Розділ 1409 — Ще один голос

Для Квіна було трохи дивно більше не відчувати Вінсента у себе в голові. Він часто розмовляв з останнім і просив у нього поради щодо різних речей. Зважаючи на те, через що довелося пройти Квіну, йому завжди було корисно почути думку збоку, і хоч як би важко було це визнати, але він, певною мірою... сумував за цим.

Після того, як він пояснив, що планує робити, інші вирішили, що Квін трохи божевільний, якщо хоче знову через це пройти. Зрештою, його взаємодія зі стародавнім духом всередині таблички була мінімальною. Можливо, Вінсент був спокійною і тихою людиною, але як щодо цієї постаті на ім'я Рей?

Так чи інакше, Квін вважав, що розмова з ним необхідна з кількох причин, наприклад, через занепокоєння за Лаксмуса, його сили та Блісс. Крім того, він дав обіцянку людям Пола, і було б добре її дотримати; це найменше, що він міг зробити після того, як Пол пожертвував своїм життям.

"У найгіршому випадку, якщо нічого не вийде або ця людина виявиться дратівливою, я можу попросити Шіро просто перенести його в табличку".

Незабаром було викликано Шіро, щоб той скористався телепортом і вирушив до Вампірського поселення. Зустрічати його мав Лоґан, оскільки він був єдиним, хто міг створити спеціальне зілля, щоб приховати запахи інших.

Через деякий час Квін вирішив трохи прогулятися поселенням. Головна причина полягала в тому, що він хотів побачити, як вампіри справляються зі справами. У нього було впізнаване обличчя, тому Квін одягнув маску, яка закривала нижню частину обличчя, поки він гуляв.

На той момент на Планеті Дейзі була ніч, і вампіри переважно перебували на вулиці. Він помітив зміну у звичних діях вампірів. Раніше це було місто, яке здавалося живим і енергійним двадцять чотири години на добу, але тепер вони жили більше як люди. Залишалися в приміщенні вдень і виходили вночі, попри кільця, які їм видали.

"Мабуть, ця планета сонячніша за інші. Тут гарні умови для росту рослин", - розмірковував Квін. "Принаймні, це не пустельна планета, де сонячне світло може тривати кілька днів. На цій планеті такий самий добовий цикл, як і на Землі".

Прогулюючись, Квін з'ясував, що більшість вампірів задоволені своїм становищем. У них було небагато скарг, але, можливо, це тому, що їм поки що нічого не доводилося робити. Вампіри облаштувалися тут, бо для них це поселення стало домом.

Їм не наказували воювати, і люди їх не турбували.

"Намагаючись допомогти людям... я порушу спосіб життя вампірів..." - подумав Квін, дивлячись на всіх навколо.

І все ж, що ще він міг зробити? Вони повинні зупинити Далкі зараз.

Раптом його осяяла думка.

"Далкі повинні знати слабкість вампірів. Якщо вони розрахують час атаки, то можуть напасти вдень. Якщо це станеться, більшість вампірських кілець протримаються лише від двох до чотирьох годин. Якщо вони знають про кільця, то можуть навіть націлитися на них. Мені доведеться швидко щось вигадати, якщо вони збираються діяти так швидко".

Прогулюючись, Квін шукав щось інше, можливо, місце, де можна було б розмістити гігантську табличку. За Королівським замком, як подумав Квін, можна було б трохи розчистити територію, щоб утворився великий простір, схожий на сад.

Табличка була занадто великою, щоб її можна було заховати або зберігати в кімнаті; насправді вона була майже розміром із замок.

"Я не можу вічно тримати її у своїй Тіні. Є ймовірність, що я можу навіть померти, особливо якщо буду битися частіше. Якщо це станеться, хіба всі предмети в моєму Вимірному Просторі просто не з'являться? Якщо вони знищать табличку, то її здібності теж перестануть працювати, принаймні так сказав Рей".

Думаючи про це, Квін трохи посміхнувся. Певною мірою, у нього були відповіді Чистих, щоб розв'язати їхню проблему з ним, а також у нього був Дракон, якого хотіли Далкі. Потім у нього був Абсолютний контроль крові, який вампіри не хотіли віддавати.

