Розділ 141 — Скасовано

Усіх студентів експедиції зібрали та відвели до актової зали для першокурсників. Їм не дозволили повернутися до своїх гуртожитків або прибрати своє обладнання. Все, що вони могли робити, це розмовляти один з одним і міркувати, чому експедицію було скасовано.

Повільно дивна атмосфера почала наповнювати кімнату. Це було незвично, щоб таке траплялося, особливо так раптово.

"Я бачив, як декілька мехів з міста покинули притулок," - сказав студент.

"Серйозно? Навіщо їм мобілізувати ці штуки? Я думав, вони казали, що найвищий рівень звіра на планеті - середній."

"Хіба ти не чув?" - встряв інший студент. "Студент помітив чорний дим вдалині, в пустелі. Здавалося, що він іде від корабля."

"Ти не маєш на увазі...?" - студент задихнувся.

"Саме так, я чув, що це могли бути Далкі," - відповів інший студент.

Перекличку було зроблено, і її зробили більше ніж один раз. Після завершення підрахунку виглядало, що вчителі стурбовано перемовляються між собою.

Фей стояв перед усіма першокурсниками, готовий зробити оголошення, але він все ще чекав на надходження всієї інформації. Солдат підійшов до нього і прошепотів щось на вухо, після чого вони зробили ще декілька перекличок.

"Ви впевнені?" - відповів Фей. "Ви перевірили школу, можливо, вони повернулися?"

Солдат ствердно кивнув у відповідь.

Все, що Фей міг зробити, це стиснути кулак, у звіті було зазначено, що вони знайшли тіла Гюго та Бена в пустелі. Вони змогли підтвердити, що вони померли від рук Далкі, проте інших трьох з їхньої групи так і не знайшли.

Єдине, що вони могли припустити, це те, що Далкі їх також убили. Всі п'ятеро були частиною групи, тож це був найбільш логічний висновок.

"Увага!" - вигукнув Фей. Студенти миттєво вишикувалися і віддали їй честь.

Потім позаду них з'явився голографічний екран. Це була таблиця результатів з балами всіх команд.

"Перш за все, як ви, можливо, знаєте, експедицію скасовано", - пояснила Фей. "Що це означає для всіх вас, так це те, що бали, які ви отримали в перші два дні до закінчення експедиції, будуть вашим остаточним результатом за цей іспит".

"Що?!" - випалила Ерін, і вона була не єдиною. Зараз у їхньої групи все ще були кристали крилатих ящірок, які вони отримали від групи Берга. Вони не встигли повернутися до укриття, щоб їх порахували.

Коли Ерін поглянула на позицію їхньої команди, у них все ще був той самий рахунок, що й раніше, і вони знаходилися приблизно посередині серед усіх інших груп. У той час, як група Берга все ще була на вершині.

"Досить, є важливіші речі, ніж тест!" – вигукнула Фей, заспокоюючи гомін серед студентів. "Зараз є висока ймовірність того, що деякі з ваших товаришів по навчанню загинули на цьому тесті. І найгірше те, що це сталося через загрозу, проти якої ми всі тренуємося – Далкі".

Гомін почався знову, і цього разу вона вдарила своєю зброєю об землю. Це спричинило гучний ударний звук, вібрації якого відбивалися від стін і луною розносилися по всій залі.

"З Далкі швидко розібралися, і, схоже, це не була запланована атака, а заблукалий корабель. Це прикра подія, але таке трапляється час від часу. Але це нагадування всім вам, чому ми повинні так наполегливо тренуватися щодня, і я сподіваюся, ви це запам'ятаєте. У вас буде два вихідних дні для відпочинку, після цього заняття повернуться до звичайного режиму, відпочиньте за ніч. Вільні", – сказала Фей, закінчуючи свою промову.

Одразу після того, як Фей пішла, гамір у залі знову досяг піку. Студенти не могли повірити в те, що сталося, і невдовзі почали розуміти, яку саме групу, найімовірніше, було вбито Далкі.

Але Ерін не переймалася нічим з цього. "Ти!" – вигукнула вона і вказала на Квіна. "Чому ти приховував свою силу? Якби ти бився з нами того дня замість того, щоб ховатися під парасолькою, ми б отримали кращий результат."

"Стривай, заспокойся, Ерін," – сказала Лейла, намагаючись стати між ними двома.

