Розділ 142 — Ти хто?

Вже була ніч, але у групи ще залишався час для розмови, перш ніж почнеться комендантська година. Тому всі вирішили піти в кімнату для хлопчиків, щоб обговорити, що, в біса, сталося під час бою з Далкі.

На той момент, сльози вже перестали котитися з тривожних очей Ерін, але Лейла все одно продовжувала втішати і заспокоювати її по дорозі. Квін не знав, коли це сталося, але, здавалося, вони зблизилися як ніколи. Було дивно бачити, як Лейла допомагає Ерін.

Коли він вперше прибув до академії, він ніколи не міг уявити собі такої сцени. Усю дорогу коридором до кімнати хлопців всі мовчали, було моторошно. Ніхто з них не знав, як точно пояснити те, що сталося. Пітер особливо цікавився тим, що сталося після того, як він стрибнув між Квіном і Далкі.

"Гей, Квін", - прошепотів Ворден, коли вони йшли попереду, ведучи групу. "Ти справді збираєшся розповісти їй все? Чи не можеш ти просто обмежитися розповіддю про тіньову здатність, і забути про інше?"

"Тоді як я поясню те, що сталося з Пітером? А як щодо всієї тієї крові, яку збирала Лейла?" - відповів Квін.

"Ти маєш рацію, але що, якщо вона злякається і почне розповідати всім?" - запитав Ворден.

Квін озирнувся на Ерін, яка була позаду нього. Якщо чесно, йому здавалося, що її пріоритети були спрямовані не на те, щоб дізнатися про Квіна чи Пітера, а на те, чому він взагалі мав приховувати від неї свою силу.

"Власне кажучи," - мовив Квін. "Мене більше хвилює, як Пітер відреагує на всю цю історію."

Зрештою, вони дісталися до хлопчачого гуртожитку і змогли спокійно зайти до кімнати. Троє хлопців одразу сіли на ліжко Вордена, а двоє дівчат - на ліжко Квіна.

"Думаю, мені слід почати пояснювати першим," - сказав Квін, встаючи, він перемістився в центр між двома групами. "Нещодавно, як ви всі, можливо, знаєте, ми з Ворденом увійшли до червоного порталу на планеті. Поки ми були там, я виявив дивну книгу здібностей - ту, що дозволила мені керувати тінями. Це була дивна книга, тому що вона зникла в той момент, коли я вивчив здатність."

Квін потім тричі торкнувся поверхні свого наручного годинника, число раптово змінилося з одиниці на шістку, коли він торкнувся його ще тричі, воно знову змінилося на одиницю.

"Я так і знала," сказала Ерін. "Але, навіщо було від нас це приховувати? Якщо ти хотів тримати це в секреті від усіх, ми могли б просто ховатися і полювати подалі від інших. Через тебе ми, мабуть, втратили свій шанс стати першими."

У цей момент Квін глибоко вдихнув.

"Тому що в мене є ще більший секрет, який я приховував..."

Лейла і Ворден витріщилися на Квіна, їм було важко не відводити від нього погляд. Вони знали, що йому було важко це сказати. Ворден не був впевнений, чи правильно це, але він уже підготувався до всього, що з цього вийде. Він знав, що Квін занадто добрий, щоб впоратися з цим самостійно. Якщо Ерін не збиралася зберігати це в таємниці, то Ворден буде тим, хто щось із цим зробить.

"Я вампір," сказав Квін, нервово дивлячись на Ерін і Пітера.

Пітер ніяк не відреагував, але не тому, що він все зрозумів, а просто не міг повірити почутим словам. Проте, все почало набувати сенсу, з тією парасолькою та Лейлою, яка збирала кров. Однак, він засумнівався, чи справді існують вампіри, хоча хід думок Пітера швидко перервала Ерін.

"А хто такі вампіри?" – запитала Ерін, і на її обличчі відбилася невинна необізнаність.

Тоді всі інші повернули голови, дивлячись на Ерін.

У наш час не так вже й рідко можна зустріти людину, яка не знає, хто такі вампіри. Кількість розважальних продуктів, пов'язаних з вампірами, з роками зменшилася. Не було знято багато фільмів, написано книг або навіть створено ігор, де вони фігурували. Однак на телебаченні часто показували старі фільми, і саме звідти більшість дізналася, хто такі вампіри.

Однак Ерін виросла без розваг. Їй не давали жодних фантастичних книг, ігор чи фільмів. Весь її час та освіта були пов'язані лише з бойовими діями або вивченням поточного стану світу.

Вона була не єдиною в такому становищі, оскільки багато хто з них поділяв її незнання. Квін сам опинився в подібній ситуації. Він чув термін "вампіри", але насправді мало що про них знав, тому йому довелося покладатися на Лейлу, щоб вона йому все пояснила.

Після цього зізнання інші почали потроху пояснювати їй, що таке вампір: як вони слабшають на сонячному світлі і, найголовніше, потребують людської крові, щоб вижити. Усі ці новини стали справжнім шоком для Ерін, тому що в її свідомості це звучало так неправдоподібно.

"То це ви таке вигадали, щоб якось виправдати те, що Квін не використав свої сили", - сказала вона. "Що ж, я в це не вірю. Я не вірю, що існує людина, якій потрібна кров, щоб вижити. Якби існували такі істоти, як вампіри, чому вони ще не відкрилися світу?"

Після цього Ерін підійшла до дверей, відчинила їх і промовила останні слова:

"Ви мене розчарували. Я починала думати, що ми команда, а не збіговисько брехунів".

Сказавши це, вона зачинила за собою двері та вибігла геть.

"Як думаєш, вона комусь розповість?" - запитав Квін.

"Ти жартуєш? З такою-то реакцією?" - відповів Ворден. "Вона сама в це не повірила. Їй буде легше переконати когось, що вона хлопець, ніж тобі в тому, що ти вампір. Ну, а чого ми очікували? 'О, це нормально, можеш пити мою кров будь-коли'? Вона ж не Лейла, зрештою."

Лейлу дратували зауваження Вордена, але водночас вона не могла заперечити, що у неї була така ж реакція, коли вона дізналася.

"Я піду перевірю її, просто щоб переконатися, що вона нікому не розкаже. Завтра розповім тобі, Квіне."

Хоча Ерін, здавалося, не повірила в це, Пітер чомусь повірив. Він не знав, як це пояснити, але відколи він пішов, його тіло відчувало себе інакше. Його слух став кращим, і він не відчував себе таким слабким, як раніше. Між Квіном і ним був якийсь зв'язок.

Наче вони якось пов'язані між собою. Останнє, що його переконало, це те, що він не помер. Він пам'ятав, як бачив кулак Далкі, що пройшов крізь його власний живіт.

"Квіне, це означає, що я теж тепер вампір?" - запитав Пітер.

Коли Пітер поставив це питання, Квін не знав, що відповісти, бо Пітер не був таким, як він. У той час як Квін спочатку був напівкровкою, Пітер був чимось, відомим як гуль.

«Що ж таке вампір-гуль?» – подумав Квін.

"Боюся, це не дуже добрі новини", – сказала Система. "З усіх можливостей, у що він міг перетворитися, це був результат, на який я сподівався найменше".

Слова Системи не вселяли Квіну великої надії, і те, що він збирався почути, ще більше зменшило його оптимізм.