Три речі, які хотіли три різні групи, були в нього в руках. Після довгих роздумів і відсутності кращого місця для таблички, Квін відкрив свою Систему і трохи змінив поселення.

Поселення здригалося щоразу, коли він це робив, і вампіри розуміли, що їхній Король щось затіяв. Однак, оскільки все швидко вщухло, вщух і їхній інтерес. Для них нічого нового не будували.

Швидко перемістившись до великого майданчика, він побачив, що простір був дещо порожнім. Земля була вкрита темним ґрунтом, і там не було трави, як на решті планети.

"Думаю, це також буде гарне місце для Гелен. Я обов'язково заповню його полем квітів для неї".

Перед тим, як Квін збирався поставити табличку, він на секунду завагався.

"Чи можу я довіряти вампірам? Якщо вони дізнаються, що це таке. Після того, як я покину це місце, що станеться, якщо це буде знищено?"

Квін мав подумати, що, швидше за все, станеться в кінці. Чи програє він Далкі або якійсь зовнішній силі, чи поселення впаде і змінить власників.

"Можливо, я міг би щось вигадати, щоб зупинити вампірів від нападу на це". Квін посміхнувся і поклав руку на землю.

Тінь піднялася вгору, і в небі з'явилася велика табличка. Усі вампіри обернулися, вказуючи пальцями, дивлячись на те, що відбувається. На секунду дехто з них злякався. У них був не найкращий досвід після зустрічі з тінями в минулому.

Однак, коли вони побачили, що це таке, їхні серця заспокоїлися, і незабаром вони змогли побачити всю табличку в небі, а також Квіна поруч із нею.

"Я повинен переконатися, що вона глибоко в землі!" - заявив Квін, провалюючись крізь власний портал Тіні, і обома руками, з неймовірною силою, він штовхав себе вперед, намагаючись щосили втиснути гігантську кам'яну табличку в землю.

Один фут, два фути... через кілька футів Квін відчув задоволення, тепер, коли вся табличка міцно стояла на місці, і якраз вчасно, здається, прибули Шіро, Вінсент і Лоґан.

--

Усі вони стояли перед табличкою. Усі ті, хто хоч трохи знав про систему. Дехто знав багато про Квіна, але майже ніхто з них не знав про систему, яка була при ньому.

"Я не впевнений, що цього разу це спрацює", - сказав Шіро, трохи тремтячи. "Але я зроблю все, що в моїх силах".

"Звісно, єдине, що ми можемо зробити - це спробувати", - посміхнувся у відповідь Квін.

За кілька хвилин до прибуття інших Квін намагався спілкуватися з табличкою, як робив це в минулому, але без успіху. Це означало, що, швидше за все, це був єдиний спосіб.

"Хто знає, можливо, я нарешті зможу виконати й той інший Квест", - подумав Квін, заплющуючи очі й тримаючись за руку Шіро. Те, що він уже кілька разів робив.

Шіро повільно підійшов до таблички, крок за кроком, і нарешті поклав на неї руку. Лоґан і Вінсент стояли з боків, навіть вони нервували через те, що станеться.

Хоча Шіро не хотів говорити про це вголос, він вірив, що доки зможе знайти свідомість у табличці, є великий шанс, що він зможе перенести її в систему. У голові Квіна було майже два простори, і саме там він раніше знайшов Вінсента.

Через кілька секунд табличка почала світитися. Оскільки була глибока ніч, інші лідери та вампіри не могли не помітити цю сцену. Це виглядало магічно, але дехто з лідерів хвилювався: що, заради всього святого, Квін робить зараз?

Світло таблички почало згасати, і на обличчі Шіро з'явилася широка посмішка.

"Чи вийшло?" - замислився Квін.

"Що, чорт забирай, відбувається?!" - гучний голос пролунав у нього в голові. "Де я, в біса, знаходжуся? Що ти зробив, ідіоте?!"

Схоже, роботу було виконано, але тепер Квіну довелося дещо пояснити.