Розділ 1413 — Дебют

Члени Земленароджених були зайняті, особливо Генерали, але вони були зайняті не боротьбою з Далкі чи підготовкою до наступного кроку. Як інші, такі як Сач та Саманта; натомість вони були зайняті роботою зі спеціальними листами.

На кожному з цих листів була печатка. Певні члени Групи Земнонароджених, що займали місця для голосування, знали, що це за печатка. Проте дехто, хто отримав цього листа, зокрема, нічого про неї не знав. Печатка, що належала Раді.

Але це не призвело до недорозуміння серйозності справи, оскільки високопоставлені Генерали та полковники були тими, хто доставляв запрошення. Вони думали, що за цими листами має стояти хтось такий високопоставлений, як Верховний Командувач.

Багато хто отримав запрошення, усі листи були доставлені особисто. Де б вони не були, листи знаходили їх без жодних проблем. Що стосується тих, кого запросили, то, здавалося, у цьому був загальний шаблон.

По-перше, це впливові члени Групи Земнонародних, Сач, Саманта та кілька Генералів, які самі роздавали листи. Потім деякі листи були передані Мандрівникам на Землі. Імена, які не виділялися у світі. Вони були відомі як Нерангові.

Це була група людей, які не приєдналися до жодної гільдії та вирішили стати самотніми Мандрівниками. Саме через це їхня репутація не досягла великих висот, як у фракцій. Звісно, вони ніколи б не наважилися розпочати бій із фракцією, яка мала таку підтримку та багато впливових людей, але ходили чутки, що деякі з цих Нерангових мандрівників можуть бути такими ж сильними, як Велика четвірка.

--

У той самий час Мона перебувала на одній із планет Ертборн. Це була не та, на якій базувалися Сач та Саманта. Вона була на планеті під назвою Лінан, що мала скелясту поверхню, через що було важко вирівняти певні ділянки. Тим не менш, вона також ідеально підходила для встановлення пасток для Далкі, тому Група Земнонародних вирішила залишити цю планету порівняно з іншими.

Небо було сумішшю фіолетового та оранжевого кольорів, а вночі воно сяяло прекрасним кольором індиго. Дні тут були короткими, вдвічі коротшими за земні, а поверхня була холодною. Притулок, розташований тут, відрізнявся від інших.

Хоча Притулок зазвичай був однією базою, де жило багато людей, цей був розділений на п'ять частин. Постійно використовувалися кораблі для подорожей до кожної секції, або, у разі надзвичайних ситуацій, тунелі з'єднували всі бази між собою.

Це довелося зробити через дивний скелястий рельєф.

Після того, як Мона залишила вампірську сонячну Систему, вона повернулася до Фракції Проклятих, але незабаром натомість вирушила до фракції Землі. Вона планувала спробувати перегрупувати якомога більше членів Сім'ї Брі.

Вона повільно відновлювала силу своєї групи, особливо тепер, коли у неї був маленький подарунок від Квіна. Проте вона трохи боялася, бо якби вона зробила таке під носом у Сача, навіть якби це був не він, можливо, інші навколо повідомили б про це, і було б розпочато розслідування.

Вони спробували б зупинити її, перш ніж вона зможе стати такою великою, як колись.

Щодо того, чому вона вирішила вирушити на планету Лінан, то це було через те, що Нейтан залишався тут. Нейтан спочатку був частиною військових, але коли група реструктуризувалася під командуванням Оскара, йому дали командування частиною військових, щоб допомогти Фракції Проклятих. Ще одна частина військових була також передана Фракції Ґрейлаш як знак доброї волі.

Це завжди ставило Нейтана у скрутне становище, оскільки він не знав, де його справжня відданість, чи то в Групі Земнонародних, чи у Фракції Проклятих, але здавалося, що обидві сторони ставилися до нього так, ніби він був частиною їх.

Саме тоді Нейтан прямував до великої будівлі, яка виконувала роль таверни. Ззовні висів знак [Закрито]. Це місце було в одній із п'яти окремих частин Притулку, і саме там зупинилися Мона та решта членів, яких вона зібрала. І на її особисте прохання Нейтан не повідомляв Групі Земнонародних про те, що Мона робила тут.

