не мав здатності до затвердіння, я вже був готовий до бійки." Сказав один з чоловіків.

****

У замку, певний чоловік сидів у великому кріслі, схожому на трон. У його лівій руці був келих із червоною рідиною всередині. А інша рука неспокійно постукувала по підлокітнику крісла.

Чоловік був схожий на зрілу версію Фекса, вони були майже ідентичні, за винятком борідки, яка злегка прикривала його підборіддя. Сидячи в кріслі, він мав глибокий похмурий вираз обличчя. Цим чоловіком був батько Фекса, Лі, Лі Санґвініс.

"Чи є якісь новини?" Спитав він.

Перед ним на колінах стояли п'ятеро його підлеглих.

"Так, сер Лі, ми виявили, що Фекс прибув до міста Токлон. На жаль, схоже, що люди добралися до нього раніше за нас, сер." Сказав один із підлеглих.

Тут Лі сплеснув руками по лобі, продовжуючи хитати головою.

"Цей хлопець згубить нашу родину," - сказав Лі. "Дурненький хлопчисько ніколи не звертав уваги на уроки, але завжди слухав божевільні історії мого батька. Чи відомо нам, куди його забрали?"

"Наші джерела повідомляють, що його відвезли на одну з військових баз, щоб зарахувати до військової школи. Коли вони його знайшли, то подумали, що він ухиляється від призову," - відповів той самий підлеглий.

Лі був зайнятий роздумами про те, що робити. Якщо інші родини дізнаються про те, що сталося, то його родина стане посміховиськом у вампірській спільноті. Ще більше непокоїло те, що якщо їхній секрет буде розкрито, то їхню родину також буде покарано.

На щастя, здавалося, новина ще не поширилася. Інші вампірські родини були надто зайняті обговоренням нової родини, яка з'явилася.

Потім Лі подивився на п'ятьох підлеглих, що стояли перед ним, і вирішував, кого краще відправити.

"Сільвер," - сказав Лі.

"Так, сер," - відповіла жінка-підлегла, підводячись. Як і підказувало її ім'я, у неї було яскраве довге сріблясте волосся, зібране у хвіст, який майже сягав колін.

"Оскільки ти є вірною Лицаркою крові родини Сангвініс, я доручаю тобі розшукати та повернути Фекса до нас. Подбай про те, щоб ніхто про це не дізнався. Ти можеш використовувати будь-які ресурси родини на власний розсуд."

Сільвер знову вклонилася.

"Я виконаю своє завдання без жодної помилки," - сказала вона з впевненістю в голосі.

Зустріч закінчилася, і кожен з них покинув кімнату, залишивши Лі наодинці зі своїми думками.

"Людський світ, га? Давно я там не бував. Можливо, це буде для нього хорошим уроком." Згадавши свій час на землі, лють почала пожирати його зсередини, і склянка, яку він тримав у руці, розлетілася на друзки. "Це навчить його, якими жорстокими ці кляті люди є до інших світів!"