"Я теж на тебе зла, Лейло, ти ж знала все це, чи не так?" Ерін насупилася на неї, перш ніж повернутися до Квіна. "І що це за дивна сила у тебе? Як ти зцілив Пітера? Він мав померти! Більше ніяких виправдань, я хочу відповіді на все, що сталося!" – закричала вона.

Ерін ще раз поглянула на табло, побачивши, що їхня позиція посередині, а потім знову поглянула на Квіна, але цього разу її обличчя було сповнене сліз. "Якщо ти був таким сильним, то чому не допоміг?" Сльози текли по її обличчю.

Квін весь цей час знав, по діях Ерін, що ця оцінка важлива для неї, але те, як вона поводилася зараз, було майже нав'язливим. Усі прагнули бути кращими або вийти на перше місце, але не так. Ці дії не були нормальними.

"Я думаю, найкраще, якщо ми всі повернемося до нашої кімнати", - сказала Лейла. "Ми можемо все там пояснити, і я впевнена, що у Пітера теж багато питань".

***

Поки студентів першого курсу інформували про те, що сталося, троє генералів проводили власну нараду. Вони були на верхньому поверсі академії, і кожен з них сидів за круглим столом в кабінеті Головного генерала. Єдиним порожнім стільцем був стілець Головного генерала.

Нейтан, голова першого курсу, Дюк, голова другого курсу, і останній генерал Майк, який був головою зв'язку. Його робота полягала в координації з іншими військовими базами та плануванні спільних навчань або місій.

Вони втрьох сиділи мовчки, і Нейтан і Дюк просто не могли втриматися від того, щоб не змагатися поглядами один з одним. Поки Дюк нарешті не порушив тишу.

"Цікаво, скільки б твоїх студентів загинуло в тій експедиції, якби не твій сержант Лео," – сказав Дюк. "Сумніваюсь, що ти взагалі маєш силу, щоб битися з Далкі самотужки."

"Ти засмучений, бо не можеш підкупити його, щоб переманити на свій бік однією з тих своїх книжок про здібності Землі?" – відповів Нейтан. "Шкода, що твоя тактика вербування працює лише з тими слабоумними дурнями."

Дюк тоді підвівся зі стільця і, здавалося, збирався вдарити Нейтана, але в той же час Майк став між ними. "Хлопці, обоє заспокойтеся, я вам зараз кажу, якщо я побачу на вас хоч подряпину, коли вийду з цієї кімнати або ходитиму по академії, я не лікуватиму вас, і я не дозволю вам двом бачитися з моєю племінницею Гейлі."

Хоча Майк намагався заспокоїти їх обох, він знав, що більшість його слів не будуть почуті, ці двоє завжди ненавиділи один одного. Але тоді до кімнати увійшла людина, яка могла їх заспокоїти.

Двері розчинилися навстіж, і ввійшов чоловік середнього віку в діловому костюмі. У нього було акуратно підстрижене волосся і валіза в руці. Він зовсім не був схожий на військового. Але щойно він увійшов до кімнати, всі троє чоловіків схилилися у вітанні.

"Вітаємо Головного Генерала!" - сказали вони всі разом.

"Заспокойтеся, від цієї ситуації і так вже голова болить". Головний Генерал сів на своє місце і виклав початковий звіт, щоб усі троє могли його побачити.

"Ми всі знаємо, що ці дивні напади відбуваються на наших Звірячих планетах вже деякий час. Здається, що ці напади відбуваються все частіше, але не тільки це, якщо ми подивимося на Сонячну систему Звірів. Щоразу, коли відбувається напад, вони, здається, наближаються все ближче і ближче до нашої стартової планети".

"Ви думаєте, вони цілять у міську станцію?" - запитав Майк.

"Це було б логічно", - відповів Головний. "Наразі я вважаю, що ці самотні Далкі просто відправлені як розвідники. Вони не знають, наскільки ми стали сильними за цей час, і не знають, які в нас є заходи безпеки, але я боюся, що це може означати, що війна скоро почнеться знову".

Після обговорення цих питань з іншими генералами Головний генерал перейшов до кількох інших речей. Він рідко бував у школі, оскільки його часто викликали на зустрічі, але, вирішивши всі справи, які потрібно було зробити, йому залишилося згадати ще одну річ.

"За пару тижнів у нас візит від містера Істинного Сну, а це означає, що мені потрібно, щоб ви підготували для нього кількох студентів."

Три генерали ніяково перезирнулися, почувши цю новину.

"Дюку, я очікую, що ти впораєшся добре, як завжди", - сказав Головний генерал.

"Можете розраховувати на мене, сер", - відповів Дюк.