Стоячи надворі, можна було почути шум сміху, що долинав із таверни. Нейтан озирнувся, щоб побачити, чи хтось не стежить або не йде за ним, і через кілька хвилин він відчинив двері таверни. Як тільки він увійшов, Нейтан почув гучний гуркіт, і побачив, як шматок дерева пролетів, промайнувши прямо повз його обличчя.

Звуки підбадьорювання продовжувалися, і, відновивши самовладання, Нейтан став свідком видовища, яке він бачив кілька разів, але просто не міг до нього звикнути.

"Давай, покажи йому, на що ти здатний, Рогарте!" – вигукнув чоловік.

Звір, схожий на мавпу з хвостом змії, був у бою, керований одним із членів Сім'ї Брі. Він стояв поруч зі своїм звіром і мав на собі броню, яка, здавалося, бачила кращі часи.

Мавпа швидко кинулася в атаку, підстрибнувши в повітря, і в той же час вистрілила зеленим отрутою зі свого хвоста в бік супротивника. Саме тоді чоловік також з'явився поруч із їхнім супротивником і був готовий атакувати його ноги молотом.

Він підняв ногу в потрібний момент і вдарив ступнею по молоту, ухиляючись від отрути, щоб схопити мавпу за шию. Що стосується того, ким був супротивник, то це був не хто інший, як Далкі.

"Мона!" – покликав Нейтан, крокуючи вперед і все ще нервуючи через Далкі в цьому місці. Це була сцена, до якої він не міг звикнути, Далкі, який перебував під контролем за допомогою зброї Демонічного рівня. Це також було причиною, чому вони мали бути такими таємними.

У Мони не було Тіні, де вона могла б сховати Далкі в будь-який момент, коли забажає, і якби інші побачили це, то вона та її люди потрапили б у серйозні неприємності. Це просто налякало б громадськість; перш ніж вона встигне пояснити, вони можуть навіть припустити, що вона - В.

Оскільки тепер громадськість знала, що деякі також можуть чинити опір крові, не було жодного надійного способу перевірити, хто є В, а хто ні.

"Вибач, я просто тренувалася", – сказала Мона.

"Розумію..." – Нейтан кинув погляд на Далкі поруч із нею.

Мона хотіла практикуватися з членами Брі, роблячи їх сильнішими при зіткненні з Далкі, і що може бути кращим способом, ніж змусити їх насправді протистояти їм. У той же час вона також практикувала власний контроль під час використання Далкі.

Саме тоді Нейтан дістав запрошення і вручив його їй.

"Я впевнений, ти знаєш, від кого це", – сказав Нейтан.

Дивлячись на печатку, вона одразу зрозуміла, від кого вона прийшла. Потім, відкривши листа і прочитавши його, вона не змогла стримати гучного сміху.

"Ти знаєш, що в цьому листі?" – запитала вона.

Нейтан кивнув, і він знав, що, можливо, такою буде її реакція.

"Про що вони думають? Це загроза, яку вони намагаються здійснити? Вони намагаються приректи весь людський рід, роблячи це в такий час? Я не можу зрозуміти, про що вони думають... Ну, принаймні, схоже, що може бути шанс, що ти зможеш зробити дебют перед усім світом.

"Що ти думаєш? Як ти гадаєш, чи буде світ радий бачити твоє повернення, чи, можливо, вони будуть здивовані твоїм поверненням?"

Нейтан не помітив, але в глибині таверни в самому кінці сиділа постать. На ньому був шолом, і поки Нейтан передавав листа, постать підвелася. Його тіло було досить великим, і він ніс із собою щось схоже на коробку, яку тримав збоку.

Саме тоді Нейтан помітив його, і коли зазирнув усередину шолома постаті, він виявив, що там немає голови, а лише синій дух, що плаває.

'Це звір, але він виглядає як людина; хто це?' – Нейтан не міг не задатися питанням.